Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №500/2252/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2252/26

17 серпня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області та з 2020 року отримую пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Досягнувши 61-річного віку та маючи страховий стаж 39 років 8 місяців 22 дні, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою від 07.01.2026 про переведення на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2023-2025 роки.

За результатами розгляду заяви від 07.01.2026 з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшла відповідь №707-300/Я-02/8-1900/26 від 21.01.2026 про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший. У відповіді зазначено, що підстави для переходу на інший вид пенсії відсутні. Також Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовлено у проведенні перерахунку пенсії.

Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області протиправними.

Ухвалою суду від 15.04.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач своїм правом не скористався та відзиву до суду не подав.

Частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 16.06.2026 продовжено строк розгляду справи на 2 місяці.

Представником відповідача 19.06.2026 надіслано додаткові пояснення у справі.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області та з 2020 року отримую пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Досягнувши 61-річного віку та маючи страховий стаж 39 років 8 місяців 22 дні, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою від 07.01.2026 про переведення на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2023-2025 роки.

За результатами розгляду заяви від 07.01.2026 з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшла відповідь №707-300/Я-02/8-1900/26 від 21.01.2026 про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший. У відповіді зазначено, що підстави для переходу на інший вид пенсії відсутні. Також Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовлено у проведенні перерахунку пенсії.

Не погодившись із протиправними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також Закон №1058-IV).

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі- Закон №1058-IV).

Відповідно до пункту 2 розділу ХУ Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Положеннями частини першої статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп- Зс х (Ск : К), де: Зп- заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс- середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кзі--Кз2- Кз3 5...- Кзп); К-страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Позивачу з січня 2020 року було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 та при призначенні пенсії відповідачем були застосовані показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2017-2019 роки.

Умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені статтею 114 Закону №1058-IV.

Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років- на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць,- після досягнення 55років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам- на 1 рік за кожні 2 роки б місяців такої роботи, жінкам- на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць-після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років б місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Як видно з матеріалів справи позивач працював повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці,- за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, тобто мій вид пенсії відноситься до пенсій, призначених на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XIІ, що в контексті Закону №1058-IV вважається окремим видом пенсійного забезпечення.

Відповідно до пункту 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно зі статтею 51 Закону №1788-ХII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Таким чином, отримуючи пенсію за віком на пільгових умовах з 2020 року, позивач фактично користувався правом на пільгове забезпечення за спеціальним законом. Оскільки станом на дату звернення з заявою від 07.01.2026 про перехід на інший вид пенсії, він досяг загальновстановленого пенсійного віку - 61 рік відповідно до вимог ст. 26 Закону №1058-IV, позивач має підстави на перехід (переведення) на пенсію за віком на загальних підставах.

Відповідно до вимог статті 10 Закону України №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів за її вибором.

Пенсія на виконання положень частини першої статті 45 Закону №1058-IV призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) "пенсія за віком" призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку; 2) "пенсія по інвалідності" призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності; 3) "пенсія у зв`язку з втратою годувальника" призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

В силу вимог частин 2, абзаців 1 12 частини 3 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Буквальний зміст вищевказаних правових норм свідчить про те, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначені за Законом №1058-IV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Верховний Суд у своїй практиці пенсію "за вислугу років" ідентифікує як окремий четвертий вид пенсії, умови призначення і право на набуття якої вважає відмінними від тих, що визначені в Законі №1058-IV для інших трьох пенсій в солідарній системі, таких як "пенсія за віком", "пенсія по інвалідності" і "пенсія у зв`язку з втратою годувальника".

Так, Верховний Суд у постановах від 31.10.2018 у справі №876/5312/17 і від 26.03.2019 у справі №335/13242/16-а дійшов висновку, що: "Статтею 7 Закону №1788-ХII передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію".

У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого законодавства, зокрема згідно із Законом №1788-ХII, то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, здійснене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Такий висновок щодо застосування вказаної норми матеріального права зроблено Верховним судом України у постанові від 31.03.2015 у справі №21-612а14.

Оскільки за призначенням пенсії за віком на загальних підставах позивач вперше звернувся 07.01.2026, вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зобов`язане застосувати показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2023, 2024 та 2025 роки.

Так, у випадку, коли особі було призначено пенсію за віком на пільгових умовах згідно із Законом №1788-ХII або на підставі п. 2 розд. ХУ Прикінцевих положень Закону №1058-IV із застосуванням норм Закону №1788-ХII, що фактично є окремим видом пенсійного забезпечення за спеціальним законом, то при подальшому призначенні пенсії за віком на загальних підставах за статтею 26 Закону №1058-IV має застосовуватися показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за такою пенсією.

Така правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 в справі №577/2576/17 та Верховним Судом в постановах від 23.10.2018 в справі №317/4184/16, від 13.12.2018 в справі №185/860/17, від 06.02.2019 в справі №333/1856/17, від 15.08.2019 в справі №263/16495/16-а, від 11.09.2019 в справі №363/1493/17, від 17.07.2020 в справі №335/13894/16-а, від 04.02.2021 в справі №509/3080/16-а, від 18.05.2022 в справі №615/1644/16-а, від 30.11.2023 у справі №580/3792/23, від 23.09.2024 в справі №620/2027/24.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд постановляючи ухвали від 09.07.2024 у справі №560/1041/24, від 02.05.2025 у справі №560/16652/23 і від 11.11.2024 у справі №420/12525/24.

Таким чином, для відновлення порушеного права позивача суд вважає за доцільне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 07.01.2026 та перевести на пенсію за віком відповідно до вимог ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2023-2025 роки.

Щодо відмови Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області у перерахунку пенсії, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Оигерка V. Пкгаіпе), заява № 61406/00, пункт 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Кікіїа V. Роїапсі), заява № 30210/96, пункт 158) (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України" заява № 20390/07).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

У постанові від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначає, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21.

У даній справі предметом розгляду було рішення, яке обґрунтоване певними мотивами, що були в подальшому перевірені судом на їх відповідність фактичним обставинам справи та нормам законодавства.

Разом з тим, в процесі розгляду справи судом не здійснювалась перевірка виконання позивачем всіх умов, необхідних для прийняття рішення органами пенсійного фонду про переведення позивача на інший вид пенсії.

Тож з урахуванням наведеного вимоги позову про перерахунок розміру пенсії задоволенню не підлягають (є передчасними).

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 665,60 грн, сплачений відповідно до квитанції від 08.04.2026.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до вимог ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2023-2025 роки та проведення перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.01.2026 про переведення на пенсію за віком відповідно до вимог ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2023-2025 роки, із врахуванням висновків суду в даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сплачений судовий збір в розмірі 665 грн (шістсот шістдесят п`ять) 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).

Головуючий суддя Подлісна І.М.