Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №177/2268/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2268/26

Провадження № 2/177/1797/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 серпня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Бабєєва К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що 19.12.2025 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» (далі - ТОВ «Клай Інвест») та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/2 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників указаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 до договору факторингу № 19122025/2, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1

24.06.2025 між ТОВ «ФК «Авіра груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 139649 про надання коштів на умовах фінансового кредиту в електронному вигляді. Згідно умов кредитного договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит у гривні на умовах зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядках та на умовах, визначених цим договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 8000,00 грн; дата надання кредиту: 24.06.2025; строк кредиту: 90 днів; валюта кредиту: UAH; відсоткова ставка: 0,72 % (процентів) на добу.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20.02.2026 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 12320 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 8000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 4320 грн; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору 0,00 грн (відсутні).

Тому, позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість по кредитному договору та судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 15500,00 грн.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03.07.2026 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача, будучи обізнаним про день, час та місце розгляду справи до судового засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. При цьому в позовній заяві зазначив про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання 27.08.2026 не з`явився, реалізував право на залучення до участі у справі представника, який надав суду заяву про визнання позову відповідачем. Крім цього, представник відповідача – адвокат Вовк М.В. просив зменшити суму судових витрат позивача на правничу допомогу до 2000 грн, стягнути з відповідача половину судових витрат позивача зі сплати судового збору, а решту суми судового збору повернути позивача з державного бюджету, у зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, надавши оцінку доказам в їх сукупності, приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.06.2025 ОСОБА_1 , пройшовши ідентифікацію, уклав з ТОВ «ФК «Авіра груп» Договір про надання фінансового кредиту № 139649, який підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором KL1331. Згідно умов договору ТОВ «ФК «Авіра груп» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 8000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язавсь повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надано строком на 90 днів, тобто до 21.09.2025, під 0,72 % процентів на добу,з періодичністю кожні 14 днів (а.с. 8-19).

Згідно підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, 24.06.2025 ТОВ «ПрофітГід» від платника ТОВ «ФК «Авіра груп» було здійснено перерахування коштів в загальній сумі 8000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , згідно договору № 139649 (а.с. 29).

19.12.2025 ТОВ «ФК «Авіра груп» (клієнт) та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» (фактор) уклали договір факторингу № 19122025/2, у відповідності до умов якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 139649 від 24.06.2025 у розмірі 12320 грн (а.с. 21, 23-24).

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 139649 від 24.06.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Венера Фінанс», станом на 20.02.2026 (включно), складає 12320 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 8000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 4320 грн (а.с. 20), яка наразі не сплачена.

Відповідач вказав про визнання позовних вимог в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 1079 ЦК України (станом на час укладення договору факторингу), сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1ст. 1077 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України (яка діяла на час укладення договору факторингу),встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В силу ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором, розмір заборгованості доведено перед судом, відповідач ОСОБА_1 до початку розгляду справи по суті надав заяву про визнання позову, що не суперечить закону та не порушує права інших осіб, тому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Венера Фінанс» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 12320 грн підлягають задоволенню.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. (а.с. 7). Оскільки позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, відповідач позов визнав до початку розгляду справи по суті, надавши суду відповідну заяву, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі їх 50 відсотків, а інші частина витрат позивача на сплату судового збору підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, що слідує з положень ч.1 ст. 142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Матеріали справи свідчать про те, що інтереси позивача в справі за вищевказаним позовом представляло АБ «Пархомчук та партнери», вартість послуг з правничої допомоги оцінена в 15500,00 грн, що підтверджено актом про отримання правової допомоги.

Суд, розглянувши вказані докази, оцінивши розмір витрат на правничу допомогу з точки зору реальності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову, приходить до висновку, що заявлені до відшкодування витрат на правничу допомогу не є реальними та пропорційними сумі заявлених позовних вимог.

Так, суд звертає увагу на те, що така складова як «складання та подання до суду позовної заяви…», що нібито склала 3 години роботи, вартістю 9000,00 грн, є явно необґрунтованою з урахуванням обсягу документів, на яких ґрунтувався позов, а це розрахунок заборгованості, договір кредиту та факторингу, зміст позову є нескладним, ґрунтується на незначній кількості документів, є поданим через систему електронний суд, що не вимагає додаткових часових та ресурсних витрат.

Така складова правничої допомоги як «Інші клопотання, заяви до суду, складання процесуальних документів, та моніторинг ЄДРСР щодо процесуального статусу судової справи», тривалістю 1,5 години, вартістю 4500,00 грн. є такою, що не підтверджується матеріалами справи, оскільки під час розгляду вказаної справи будь-які клопотання з процесуальних питань представником позивача до суду подані не були, окрім заяви про розподіл витрат, яка могла бути включена до позову та її подання окремим документом не було необхідним. Щодо моніторингу ЄДРСР, з метою встановлення процесуального статусу справи, то останній не був необхідним, враховуючи те, що позивач та представник є учасниками системи Електронний суд, отримуючи в особисті електронні кабінети всі процесуальні документи та дані щодо статусу справи.

Щодо послуги у виді «зустрічі та консультації щодо перспектив судового врегулювання заборгованості …», вартістю 1500 грн, то її надання не підтверджено перед судом.

Крім того, сума витрат на правову допомогу у розмірі 15500,00 грн., яку представник позивача просить суд стягнути з відповідача є неспівмірною з ціною позову - 12320 грн., перевищує її.

Беручи до уваги викладене, доводи сторони відповідача щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку, що обґрунтованою є сума витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 3000 грн, що відповідає реальним витратам на надання правничої допомоги в даній справі, буде співмірною з ціною позову та не призведе до надмірного, невиправданого збагачення.

Керуючись ст. ст. 10-13, 76-81, 89, 141, ч. 2 ст. 247, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», ЄДРПОУ: 43561872, 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, заборгованість за Кредитним договором № 139649 від 24.06.2025 у загальному розмірі 12320 (дванадцять тисяч триста двадцять) гривень 00 копійок, а також 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривні 20 копійок у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору та 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (ЄДРПОУ: 43561872, 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703) з державного бюджету України 50 % судового збору, сплаченого при зверненні до суду згідно платіжної інструкції № 2891 від 18.06.2026 року на загальну суму 2662,40 грн, а саме повернути 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривні 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення його повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя М.В. Березюк