Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №440/6084/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/6084/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 12.10.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення - 29.04.2026 у повному обсязі включно за весь час затримки;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 12.10.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення - 29.04.2026 у повному обсязі включно за весь час затримки.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що відповідачем не було нарахована та виплачено позивачу у повному обсязі грошове забезпечення за період проходження військової служби, а виплату проведено лише 29.04.2026 року на виконання судового рішення у справі №440/9399/25. На цій підставі позивач вважав, що він має право на одержання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою сум індексації грошового забезпечення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, а також вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано докази.

У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини шостої статті 12 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази, суд установив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 .

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 року у справі №440/9399/25 зобов`язано військову частину НОМЕР_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення, за період з 29.01.2020 по 20.05.2020, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з відповідними додатками постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням проведених виплат.

Також цим рішенням зобов`язано військові частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, у тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, за період з 12.10.2020 по 19.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з відповідними додатками постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

29.04.2026 року на виконання зазначеного рішення суду відповідачем було здійснено виплату позивачу індексації в розмірі 202 249,07 грн.

Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо не виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення по день фактичної виплати грошового забезпечення включно, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення цього спору, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: -пенсії; - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до норм статей 3, 4 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III, компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок № 159, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.

Як визначено в пункті 3 Порядку № 159, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в т.ч. заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З системного аналізу правових норм слід зробити висновок, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 05.10.2018 у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, від 08.08.2019 у справі № 638/19990/16-а.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що Військова частина НОМЕР_1 є неналежним відповідачем у цій справі з огляду на наступне.

Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 у справі №440/9399/25, яке набрало законної сили, зокрема, зобов`язано Військові частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, у тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, за період з 12.10.2020 по 19.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з відповідними додатками постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Отже, питання щодо наявності у Військової частини НОМЕР_1 обов`язку здійснити нарахування та виплату належних позивачу сум грошового забезпечення вже було предметом судового розгляду у справі №440/9399/25 та вирішено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відтак наведені відповідачем положення наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 щодо розмежування функцій між військовою частиною, яка перебуває на фінансовому забезпеченні, та військовою частиною - розпорядником бюджетних коштів не спростовують встановленого судовим рішенням обов`язку Військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення відповідних виплат позивачу.

Внутрішній розподіл повноважень між Військовими частинами НОМЕР_2 та НОМЕР_1 не може бути підставою для невиконання або зміни змісту обов`язку, встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили.

При цьому матеріалами цієї справи підтверджено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 у справі №440/9399/25 фактична виплата належних позивачу сум була проведена саме Військовою частиною НОМЕР_1 . Зокрема, згідно з платіжною інструкцією №448 платником відповідних коштів на користь ОСОБА_1 зазначена Військова частина НОМЕР_1 .

Таким чином, саме Військова частина НОМЕР_1 фактично здійснила виплату грошового забезпечення, несвоєчасна виплата якого є підставою для заявлення у цій справі вимог про компенсацію втрати частини доходів.

Суд зауважує, що предметом розгляду цієї справи не є повторне вирішення питання про те, яка з військових частин повинна була здійснювати первинне нарахування грошового забезпечення позивачу під час проходження ним військової служби. Спір у цій справі стосується нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум грошового забезпечення, які фактично були виплачені позивачу 29.04.2026 на виконання судового рішення.

За таких обставин посилання Військової частини НОМЕР_1 на те, що вона виконувала виключно технічні функції з фінансування, а позивач не проходив у ній військову службу, не спростовують факту здійснення саме нею виплати заборгованості та не виключають її обов`язку нарахувати і виплатити передбачену законодавством компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати відповідних сум.

Отже, враховуючи зміст рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 у справі №440/9399/25 та фактичне здійснення Військовою частиною НОМЕР_1 виплати на користь позивача згідно з платіжною інструкцією №448, суд доходить висновку, що Військова частина НОМЕР_1 є належним відповідачем у цій справі, а наведені нею у відзиві доводи в цій частині підлягають відхиленню.

Враховуючи вищевикладене, відповідач зобов`язаний здійснити нарахування позивачеві компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за період з 12.10.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Беручи до уваги вищевикладене, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 року у справі №440/9399/25.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 12.10.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення - 29.04.2026 включно за весь час затримки виплати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Б. Головко