Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №500/4751/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/4751/26

27 серпня 2026 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 28.02.2026 №96112013454 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб",

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 , відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з 10.02.2025, з урахуванням висновків суду у цій справі,

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 , відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з 10.02.2025.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника загиблого брата ОСОБА_2 , на утриманні якого він перебував, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з 10.02.2025.

Ухвалою суду від 27.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Клопотання про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

Відмовлено в клопотанні про допит свідка ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ).

06.08.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області просить в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

В заперечення з посиланням на норми чинного пенсійного законодавства вказує, що 17.02.2026 за №823/5 від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли документи на призначення пенсії ОСОБА_1 за загиблого брата ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Частиною четвертою статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків. При опрацюванні поданих документів з`ясовано, що ОСОБА_1 встановлено інвалідність внаслідок загального захворювання 07.08.2023 (довідка МСЕК від 30.08.2023 серія 12 ААГ №249536) після смерті брата ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Отже, позивач отримав статус особи з інвалідністю після 18 років.

12.08.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив та заяву про призначення судового засідання.

Ухвалою суду від 13.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін адміністративної справи №500/4751/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 18.08.2026 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у строк до 27.08.2026 надати суду усі матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

25.08.2026 на виконання вимог ухвали суду від 18.08.2026 надійшли від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області додаткові пояснення у справі та витребувані документи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 23.06.2025 подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області заяву, яка зареєстрована за вх.№7318/8 від 24.06.2025 про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі статей 30, 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Листом від 02.07.2025 за №1900-0308-8/31065 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило позивача про Порядок подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", встановлений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій", зокрема через уповноважений орган (структурний підрозділ).

ОСОБА_1 звернувся до Офісу Президента України зі зверненням від 12.09.2025, яке зареєстроване за вх. №1356/16 від 29.09.2025, на яке Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 15.10.2025 №1900-0308-5/48534 надана відповідь з роз`ясненням, що станом на 14.10.2025 документи на призначення пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника від силової структури не надходили.

Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області розглянуло звернення позивача від 27.12.2025 за №ЧІ-19456329/2 щодо призначення пенсії, яке надійшло з урядової гарячої лінії та зареєстровано 29.12.2025 за вх.№11119/Ч-1900-25 та повідомило, що станом на 12.01.2026 документи на призначення пенсії по втраті годувальника від силової структури не надходили, надана позивачем заява від 24.06.2025 про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника та долучені до неї документи листом від 02.07.2025 повернуті без виконання, 12.11.2025 було винесено рішення про відмову у призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Листом від 26.02.2026 за №1900-0306-5/9449 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило тернопільський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, що 17.02.2026 за №823/5 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшли документи на призначення пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 брата ОСОБА_2 .

При опрацюванні поданих документів Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з`ясовано, що ОСОБА_1 встановлена інвалідність внаслідок загального захворювання 07.08.2023 (довідка МСЕК від 30.08.2023 серія 12 ААГ №249536) після смерті брата ОСОБА_2 , тому підстав для призначення пенсії по втраті годувальника немає, оскільки частиною четвертою статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Згідно матеріалів справи, зокрема, копії лікарського свідоцтва про смерть №2340 від 16.03.2023, копії свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 21.03.2023 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності (загальне захворювання) з 07.08.2023 на строк до 01.09.2026, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серія 12 ААГ №249536 від 30.08.2023 та згідно копії витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 04.09.2025 про встановлення інвалідності другої групи (загальне захворювання) з 03.09.2025 з повторною датою оцінювання 01.10.2030.

Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області розглянуто запит Пенсійного фонду України №512/16 від 16.04.2026 щодо надання інформації на ОСОБА_1 та повідомлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок загального захворювання, а не інвалідом з дитинства тому відмовлено у призначенні пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання призначення та виплату пенсії в разі втрати годувальника врегульовано Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.4992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону №2262-XII члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника..

Статтею 29 Закону №2262-ХІІ визначено, що пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону №2262-XII, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби. (частина друга статті 30 Закону №2262-XII)

Відповідно до пункту "а" частини четвертої статті 30 Закону №2262-XII непрацездатними членами сім`ї вважаються діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків.

Процедура розгляду заяв про призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» регламентується Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок №3-1).

Пунктом 2 Розділу І Порядку №3-1 передбачено, що заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника подається членом сім`ї військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію згідно із Законом, якому на дату смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважений орган (структурний підрозділ).

У силу пункту 11 розділу І Порядку № 3-1, днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом).

Якщо заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника членом сім`ї померлого пенсіонера подається через вебпортал або засобами Порталу Дія, днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Пунктом 3 Розділу ІІ Порядку №3-1 визначений перелік документів, що подаються для призначення пенсії в разі втрати годувальника, зокрема:

1) подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (якщо пенсія померлому годувальнику органом, що призначає пенсію, не призначалась);

2) витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю/ з визнанням судом безвісно відсутнім (якщо годувальник помер (загинув) / пропав безвісти у період проходження служби) або його копія;

3) свідоцтво про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим;

4) документи, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім`ї з померлим годувальником, які передбачені пунктом 12 цього розділу;

5) документи про перебування непрацездатних членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділу;

6) документи померлого годувальника, які передбачені підпунктом 4 пункту 2 цього розділу;

7) документи, що підтверджують право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, які передбачені підпунктами 5-7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті "в" статті 30 Закону);

8) документи про обставини загибелі чи смерті годувальника внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов`язків (обов`язків військової служби) (висновок військово-лікарської комісії, витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю / визнанням судом безвісно відсутнім або його копія) (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті "в" статті 30 Закону);

9) документи, що підтверджують право на встановлення надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу.

Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду МСЕК непрацездатних членів сім`ї, які досягли 18-річного віку та яким право на пенсію в разі втрати годувальника надається внаслідок їх інвалідності.

Для призначення пенсії в разі втрати годувальника непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті "а" статті 30 Закону, додатково подаються такі документи:

висновок МСЕК про час настання інвалідності (для призначення пенсії дитині годувальника, яка досягла 18-річного віку та якій право на пенсію в разі втрати годувальника надається внаслідок її інвалідності);

свідоцтво про смерть батьків або інші документи, що підтверджують відсутність батьків (для призначення пенсії братам, сестрам, онукам);

довідка про те, що пасинок або падчерка не одержують аліментів від батьків;

довідки закладів освіти про навчання, в тому числі за кордоном, членів сім`ї за денною формою (для призначення пенсії особам, зазначеним у частині шостій статті 30 Закону);

довідка закладу освіти про перебування на повному державному утриманні (якщо в закладі освіти передбачено таке утримання).

При цьому, відповідно до пунктів 12, 13 Розділу ІІ Порядку №3-1, за документи про родинні відносини приймаються:

1) паспорт громадянина України;

2) свідоцтво про народження;

3) свідоцтво про шлюб;

4) рішення суду.

За документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї приймаються:

1) відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт;

2) рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника.

При опрацюванні поданих позивачем документів про призначення пенсії в разі втрати годувальника було з`ясовано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено інвалідність внаслідок загального захворювання 07.08.2023 (довідка МСЕК від 30.08.2023 серія 12 ААГ №249536) після смерті брата ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Отже, позивач отримав статус особи з інвалідністю після 18 років.

Однак в розумінні положень статті 30 Закону №2262-ХІІ вважаються непрацездатними членами сім`ї, зокрема, брати, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

У даному випадку спір стосується призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до положень статті 30 Закону №2262-ХІІ згідно поданої позивачем заяви.

При цьому, в матеріалах справи та долучених документах територіального органу Пенсійного фонду України відсутня інформація про встановлення позивачу ОСОБА_1 групи інвалідності до досягнення ним 18 років.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 не підтвердив відповідними доказами приналежність до непрацездатних членів сім`ї померлого брата ОСОБА_2 згідно вимог статті 30 Закону №2262-ХІІ, а тому у нього відсутнє право на призначення пенсії у разі втрати годувальника.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення, не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши фактичні обставини справи, що лежать в основі спору в цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, судові витрати відповідно до частини першої статті 139 КАС розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено і підписано 27 серпня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).

Головуючий суддя Мартиць О.І.