Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №460/718/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 серпня 2026 року м. Рівне№460/718/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 11.11.2024 №172650009309 про відмову в призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити пенсію із зменшенням пенсійного віку на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 25.06.2024.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії, оскільки на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач має пільгу щодо зменшення пенсійного віку на відповідну кількість років. Наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) підтверджує той факт, що вона з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року постійно проживала або постійно працювала чи постійно навчалася у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що дає їй право користування пільгами, встановленими цим Законом №796-XII. При цьому, записи у трудовій книжці не є абсолютними та беззаперечними доказами факту проживання на певній території, оскільки вони відображають лише часові періоди та місце роботи її власника.

Ухвалою суду від 24.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки факт постійного проживання чи роботи позивача на території зони гарантованого добровільного відселення упродовж трьох років у період з 26.04.1986 по 01.01.1993 документально не підтверджено з огляду на записи трудової книжки. Відтак, підстави для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відсутні, а оспорюване рішення є правомірним. Крім того, принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, адміністративно-дискреційних повноважень. Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася в с.Велике Вербче Сарненського району Рівненської області, зареєстрована та проживає у с.Бутейки Сарненського району Рівненської області, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданим 15.06.1998 Сарненським РВ УМВС України в Рівненській області.

ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 15.07.1993 Рівненською облдержадміністрацією.

21.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На адвокатський запит від 24.09.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надало відповідь від 30.09.2024 №1700-0202-8/55494, згідно з якою ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області як одержувач пенсії за віком (дата призначення – 25.06.2024) на умовах ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір якої визначено згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

До зазначеної відповіді було долучено рішення від 04.09.2024 №172650009309 про призначення ОСОБА_1 пенсії із 25.06.2024.

Доказів отримання ОСОБА_1 призначеної пенсії матеріали справи не містять.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 21.11.2024 №1700-0214-8/66404 ОСОБА_1 було надіслано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 11.11.2024 №172650009309, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно із зазначеним рішенням, страховий стаж ОСОБА_1 становить 35 років 6 місяців 11 днів.

Документами, доданими до заяви про призначення пенсії, підтверджено, що особа працювала (проживала) в зоні гарантованого добровільного відселення 30 років 4 місяці 2 дні (з 26.04.1986 по 25.08.1987, з 18.08.1989 по 22.08.1989, з 01.02.1995 по 29.01.2024), а станом на 01.01.1993 – 1 рік 4 місяці 3 дні (з 26.04.1986 по 25.08.1987, з 18.08.1989 по 22.08.1989).

Вирішено: на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відмовити у призначенні пенсії за віком, оскільки станом на 01.01.1993 особа не проживала необхідний період, визначений законодавством в зоні гарантованого добровільного відселення.

Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернулася до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислуги років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-IV.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 №796-XII (далі - Закон №796-XII).

Згідно зі ст.49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Суд зазначає, що спір між позивачем і відповідачем у цій справі виник щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання чи постійної роботи ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років та, відповідно, її права користуватися пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") (п.п.7 п.2.1 розділу ІІ).

Таким чином, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.

Такий правовий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 20.01.2020 у справі №572/245/17, від 17.06.2020 у справі №572/456/17, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23.

Суд зазначає, що ст.14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (ч.3 ст.65 Закону №796-XII).

Відповідно до ст.15 Закону №796-XII, довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17, від 08.05.2018 у справі №708/1022/17, від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а.

Відтак, надаючи особі посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" держава визнає за нею право на пільги, встановлені чинним законодавством для власників такого посвідчення.

Велика Палата Верховна Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 зазначила, що: "…право на пенсію відповідно до Закону №796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, факт видачі ОСОБА_1 уповноваженим органом держави посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" підтверджує факт проживання або роботи позивача станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.

Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи суду надано не було.

Отже, питання проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 вирішувалося при наданні їй статусу потерпілої особи.

Такий правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки, як власника посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що дає право останній на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за 2 повні роки проживання в такій зоні, але не більше 6 років.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.

Водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки.

Крім того, у постановах від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Судом встановлено, що витягом з Реєстру територіальної громади від 25.12.2024 №2024/015282103, довідкою Великовербченського старостинського округу №1 від 25.12.2024 №13/01-801 та довідкою ЦНАПу Сарненської міської ради від 15.01.2025 №11/03-15 засвідчено факт проживання ОСОБА_1 в с.Бутейки Сарненського району Рівненської області у періоди з 24.06.1970 по 25.08.1987, з 03.05.1989 по грудень 1989, з 25.10.1990 по даний час 2025.

Згідно з Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, село Бутейки Сарненського району Рівненської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

У матеріалах справи відсутні докази визнання зазначених довідок органів місцевого самоврядування недійсними. Отже, у суду відсутні сумніви щодо достовірності зазначеної у них інформації.

Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 після закінчення школи вступила до Ровенського середнього професійно технічного училища на денну форму навчання, а тому 25.08.1987 (підтверджується записом №92 у Будинковій книзі № 2 села Бутейки з березня 1986 по квітень 1993) переїхала в місто Рівне для навчання та проживання.

У ході завершення навчання у вказаному навчальному закладі для проходження виробничої практики за своєю спеціальністю позивач переїхала у село Бутейки, де фактично проживала, починаючи із 01.05.1989 (згідно із записом №193 у Будинковій книзі №2 села Бутейки з березня 1986 по квітень 1993) і до грудня 1989 року.

У серпні 1989 року, після закінчення училища, ОСОБА_1 влаштувалася на роботу в ресторан "Україна" (розміщений у м.Рівному), про що 24.08.1989 в її трудовій книжці було зроблено відповідний запис.

05.05.1990 ОСОБА_1 вийшла заміж, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 виданим 05.05.1990 Великовербченською сільською радою Сарненського району Рівненської області.

В подальшому, позивач, перебуваючи у відпустці у зв`язку з вагітністю, у вересні 1990 року переїхала на проживання до чоловіка у с.Бутейки Сарненського району Рівненської області, де й зареєструвала місце проживання 25.10.1990 (підтверджується відповідним записом у паспорті позивача та записом №226 у будинковій книзі Бутейки №1).

Крім того, судом встановлено, що з 21.10.1990 до 27.11.1990 ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в гінекологічному відділенні Степанської номерної лікарні №2 (за фактичним місцем проживання) та перебувала на обліку у цій лікарні з 01.11.1990, що підтверджується довідкою №2 від 01.01.2025, виданою КНП "Степанська районна лікарня" Степанської селищної ради Сарненського району Рівненської області на підставі амбулаторної карти №125 позивача.

Також, відповідно до довідки №1363, виданої 30.12.2024 КНП "Сарненська центральна районна лікарня" Сарненської міської ради ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в пологовому відділенні з 24.12.1990, де народила дитину, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Що ж стосується відповідних періодів роботи, то згідно з документами, які знаходяться в КУ "Трудовий архів Рівненської міської ради", зокрема, згідно з наказом №27 від 13.02.1991 по Рівненському комбінаті громадського харчування загальнодоступної мережі, запис №1.2, позивачу було надано частково оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею віку 1,5 роки з 07.02.1991 по 24.06.1992.

В подальшому Рівненський комбінат громадського харчування загальнодоступної мережі було перейменовано в Державно-комунальне підприємство "Сонечко", згідно з наказом якого №126 від 22.07.1992 запис №1, позивачу було надано частково оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 30.06.1992 до 03.04.1995.

Зазначена відпустка надана ОСОБА_1 по догляду за дитиною ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), у свідоцтві про народження якого також вказано місце народження с.Бутейки Сарненського району Рівненської області.

31.01.1995, відповідно до запису в трудовій книжці, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, позивач звільнилася з роботи в ДКП "Сонечко" в м.Рівне.

Починаючи із 01.02.1995, згідно із записом у трудовій книжці, ОСОБА_1 влаштувалася на роботу в дитячий садок у с.Бутейки Сарненського району Рівненської області за своїм фактичним місцем проживання.

З огляду на викладене, суд бере до уваги посилання відповідача на записи трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 від 23.08.1989, однак звертає увагу на те, що відомості трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Відтак, враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідок органу місцевого самоврядування, що підтверджують факт реєстрації та проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 09.07.2024 у справі №240/16372/23 та від 26.07.2023 у справі №460/2589/20.

Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше не менше 31 року.

Враховуючи вимоги Закону №796-XII та Закону №1058-ІV, позивач має право на зменшення пенсійного віку при призначенні пенсії за віком на умовах ст.55 Закону N796-XII на 6 років, а відтак - набула право на призначення такої пенсії у віці 54 років, які їй виповнилися 24.06.2024.

Оскільки обов`язковою умовою для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст.55 Закону N796-XII є наявність в особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, то страховий стаж позивача повинен становити не менше 21 року (27 - 6 років).

Як встановлено судом, станом на дату звернення із відповідною заявою про призначення пенсії вік позивача становив 54 роки 1 місяць 27 днів, а її страховий стаж – 35 років 6 місяців 11 днів.

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії не відповідає критеріям правомірності, встановленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до п.1.7 Порядку №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Оскільки позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії 21.08.2024, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, то відповідно призначення пенсії має відбутися з 25.06.2024, тобто з дня з дня досягнення особою пенсійного віку.

За наслідками розгляду цієї справи судом визнано за позивачем право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

При цьому, частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (п.3); про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п.4), або застосувавши інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10).

Визначаючи територіальний орган Пенсійного фонду України, який має обов`язок поновлення порушеного права позивача, суд враховує положення абз.1 п.4.1 Порядку №22-1, згідно з яким заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (абз.14 п.4.2 Порядку №22-1).

У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.

Відтак, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, яким у цьому випадку є відповідач.

Враховуючи наведене, належним способом захисту прав позивача буде визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 11.11.2024 №172650009309 та зобов`язання останнього призначити позивачу пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону №796-ХІІ із 25.06.2024.

При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідачів, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довела ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

З огляду на викладене, позов підлягає до повного задоволення.

Враховуючи положення ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений за подання цього позову судовий збір слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 11.11.2024 №172650009309.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 25 червня 2024 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області судові витрати із сплати судового збору у сумі 968,96грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул.Смілянська, буд.23, м.Черкаси, Черкаська область, 18002; ідентифікаційний код юридичної особи 21366538).

Рішення складено 27 серпня 2026 року.

Суддя О.М. Дудар