Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №380/12326/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 р. № 380/12326/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79016, ЄДРПОУ 13814885) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (пл. Шашкевича, буд. 1, м. Львів, Львівський р-н, Львівська обл., 79007, ЄДРПОУ 45813957) про скасування постанови

УСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати постанову від 26.05.2026 ВП №79618771 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення штрафу у розмірі 5100 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26.05.2026 у виконавчому провадженні №79618771 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області штрафу у розмірі 5100 грн., на думку позивача, є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки позивачем було виконано рішення суду у справі №520/2478/25 добровільно, повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії.

Ухвалою суду від 07.08.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено розгляд справи на 26.08.2026 о 10:30 год. Запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Відповідач наданим процесуальним правом на надання відзиву не скористався, у встановлений судом строк документи до суду не надходили, клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов до суду також не подавалось.

Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судове засідання, призначене на 26.08.2026 о 10:30 сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонеркою та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області. 25.10.2023 вона звернулась до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про переведення її з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №963280109676 від 30.10.2023 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», що зумовило звернення пенсіонерки до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 у справі №520/2478/25, яке набрало законної сили 20.10.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області № 963280109676 від 30.10.2023 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , відповідно до заяви № 10707 від 25.10.2023. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 10707 від 25.10.2023 з урахуванням висновків суду у цій справі. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення суду Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист від 11.11.2025, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 10707 від 25.10.2023 з урахуванням висновків суду у цій справі.

20.11.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Відділ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79618771 щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №10707 від 25.10.2023 з урахуванням висновків суду у цій справі.

Листом від 28.11.2025 №1300-5309-5/161069 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило виконавчий орган про добровільне виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/2478/25: повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 №10707 від 25.10.2023 з урахуванням висновків суду. За результатом повторного розгляду заяви пенсійним органом було винесено рішення від 27.10.2025 №963280109676 про відмову у проведенні перерахунку пенсії, копія якого була долучена до листа.

У зв`язку з цим, 09.01.2026 старшим державним виконавцем Відділу винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №79618771.

Не погодившись із зазначеними діями виконавця, ОСОБА_1 знову звернулася до Харківського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав, просила скасувати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі №520/965/26, яке набрало законної сили 03.03.2026, адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, визнання бездіяльності протиправною - задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження №79618771 від 09.01.2026 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

17.03.2026 старшим державним виконавцем Відділу винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, у зв`язку зі скасуванням за рішенням суду постанови від 09.01.2026 про закінчення виконавчого провадження №79618771.

26.05.2026 старшим державним виконавцем Відділу винесено постанову про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області, на підставі ч.1 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження", за невиконання без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, у розмірі 5100,00 грн.

Позивач, не погодившись із винесенням вищевказаної постанови, звернувся на адресу відповідача з листом, в якому знову повідомив про добровільне виконання рішення суду, додавши до нього рішення від 27.10.2025 №963280109676 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , на заміну рішення від 25.10.2025 №963280109676. Зокрема, пенсійним органом ухвалено рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії заявниці у зв`язку з недоцільністю.

Не отримавши підтвердження вчинення виконавчих дій щодо припинення стягнення, позивач, вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно зі ст. 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами статті 18 Закону №1404-VIII врегульовані права та обов`язки виконавця.

Так, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець, зокрема, має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими по всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Водночас статтею 19 Закону №1404-VIII визначені права та обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження. Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частини 1-2 статті 63 Закону №1404-VIII).

Згідно з абзацем першим частини третьої статті 63 Закону №1404-VIII, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Розміри штрафів, які накладаються на боржника у зв`язку з невиконанням у встановлений строк рішення суду визначені приписами статті 75 Закону №1404-VIII.

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені приписи чинного законодавства, суд висновує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Підставою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин, тобто внаслідок таких обставин, що створили об`єктивні перешкоди для виконання покладеного судом зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №812/1813/18.

Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області , на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/2478/25, було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 , за результатом розгляду якої ухвалено рішення від 27.10.2025 №963280109676 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , на заміну рішення від 25.10.2023 №963280109676. Зазначену відмову обґрунтовано тим, що на виконання означеного судового рішення ОСОБА_1 проведено розрахунок пенсії, який становив 3543,81 грн. Але заявниця станом на момент звернення отримувала пенсію, розраховану за нормами Закону від 09.07.2003 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV в розмірі 15250,88 грн. Тож рішення про відмову у перерахунку пенсії прийнято у зв`язку з його недоцільністю.

Вищевказане рішення пенсійного органу було скеровано позивачем на адресу виконавчої служби із зазначенням про добровільне виконання рішення суду щодо повторного розгляду заяви.

Отже позивач вважає, що підстави для накладення штрафу за невиконання рішення суду відсутні, а постанова старшого державного виконавця від 26.05.2026 підлягає скасуванню.

Між тим, судом встановлено, що повноті виконання рішення суду щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 №10707 вже було надано оцінку Харківським окружним адміністративним судом в межах адміністративної справи №520/965/26.

Так, судом у вищезазначеній справі розглянуто та надано оцінку обставинам, за якими старшим державним виконавцем Відділу 09.01.2026 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №79618771. В обґрунтування вчинення таких виконавчих дій було покладено те саме рішення територіального пенсійного органу від 27.10.2025 про відмову в проведенні перерахунку пенсії заявниці, на яке посилається позивач як на вчинену дію добровільного виконання рішення суду.

Судом у справі №520/965/26 було встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 № 10707 від 25.10.2023 саме з урахуванням висновків суду у цій справі.

Так, рішенням суду від 09.04.2025 у справі №520/2478/25 встановлено, що позивач ( ОСОБА_1 ) має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки позивачка має стаж на посаді державної служби понад 10 років, та ураховуючи, що станом на 01 травня 2016 року позивачка працювала на посаді, робота на якій зараховується до державної служби. Тож Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області було зобов`язано розглянути повторно заяву ОСОБА_1 саме з урахуванням висновків суду у цій справі.

Натомість судовим розглядом в межах адміністративної справи №520/965/26 встановлено, що з наявних у матеріалах справи документів не підтверджується фактичне виконання в повному обсязі судового рішення згідно з виконавчим документом №520/2478/25, виданим Харківським окружним адміністративним судом 11.11.2025. Тож суд дійшов висновку, що постанова від 09.01.2026 року №79618771 про закінчення виконавчого провадження була винесена передчасно та підлягає скасуванню.

Відтак, в межах адміністративної справи №520/965/26 вже було встановлено, що зазначене рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27.10.2025 не можна розцінювати як таке, що свідчить про повторний розгляд заяви від 25.10.2023 №10707 з урахуванням висновків суду у даній справі та виконання рішення суду у справі №520/2478/25 у повному обсязі.

Згідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, після відновлення виконавчого провадження позивачем жодних інших даних та дій щодо виконання рішення суду по справі №520/2478/25 до державного виконавця не подавалось. При цьому рішення позивача від 27.10.2025 не містить жодних висновків щодо переведення позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV на пенсію за віком згідно Закону України від 10.12.2015 "Про державну службу" №889-VIII.

Враховуючи викладене, суд висновує, що державним виконавцем правомірно, за наявності підстав, було прийнято оскаржувану постанову від 26.05.2026 ВП №79618771 про накладення на позивача штрафу у розмірі 5100,00 грн., а тому відсутні підстави для її скасування.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши обставини справи та подані сторонами документи, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись 6-9, 241-243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79016, ЄДРПОУ 13814885) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (пл. Шашкевича, буд. 1, м. Львів, Львівський р-н, Львівська обл., 79007, ЄДРПОУ 45813957) про скасування постанови – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН