Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №520/13018/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 серпня 2026 р. № 520/13018/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої абзацом восьмим пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 20 100 гривень у розрахунку на місяць за період з 23.10.2025 по теперішній час;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену абзацом восьмим пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 20 100 гривень у розрахунку на місяць за період з 23.10.2025 по теперішній час.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за наслідками отриманого під час захисту Батьківщини поранення позивачу встановлено наступний ступінь придатності: придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Вважає, що за період перебування у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , після встановлення вищезазначеного ступеню придатності за наслідками поранення, позивач набув права на щомісячну виплату у розмірі окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткової винагороди у розмірі 20100 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 відкрито спрощене провадження у вказаній адміністративній справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву, позивачу - відповідь на відзив.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що у довідці ВЛК відсутній висновок про визнання позивача «обмежено придатним до військової служби» (який на той момент уже не існував у правовому полі) або «непридатним до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців». Формулювання «придатний до служби у військових частинах забезпечення...» є самостійною категорією придатності, яка не дає автоматичного права на отримання виплати, передбаченої виключно для осіб, визнаних непридатними з переоглядом або (як зазначалося в минулих редакціях) обмежено придатними. Зауважив, що за спірні періоди (з жовтня 2025 року по квітень 2026 року) відповідач у повному обсязі нараховував і виплачував позивачу належні йому суми грошового забезпечення, виходячи з його поточного статусу перебування в розпорядженні, що підтверджується реєстрами зарахування коштів.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши викладені сторонами обставини справи та надані на їх підтвердження докази, суд прийшов до наступного.

Позивач - ОСОБА_1 , з 19.09.2024 по теперішній час проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 позивач 22.09.2024 отримав поранення (травму) під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення контузії, каліцтва) № 1643/3678.1 від 17.10.2024, виданою в/ч НОМЕР_2 . Зокрема, травма включає: «Мінно-вибухову травму. Вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої китиці з вогнепальним переломом кісток та частковою ампутацією першого пальця лівої китиці».

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 22.10.2024 № 29, позивача з 22.10.2024 увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини на підставі підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Відповідно до довідки ВЛК від 23.10.2025 № 2025-1023-1517-0565-3 встановлено: Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): S62.20 Опис діагнозу: Наслідки ВТ (22.09.2024), вогнепального осколкового поранення лівої кисті з переломом І пястної кістки. СПО ПХО, ВХО ран, остеосинтез спицями; теноліз згиначів пальців лівої кисті. Хибний суглоб з субтотальним дефектом І пястної кістки лівс кисті. СПО 21.08.2025 - кістково-пластичний остеосинтез І пястної кістки лівої кисті; взяття аутокісткового трансплантату з правої клубової кістки з помірним порушенням функції. Поранення, Травма, ТАК, пов`язан(-а/е/і) із захистом Батьківщини За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 №370): Травма відноситься до тяжких.

На підставі статті 62б графи II Розкладу хвороб: Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Такі особи є непридатними до служби у підрозділах спеціального призначення, Десантно-штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.1-2 цього Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Приписами ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому, Указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Статтею 9-2 Закону №2011-XII визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168; у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану для військовослужбовців передбачена виплата додаткової винагороди.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.06.2023 №3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» установлено, зокрема, що військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби щодо захисту Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без урахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до дня закінчення перебування у розпорядженні (дня виключення із списків особового складу під час звільнення з військової служби) таким військовослужбовцям щомісячно виплачуються оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.

Згідно з п.4 цього Закону, Кабінету Міністрів України: вжити заходів щодо прийняття та/або оновлення нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади, що випливають із цього Закону.

На виконання абзаців 2-8 п.2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.06.2023 №3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» Постанову №168 доповнено п.п.1-1 та 1-2.

Так, відповідно до положень абз.7 п.1-1 Постанови №168 (застосовується з 01.06.2023) установлено, що військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.

Аналогічне положення міститься у п.2 розділу XXXIV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (далі - Порядок №260; у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, визначальним для виплати цієї винагороди є: отримання поранення, (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини; визнання військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; зарахування у розпорядження відповідного командира; перебування у такому розпорядженні понад два місяці (до дня закінчення перебування в розпорядженні).

Відповідач заперечує право позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі 20100,00 грн (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні), мотивуючи тим, що висновок військово-лікарської комісії не відповідає умовам, визначеним наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, та, як наслідок, унеможливлює застосування положення щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 20100,00 грн.

Даючи оцінку вказаному, суд враховує, що 04.05.2024 набув чинності Закон України від 21.03.2024 №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», яким, серед іншого, скасовано статус «обмежено придатний».

Наказом Міністерства оборони України від 27.04.2024 №262 затверджено зміни до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, які також набрали чинності 04.05.2024.

Відповідно до внесених змін, визначено такі категорії придатності:

непридатні до військової служби з виключенням із військового обліку;

придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони;

тимчасово непридатні. Потребують лікування, відпустки, звільнення від виконання службових обов`язків;

придатні.

Разом з тим, зміни до Постанови №168 та Порядку №260 в частині заміни статусу «обмежено придатний» не внесені.

Суд звертає увагу, що правовідносини, які виникають у процесі реалізації встановленої державою гарантії для військовослужбовців на отримання належного їм розміру грошового забезпечення, мають базуватися на принципі юридичної визначеності. Цей принцип, як складова елемента верховенства права, не дозволяє державі посилатися на відсутність або недосконалість нормативного акта, що визначає механізм реалізації прав, якщо саме право чітко закріплене законом.

Законом України від 21.03.2024 №3621-IX було фактично змінено класифікацію придатності до військової служби, в результаті чого статус «обмежено придатний» був замінений на категорію «придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони».

Отже, термін «обмежено придатний», який досі міститься у Постанові №168 та Порядку №260, за своїм змістовим та правовим наповненням є тотожним новому формуванню придатності, яке встановлено щодо позивача довідкою ВЛК від 23.10.2025 № 2025-1023-1517-0565-3 . Обидва статуси описують стан здоров`я особи, яка має обмеження щодо виконання бойових завдань у повному обсязі, але може проходити службу в підрозділах забезпечення чи штабних структурах.

Суд наголошує, що особа має право розраховувати на стабільність норм, що визначають її право на соціальне забезпечення. Зміна термінології на рівні закону не повинна призводити до звуження обсягу вже існуючих прав військовослужбовця. Відмова у виплаті лише через те, що Кабінет Міністрів України або Міністерство оборони України вчасно не привели текст підзаконних актів (Постанови №168 та Порядку №260) у відповідність до термінології Закону №3621-IX, є свідченням довільного обмеження законних прав позивача.

Дана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі №824/166/15-а, де зазначено, що держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає, та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач, не нарахувавши та не виплативши позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі 20100,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні, допустив протиправну бездіяльність.

Як наслідок, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену абзацом восьмим пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 20 100 гривень у розрахунку на місяць з 24.10.2025.

Суд зазначає, що оскільки позивач продовжує нести військову службу, позовні вимоги в частині здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди по теперішній час, не мають чіткої темпоральної визначеності, а отже позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов`язання відповідача здійснити вказану виплату з 24.10.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат у порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої абзацом восьмим пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 20 100 гривень у розрахунку на місяць з 24.10.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену абзацом восьмим пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 20 100 гривень у розрахунку на місяць з 24.10.2025.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Шляхова