Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №460/11466/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 серпня 2026 року м. Рівне№460/11466/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується – Позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі іменується – Відповідач), в якому Позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 та МВС України від 25.06.2018 №558 Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам за періоди - з 19.08.2025 по 05.09.2025, з 22.09.2025 по 13.10.2025, з 28.11.2025 по 26.12.2025, у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок щомісячно пропорційно часу лікування; зобов`язати військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 та Наказом МВС України від 25.06.2018 №558 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам" за періоди - з 19.08.2025 по 05.09.2025, з 22.09.2025 по 13.10.2025.

Стислий виклад позиції Позивача.

Позивач зазначає, що проходив військову службу у Військовій НОМЕР_1 . 19 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання отримав вибухову травму та вогнепальні осколкові поранення, пов`язані із захистом Батьківщини, після чого проходив тривале лікування та реабілітацію. Вказує, що у періоди з 19.08.2025 по 05.09.2025, з 22.09.2025 по 13.10.2025 та з 28.11.2025 по 26.12.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» з діагнозом посттравматичного стресового розладу. Зазначає, що військово-лікарськими комісіями встановлено причинний зв`язок отриманої травми та захворювання із захистом Батьківщини, однак Відповідачем за вказані періоди додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, не нарахована та не виплачена. Вважає таку бездіяльність протиправною та просить позов задовольнити повністю.

Стислий виклад заперечень Відповідача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що за періоди лікування Позивача з 04.07.2025 по 24.07.2025 та з 02.08.2025 по 19.08.2025 додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, була нарахована та виплачена. Водночас у виписних епікризах за спірні періоди з 19.08.2025 по 05.09.2025, з 22.09.2025 по 13.10.2025 та з 28.11.2025 по 26.12.2025 не зазначено, що Позивач перебував на лікуванні у зв`язку з пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, пов`язаними із захистом Батьківщини. Основним діагнозом у цих документах визначено посттравматичний стресовий розлад, який, на думку Відповідача, є захворюванням, а не травмою у розумінні Постанови №168 та Особливостей, затверджених наказом МВС України №726. Відповідач також послався на довідку ВЛК від 19.11.2025 №5193, згідно з якою ПТСР визначений як «захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», та наголосив, що формулювання «захворювання» і «поранення (контузія, травма, каліцтво)» є різними правовими категоріями. Посилаючись на положення Постанови №168, Наказу №726, Положення №402 та постанову Верховного Суду від 16.06.2026 у справі №620/10029/24, Відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 06.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до статті 229 КАС України.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 14.05.2026 №524-ОС Позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 15.05.2026 у зв`язку зі звільненням у запас за станом здоров`я.

Актом за формою Нвс-1 №20/2-25 установлено, що 19.04.2022 під час виконання бойового завдання поблизу м. Попасна Луганської області Позивач унаслідок артилерійського обстрілу та бойового зіткнення отримав мінно-вибухову травму, вогнепальні осколкові поранення лівої кисті, обох стегон і правої сідничної ділянки.

Актом розслідування нещасного випадку за формою Нвс-5 №20/1-25 за результатами розслідування, проведеного у 2025 році, підтверджено обставини травмування 19.04.2022 та зроблено висновок, що нещасний випадок стався під час виконання Позивачем обов`язків військової служби. В обох актах також зафіксовано, що після бою 19.04.2022 Позивач потрапив у полон, у якому перебував до 25.05.2025.

30.03.2026 Позивач звернувся до Відповідача з рапортами щодо виплати додаткової винагороди за спірні періоди стаціонарного лікування.

Листом від 31.03.2026 №13.5/7090-26 Відповідач, зокрема, повідомив, що винагорода за лікування у КНП «Одеський обласний медичний центр психіатричної допомоги» з 04.07.2025 по 24.07.2025 була нарахована та виплачена, тоді як за трьома епікризами не зазначено, що Позивач перебував на лікуванні з травмою (пораненням, контузією, каліцтвом), у зв`язку з чим Відповідач не вбачає підстав для виплати.

31.05.2026 представник Позивача повторно звернувся до Відповідача, наголошуючи, що довідками ВЛК підтверджено зв`язок травми та захворювання із захистом Батьківщини.

У відповідь Відповідач послався на положення Особливостей, затверджених наказом МВС України від 01.09.2023 №726, та зазначив, що ПТСР у епікризах визначений як захворювання, а не поранення (контузія, травма або каліцтво), тому виплата не здійснюється.

Відповідач листом від 22.06.2026 №08/С-2181/2366 підтвердив попередню позицію. Відповідач зазначив, що в Одеському медичному центрі, крім ПТСР, був зафіксований супутній діагноз «Наслідки ВТ (19 квітня 2022 року). Хронічна цефалгія», а у виписках такого окремого діагностичного формулювання немає, у зв`язку з чим відповідні періоди, на його думку, не підпадають під умови виплати.

Не погоджуючись з невиплаченою додатковою винагородою передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі – Закон №2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено Указами Президента України: №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022 та №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023, від 05.02.2024 №49/2024 станом на час розгляду справи в суді воєнний стан триває.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №217 і від 22.03.2022 №350) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «є Підтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.

До Постанови № 168, 01.04.2022 постановою Кабінету Міністрів України № 400 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Таким чином, особи, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії - включаються до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн.

З огляду на вказані норми права можливо дійти висновку про те, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. включаються особи, які:

- перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого);

- перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України прийнято рішення - окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, яким серед іншого у пункті 7 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн., також включати військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24.02.2022).

Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 № 402 (далі - Положення №402), видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку №5).

У довідці обов`язково зазначити: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дій, бойового донесення, тощо).

Механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України загалом визначений Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 (далі – Наказ №558).

Разом з тим, з 01.06.2023 спеціальне правове регулювання порядку виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених Постановою №168, визначене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №726 «Деякі питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі – Наказ №726).

Згідно з пунктом 13 Особливостей, затверджених Наказом №726, до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні, отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах у закладах охорони здоров`я, у тому числі закордонних, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу до іншого.

Відомість обліку складається на підставі відповідної інформації, що міститься, зокрема, у довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, а у відповідних випадках – висновку (постанові) військово-лікарської комісії.

Таким чином, положення Наказу №726 конкретизують процедуру реалізації права, встановленого Постановою №168, для військовослужбовців Державної прикордонної служби України.

Матеріалами справи підтверджується, що 19.04.2022 під час виконання бойового завдання поблизу м. Попасна Луганської області Позивач отримав бойову травму та в подальшому потрапив у полон.

Відповідно до акта за формою Нвс-1 №20/2-25 встановлено, що 19.04.2022 під час виконання бойового завдання у районі м. Попасна Позивач внаслідок бойових дій отримав поранення правого та лівого стегна, ушкодження м`яких тканин правої сідниці та ушкодження лівої руки.

Згідно з актом розслідування нещасного випадку за формою Нвс-5 №20/1-25 комісією встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_1 стався під час виконання ним обов`язків військової служби, а його причиною були протиправні дії невстановлених осіб в умовах військової агресії російської федерації проти України.

Комісією також встановлено відсутність у діях Позивача порушень, які призвели до настання нещасного випадку.

Отже, факт отримання Позивачем 19.04.2022 травми під час виконання обов`язків військової служби та захисту Батьківщини підтверджується матеріалами справи та Відповідачем не заперечується.

Після звільнення з полону Позивач проходив тривале лікування та медичну реабілітацію.

Відповідно до довідки госпітальної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України від 13.06.2025 №1149 у Позивача встановлено стан після операції від 29.05.2025 з видалення стороннього тіла лівої кисті та стегна внаслідок вибухової травми від 19.04.2022, вогнепального осколкового поранення лівої кисті, правої сідниці та стегон.

Вказаною довідкою Позивачу рекомендовано продовжити лікування у відділенні медичної реабілітації клінічного санаторію «Аркадія» строком на 21 добу.

Після проходження реабілітації Позивач був скерований на стаціонарне лікування до КНП «Одеський обласний медичний центр психіатричної допомоги» Одеської обласної ради, де перебував з 04.07.2025 по 24.07.2025.

З виписного епікризу вбачається, що основним діагнозом Позивача визначено помірно виражений посттравматичний стресовий розлад у вигляді тривожно-депресивного типу з дисомнією та поведінковими порушеннями – F43.1.

При цьому лікарем-неврологом встановлено також наслідки вибухової травми від 19.04.2022, хронічну цефалгію та посткомоційний синдром.

За період перебування Позивача на стаціонарному лікуванні у КНП «Одеський обласний медичний центр психіатричної допомоги» Відповідачем здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Факт такої виплати безпосередньо визнається Відповідачем у відповідях, наданих Позивачу та його представнику.

У подальшому у зв`язку з погіршенням психічного стану Позивач був скерований на стаціонарне лікування до КНП Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня».

Відповідно до виписного епікризу медичної карти стаціонарного хворого №6981/2025 Позивач перебував у зазначеному закладі на стаціонарному лікуванні з 19.08.2025 по 05.09.2025.

Основним діагнозом визначено F43.1 – посттравматичний стресовий розлад, з тривожно-депресивним синдромом, цефалгічним синдромом та інсомнією.

Відповідно до виписного епікризу медичної карти стаціонарного хворого №8192/2025 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 22.09.2025 по 13.10.2025.

Основним діагнозом також визначено F43.1 – посттравматичний стресовий розлад з тривожно-депресивним синдромом, інсомнією та цефалгічним синдромом.

З анамнезу хвороби вбачається, що після попереднього лікування стан Позивача покращився, однак у подальшому знову погіршився, що стало причиною повторного направлення на стаціонарне лікування.

У медичній документації повторно відображено відомості про вибухову травму від 19.04.2022, вогнепальні осколкові поранення, тривале перебування у полоні, оперативне лікування та попередні періоди лікування посттравматичного стресового розладу.

Після проходження стаціонарного лікування Позивач перебував на реабілітації у санаторії «Моршин-Прикордонник».

Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії Львівського військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України від 14.10.2025 №4592 Позивачу встановлено, зокрема, стан, залишкові явища та наслідки перенесеного позбавлення волі в умовах тривалого перебування в полоні; наслідки поєднаної мінно-вибухової травми від 19.04.2022, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, множинних вогнепальних осколкових поранень, а також F43.1 – посттравматичний стресовий розлад з тривожно-депресивною симптоматикою та інсомнією.

За результатами медичного огляду ВЛК встановлено: «Травма (поранення), ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини» та «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини».

Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії Львівського військово-медичного клінічного центру від 19.11.2025 №5193 Позивачу встановлено віддалені наслідки вибухової травми від 19.04.2022, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, вогнепальних осколкових поранень, післятравматичну невропатію, наслідки тривалого перебування у полоні Z65.4, а також посттравматичний стресовий розлад з тривожно-депресивною симптоматикою та інсомнією.

За результатами вказаного медичного огляду ВЛК повторно встановлено: «Травма (поранення), ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини» та «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини».

Відповідно до виписного епікризу медичної карти стаціонарного хворого №10472/2025 Позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» з 28.11.2025 по 26.12.2025.

Основним діагнозом визначено F43.1 – посттравматичний стресовий розлад з тривожно-депресивним синдромом, флешбеками та інсомнією, а супутнім – Z65.4 «Жертва злочину і тероризму».

В анамнезі вказаного епікризу детально відображено отриману Позивачем 19.04.2022 вибухову травму, вогнепальні осколкові поранення, тривале перебування у полоні, оперативне лікування після повернення, попередні стаціонарні госпіталізації та проходження реабілітації.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання Позивачем 19.04.2022 бойової травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, подальше тривале лікування наслідків такої травми, проходження оперативного втручання та реабілітації, розвиток посттравматичного стресового розладу і неодноразове стаціонарне лікування з приводу цього стану.

При цьому військово-лікарськими комісіями №4592 від 14.10.2025 та №5193 від 19.11.2025 встановлено причинний зв`язок із захистом Батьківщини як самої травми (поранення), так і діагностованого у Позивача захворювання.

Листом від 22.06.2026 Відповідач зазначив, що під час лікування Позивача у КНП «Одеський обласний медичний центр психіатричної допомоги» у нього був такий же основний діагноз, як і під час лікування у КНП Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», однак в Одеському епікризі додатково було зазначено супутній діагноз «Наслідки ВТ (19 квітня 2022 року). Хронічна цефалгія», у зв`язку з чим виплата за період з 04.07.2025 по 24.07.2025 була проведена.

Відтак фактичною підставою для відмови Відповідача у проведенні спірних виплат стало те, що вказаних епікризах основним діагнозом Позивача визначено посттравматичний стресовий розлад та в них відсутній окремий запис про лікування безпосередньо «наслідків вибухової травми».

Суд не погоджується із таким підходом Відповідача з огляду на наступне.

З аналізу положень пункту 1-2 Постанови №168 та пункту 13 Особливостей, затверджених Наказом №726, слідує, що визначальною умовою виплати додаткової винагороди є перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

При цьому вказані норми не встановлюють, що в кожному окремому виписному епікризі основний діагноз обов`язково повинен бути сформульований саме як «поранення», «контузія», «травма» чи «каліцтво».

Вирішальним є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між раніше отриманою військовослужбовцем бойовою травмою та подальшим стаціонарним лікуванням.

Сам по собі факт зазначення у медичній документації поточного стану як «захворювання» не виключає такого причинного зв`язку та не припиняє права військовослужбовця на передбачену Постановою №168 виплату, якщо належними медичними документами підтверджено, що відповідне захворювання є наслідком раніше отриманої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Суд критично оцінює посилання Відповідача на те, що посттравматичний стресовий розлад не класифікується як травма відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості.

Предметом регулювання такого Класифікатора є визначення ступеня тяжкості травм, тоді як для вирішення спірного питання юридично значущим є причинний зв`язок між отриманою бойовою травмою та подальшим захворюванням і стаціонарним лікуванням.

Встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм та каліцтв належить до компетенції військово-лікарської комісії.

У цій справі такий причинний зв`язок підтверджений сукупністю доказів, а саме актами Нвс-1 та Нвс-5 про обставини отримання бойової травми, довідкою госпітальної ВЛК №1149 від 13.06.2025, виписними епікризами стаціонарного лікування, довідками ВЛК №4592 від 14.10.2025 та №5193 від 19.11.2025.

При цьому довідка ВЛК №5193 прямо містить діагноз «віддалені наслідки травми вибухової травми (19.04.2022)» та одночасно зазначає посттравматичний стресовий розлад і наслідки тривалого перебування у полоні.

ВЛК встановила як щодо травми, так і щодо захворювання Позивача причинний зв`язок із захистом Батьківщини.

Суд також звертає увагу на непослідовність позиції Відповідача.

За період стаціонарного лікування Позивача з 04.07.2025 по 24.07.2025 у КНП «Одеський обласний медичний центр психіатричної допомоги» Відповідач визнав наявність права на додаткову винагороду та здійснив її виплату.

При цьому основним діагнозом Позивача у цей період також був посттравматичний стресовий розлад.

Відмінність, на яку посилається Відповідач, фактично полягає лише в тому, що в одеському епікризі поряд із ПТСР окремо зазначено супутній діагноз щодо наслідків вибухової травми, тоді як у львівських епікризах такого формулювання окремим рядком немає.

Однак такий формальний підхід не враховує зміст усієї медичної документації та висновків ВЛК, якими підтверджено зв`язок як отриманої Позивачем бойової травми, так і його подальшого захворювання із захистом Батьківщини.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.03.2026 у справі №600/367/24.

Верховний Суд зазначив, що предметом доказування у спорах щодо виплати додаткової винагороди за час лікування є, зокрема, встановлення того, чи перебував військовослужбовець у спірний період на стаціонарному лікуванні та чи було таке лікування пов`язане з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманими у зв`язку із захистом Батьківщини.

Верховний Суд виходив з того, що саме військово-лікарська комісія встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм та каліцтв.

При цьому Верховний Суд дійшов висновку, що лікування захворювання, яке виникло як наслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, є лікуванням наслідків такого поранення, а тому посилання військової частини на те, що військовослужбовець перебував на стаціонарному лікуванні внаслідок «захворювання», а не безпосередньо «травми», саме по собі не є достатньою підставою для відмови у виплаті. Також зазначив, що Постанова №168 не вимагає безперервного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні безпосередньо з моменту отримання поранення.

У разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні за медичними показаннями, пов`язаними з раніше отриманим пораненням (контузією, травмою), пов`язаним із захистом Батьківщини, право на додаткову винагороду зберігається.

Аналогічний підхід застосований Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 17.07.2026 у справі №460/822/26.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що вирішальним для застосування Постанови №168 є не формальне найменування медичного діагнозу, а встановлений причинно-наслідковий зв`язок такого діагнозу із бойовою травмою.

Якщо посттравматичний стресовий розлад є наслідком бойової травми, лікування такого розладу є продовженням лікування наслідків цієї травми, а відмова у виплаті лише через формулювання поточного діагнозу як «захворювання» є надмірно формальним застосуванням правової норми.

Застосовуючи наведені правові висновки до обставин цієї справи, суд враховує, що факт отримання ОСОБА_1 19.04.2022 бойової травми підтверджений актами розслідування нещасного випадку та медичними документами.

Подальше лікування Позивача після звільнення з полону мало послідовний характер: оперативне втручання з приводу наслідків вибухової травми, медична реабілітація, стаціонарне психіатричне лікування, повторні госпіталізації та подальша реабілітація.

При цьому ВЛК №4592 та №5193 у межах одного комплексу діагнозів встановили наслідки бойової вибухової травми від 19.04.2022 та посттравматичний стресовий розлад і визнали як травму, так і захворювання такими, що пов`язані із захистом Батьківщини.

Матеріали справи не містять доказів того, що у спірні періоди Позивач проходив стаціонарне лікування з приводу іншого самостійного захворювання, яке виникло незалежно від отриманої ним бойової травми, її наслідків та обставин тривалого перебування у полоні.

Сукупність медичної документації підтверджує причинно-наслідковий зв`язок між подіями, що відбулися під час виконання Позивачем обов`язків військової служби із захисту Батьківщини, та необхідністю його подальшого стаціонарного лікування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Позивач має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди за період з 19.08.2025 по 05.09.2025, з 22.09.2025 по 13.10.2025 та з 28.11.2025 по 26.12.2025 за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за періоди перебування на стаціонарному лікуванні з 19.08.2025 по 05.09.2025, з 22.09.2025 по 13.10.2025 та з 28.11.2025 по 26.12.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 19.08.2025 по 05.09.2025, з 22.09.2025 по 13.10.2025 та з 28.11.2025 по 26.12.2025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 27 серпня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Суддя К.М. Недашківська