Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №440/8730/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/8730/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за липень — грудень 2025 року, січень — березень 2026 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за липень — грудень 2025 року, січень — березень 2026 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч) грн 00 коп.

В обґрунтування позову зазначено, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за за липень — грудень 2025 року, січень - березень 2026 року є протиправною та такою, що порушує права позивача на грошове забезпечення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача 17.07.2026 надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , проходить військову службу в Збройних Силах України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) 06.12.2023 № 36 позивача, призначено призначено на посаду водія відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу забезпечення військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 №1308, військовою частиною НОМЕР_1 здійснюється організація та забезпечення інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення воєнних (бойових) дій в сфері радіоелектронної підтримки Сухопутних військ Збройних Сил України.

Відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 вiд 12.02.2024 № 1дск, військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 залучаються до виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

За виконання бойових (спеціальних) завдань військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 виплачується додаткова винагорода, яка передбачена п. 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, відповідно до якого, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: «..30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави..».

З моменту призначення на посаду і по червень 2025 року включно, позивачу здійснювалась виплата додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Позивачу у липні-груді 2025 року січні-березні 2026 року не виплачено додаткову винагороду відповідно до вимог законодавства України у встановлені терміни.

Позивач звернувся до Відповідача із заявою (вх. № 5414/р від 29.054.2026), про виплату йому додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень за виконання ним у липні-груді 2025 року січні- березні 2026 року бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави та надання документів.

Свою заяву Позивач обґрунтовував виконанням ним бойових (спеціальних) завдань у липні 2025 - березні 2026 року згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, наявністю записів у Журналі бойових дій (взводу забезпечення), рапортами командира взводу забезпечення (про участь та виплату додаткової винагороди у липні 2025 - березні 2026 року).

Листом від 0406.2026 № 2367/2881 військова частина НОМЕР_1 зазначила, що виконання позивачем вищевказаних бойових (спеціальних) завдань підтверджується Бойовим розпорядженням Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 №1308, Бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 вiд 12.02.2024 № 1дск, записами у Журналі бойових дій (взводу забезпечення) за липень 2025 — березень 2026 року, рапортом командира взводу забезпечення (про участь та виплату додаткової винагороди), що повністю відповідає вимогам п. 4 розділу XXXIV Порядку № 260, проте в наданні витягу з Журналу бойових дій, рапорту (про участь та виплату додаткової винагороди) відмовлено у зв`язку з наявністю в них інформації з обмеженим доступом.

Відповідач відмовив позивачу у виплаті вищевказаної додаткової винагороди, обґрунтовуючи це наступним.

Бойовим розпорядженням Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 №1308, військову частину НОМЕР_1 включено до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України.

На виконання вимог бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 №1308, військовою частиною НОМЕР_1 здійснюється організація та забезпечення інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення воєнних (бойових) дій в сфері радіоелектронної підтримки Сухопутних військ Збройних Сил України.

Бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 вiд 12.02.2024 № 1дск всі структурні підрозділи військової частини НОМЕР_1 залучені до бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення воєнних (бойових) дій в сфері електронної підтримки РЕБ та дотичних сферах.

Водночас, телеграмою начальника штабу – заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2025 №116/14/66296 доведено до відома військових частин, у тому числі до військової частини НОМЕР_1 та вказано врахувати під час виплати додаткової винагороди за липень 2025 року, що:

- Головнокомандувачем Збройних Сил України порушено клопотання перед Міністром оборони України від 28.06.2025 № 300/1/с/5520 щодо упорядкування підстав для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки (єдиного тлумачення командирами військових частин поняття «інтенсивна підготовка») та запобігання випадків безпідставної виплати додаткової винагороди.

- Доповідною запискою, зареєстрованою у Міністерстві оборони України 10.07.2025 за № 34483/з/1, заступник Міністра оборони України генерал-лейтенант ОСОБА_2 за результатами опрацювання пропозиції Головнокомандувача Збройних Сил України щодо застосування терміну «інтенсивна підготовка» запропонував Міністру оборони України наступне:

1. Підтримати пропозиції Головнокомандувача Збройних Сил України та до внесення змін до постанови № 168 термін “інтенсивна підготовка” в Порядку №260 та Переліку завдань вважати складовою частиною терміну “колективна підготовка у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів))”.

2. Головнокомандувачу Збройних Сил України організувати внесення відповідних змін до Концепції підготовки Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 22.02.2016 № 95.

3. Зазначене рішення застосовувати з 01.07.2025.»

За результатами розгляду вищевказаної доповідної записки Міністром оборони України було накладено резолюцію із наступним дорученням: «Прошу організувати виконання у встановленому порядку».

Тобто, Міністром оборони України прийнято рішення до внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їхнім сім`ям під час дії воєнного стану», а в Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, та в Переліку бойових (спеціальних) завдань за виконання яких здійснюється виплата військовослужбовцям додаткової винагороди на період дії воєнного стану, у складі діючих угруповань військ (сил) оборони держави у розрахунку 30 000 гривень на місяць, затвердженому Міністром оборони України від 25.04.2024 №1475/дск, термін «інтенсивна підготовка» вважати складовою частиною терміну «колективна підготовка у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів).

Враховуючи викладене, відповідач, відповідно до вищевказаної телеграми начальника штабу – заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2025 №116/14/66296, припинив виплачувати у військовій частині НОМЕР_1 додаткову винагороду військовослужбовцям за виконання бойових (спеціальних) завдань у зв`язку зі здійсненням інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, зазначивши у листі, що цим додатково підтверджується відсутність підстав для виплат Позивачу додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань у зв`язку із здійсненням інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави» починаючи з 1 липня 2025 року.

Крім того, відповідач повідомив, що:

- зміни до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 №1308, яким військову частину НОМЕР_1 включено до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України, та інформація щодо його скасування станом на дату надання відповіді на даний запит до військової частини НОМЕР_1 , не надходили;

- рішення щодо внесення змін до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 вiд 12.02.2024 № 1дск та про його скасування станом на дату надання відповіді на даний запит командуванням військової частини НОМЕР_1 не приймалось;

- виплата додаткової винагороди припинена з 01.07.2025 року на підставі рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 № 34483/з/1 у вигляді резолюції із наступним дорученням: «Прошу організувати виконання у встановленому порядку». Зазначене рішення застосовувати з 01.07.2025 року;

- Позивач у липні 2025 - березні 2026 року виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення бойових (спеціальних) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави у наступні періоди: з 01.07.2025 по 31.07.2025 року, з 01.08.2025 по 17.08.2025 року, з 04.09.2025 по 09.09.2025 року, з 11.09.2025 по 30.09.2025 року, з 01.10.2025 по 31.10.2025 року, з 01.11.2025 по 30.11.2025 року, з 01.12.2025 по 31.12.2025 року, з 01.01.2026 по 31.01.2026 року, з 01.02.2026 по 18.02.2026 року, з 21.02.2026 по 28.02.2026 року, з 01.03.2026 по 04.03.2026 року, з 07.03.2026 по 17.03.2026 року, що підтверджується журналом ведення бойових дій та рапортами командира взводу забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

- 12.02.2026, з метою недопущення додаткових бюджетних витрат, командуванням військової частини НОМЕР_1 видано наказ з адміністративно-господарської діяльності № 65/нагд про виплату додаткової винагороди за виконання особовим складом у період з 01.07.2025 року — по 31.01.2026 року бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави. На виконання наказу від 12.02.2026 № 65/нагд, 20.02.2026 року військовою частиною НОМЕР_1 направлено до забезпечувального фінансового органу (відповідального за бюджетну програму) додаткову заявку-розрахунок № 04-ФЕС (на фінансування для виплат грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 на липень 2025 р.).

- 05.03.2026, з метою недопущення додаткових бюджетних витрат, командуванням військової частини НОМЕР_1 видано наказ з адміністративно-господарської діяльності № 92/нагд про виплату додаткової винагороди за виконання особовим складом протягом 01.02.2026 - 28.02.2026 бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача ЗС України сил оборони держави.

- 08.04.2026, з метою недопущення додаткових бюджетних витрат, командуванням військової частини НОМЕР_1 видано наказ з адміністративно-господарської діяльності № 128/нагд про виплату додаткової винагороди за виконання особовим складом протягом 01.03.2026 - 31.03.2026 року бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача ЗС України сил оборони держави.

В позовній заяві позивачем зазначено, що кошти після видання наказу від 12.02.2026 № 65/нагд, від 05.03.2026 № 92/нагд, від 08.04.2026 № 128/нагд на рахунки позивача не надійшли.

Позивач вбачаючи в не нарахуванні та невиплаті грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за липень-грудень 2025 року, січень, лютий, березень 2026 року порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що з моменту призначення на посаду і по червень 2025 року включно, позивачу здійснювалась виплата додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Разом з тим, незважаючи на виконання бойових (спеціальних) завдань у грудні 2025 року, січні, лютому та березні 2026 року, позивачу не виплачено додаткову винагороду відповідно до вимог законодавства України у встановлені терміни.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що зупинення відповідачем виплати спірної додаткової винагороди після 01.07.2025 відбулося через неоднозначне розуміння терміну «інтенсивна підготовка».

Дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, позивач мав право на виплату додаткової винагороди, згідно з постановою №168 у розмірі 30000 грн за виконання ним у грудні 2025 року, січні, лютому та березні 2026 року бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, оскільки позбавлення такого права через неоднакове розуміння текстуального змісту Постанови №168, за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди.

Відповідно до вимог пункту 8 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

Відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку №260, накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

З матеріалів справи судом встановлено, що т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 видано накази від 12.02.2026 № 65/нагд "Про виплату додаткової винагороди" яким встановлено виплатити особовому складу військової частини, за період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) додаткову винагороду в розмірі 30000 грн. у розрахунку на місяць за період з липня 2025 по січень 2026; від 05.03.2026 №92/нагд "Про виплату додаткової винагороди", яким встановлено виплатити особовому складу військової частини, за період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) додаткову винагороду в розмірі 30000 грн. у розрахунку на місяць у лютому 2026 року; від 08.04.2026 №128/нагд "Про виплату додаткової винагороди", яким встановлено виплатити особовому складу військової частини, за період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) додаткову винагороду в розмірі 30000 грн. у розрахунку на місяць у березні 2026 року, які є чинними.

Таким чином, додаткову винагороду за липень-грудень 2025 року, січень, лютий, березень 2026 року ОСОБА_1 мав би отримати протягом січня-квітня 2026 року.

Проте, всупереч нормам законодавства, в/ч НОМЕР_3 допустила протиправне не нарахування та не виплату позивачу, додаткової винагороди за липень-грудень 2025 року, січень, лютий, березень 2026 року в розмірі 30000 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) з інтенсивної підготовки, право на яку передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та Порядком № 260.

Суд вважає, що відмова відповідача у виплаті позивачу додаткової винагороди за спірні періоди у зв`язку з надходженням телеграми начальника штабу – заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2025 №116/14/66296, в якій зазначено, що виплата додаткової винагороди припинена на підставі рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 № 34483/з/1 у вигляді резолюції із наступним дорученням: «Прошу організувати виконання у встановленому порядку», зазначене рішення застосовувати з 01.07.2025» є протиправною.

Так, надаючи оцінку рішенню Міністра оборони України від 14.07.2025 № 34483/з/1, як підставу для припинення в/ч НОМЕР_3 виплати додаткової винагороди, варто зазначити, що відповідно до вимог пункту 17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Виплата додаткової винагороди позивачу припинена військовою частиною НОМЕР_1 на підставі рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 року № 34483/з/1, прийнятого за результатами розгляду доповідної записки заступника Міністра оборони України від 10.07.2025 року № 34483/з/1, доведеного телеграмою начальника штабу – заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2025 №116/14/66296 та в якій зазначено про застосування з 01.07.2025 року.

Разом з тим, зазначеним рішенням Міністра оборони України не вносились зміни до Порядку № 260 в частині зміни підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Відповідно до вимог розділу 8 Положення «Про Міністерство оборони України» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, Міноборони в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює контроль за їх виконанням. Нормативно-правові акти Міноборони підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Відповідно до вимог пункту 3 статті 42 Закону України «Про правотворчу діяльність», зміни до нормативно-правового акта вносяться шляхом прийняття (видання) нормативно-правового акта такої самої юридичної сили, якщо інше не передбачено Конституцією України та (або) законом.

Згідно приписів пункту 4 статті 42 Закону України «Про правотворчу діяльність» зміни, що вносяться до нормативно-правового акта, змінюють норми права такого нормативно-правового акта в момент набрання чинності нормативно-правовим актом (відповідної норми права), яким вносяться такі зміни. Посилання на норму права, до якої внесені зміни, має містити вказівку на чинний нормативно-правовий акт, який змінив її останнім.

Враховуючи викладене, станом на день пред`явлення позову Міністром оборони України не приймалось рішення про припинення виплати додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки у визначений законодавством України спосіб та не вносились зміни до відповідних нормативно-правових актів в установленому порядку.

Суд вважає, що рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 року №34483/з/1, на яке посилається в/ч НОМЕР_1 як на підставу припинення виплати, не є окремим рішенням Міністра оборони України в розумінні вищезазначених нормативно-правових актів України, прийнятим та оформленим відповідно до вимог законодавства України.

Зважаючи на викладене, підстави для невиплати в/ч НОМЕР_3 додаткової винагороди позивачу за виконання ним у липні-грудні 2025 року, січні, лютому, березні 2026 року бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі в/ч НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, відсутні.

Слід звернути увагу, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації встановленої державою гарантії для військовослужбовців та деяких інших осіб на отримання належного їм розміру грошового забезпечення, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Верховний Суд в подібних правовідносинах щодо застосування принципу юридичної визначеності у постанові від 21.12.2023 по справі №200/193/23, виснував, що за спірний період підлягає застосуванню наказ №628 для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, оскільки за відсутності цього відомчого нормативно-правового акту не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям. Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди.

Також Верховний Суд у постанові від 21.11.2018 у справі №824/166/15-а висловив правову позицію, відповідно до якої держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає, та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.

Таким чином суд дійшов висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» , у розмірі 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за -липень-грудень 2025 року, січень, лютий, березень 2026 року є протиправною.

А отже задля належного захисту прав позивача відповідача слід зобов`язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за період: з 01.07.2025 по 31.07.2025 року, з 01.08.2025 по 17.08.2025 року, з 04.09.2025 по 09.09.2025 року, з 11.09.2025 по 30.09.2025 року, з 01.10.2025 по 31.10.2025 року, з 01.11.2025 по 30.11.2025 року, з 01.12.2025 по 31.12.2025 року, з 01.01.2026 по 31.01.2026 року, з 01.02.2026 по 18.02.2026 року, з 21.02.2026 по 28.02.2026 року, з 01.03.2026 по 04.03.2026 року, з 07.03.2026 по 17.03.2026 року.

Щодо вимог позивача в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вказану додаткову винагороду із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 суд зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зауважує, що наразі відсутні підстави вважати, що після нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за період: з 01.07.2025 по 31.07.2025 року, з 01.08.2025 по 17.08.2025 року, з 04.09.2025 по 09.09.2025 року, з 11.09.2025 по 30.09.2025 року, з 01.10.2025 по 31.10.2025 року, з 01.11.2025 по 30.11.2025 року, з 01.12.2025 по 31.12.2025 року, з 01.01.2026 по 31.01.2026 року, з 01.02.2026 по 18.02.2026 року, з 21.02.2026 по 28.02.2026 року, з 01.03.2026 по 04.03.2026 року, з 07.03.2026 по 17.03.2026 року, не буде здійснено виплату позивачу вказаної додаткової винагороди із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Так, позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, а права позивача не є порушеними.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн., суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просить стягнути на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00грн.

Оцінюючи зміст, обсяг і вартість послуг за надання правової допомоги, витрати на яку позивач просить стягнути з відповідача в розмірі 8 000,00 гривень, суд керується наступним правовим регулюванням та доказами, наявними в матеріалах справи.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Окрім зазначеного, частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження факту залучення адвоката і понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 гривень, позивачем долучено:

- договір про надання правової допомоги від 01.06.2026 №9/в укладений між Адвокатським об`єднанням "Компанія "Довіра" в особі адвоката Капленко Ганни Сергіївни, що діє на підставі свідоцтва ЗП №003116 від 24.07.2024, виданого Радою адвокатів Запорізької області з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони (а.с. 10);

- розрахунок витрат на правову допомогу від 23.06.2026 №1 (зворотній бік а.с.10);

- квитанція до прибуткового касового Ордера №9/в (згідно договору правової допомоги) від 23.06.2026 на суму 8000,00 грн (зворотній бік а.с.10);

- акт наданих послуг №1 від 23.06.2026 (а.с.11);

- ордер на надання правової допомоги від 23.06.2026 серії АР №1327100 (а.с.9).

Досліджуючи надані документи, суд зазначає, що згідно з акту наданих послуг №1 від 23.06.2026, адвокат Капленко Г.С. надала позивачу наступні послуги:

- підготовка заяви - 1000,00 гривень;

- ознайомлення з документами - 500,00 гривень;

- консультація, підготовка клопотання - 1 000,00 гривень;

- підготовка позовної заяви – 4 000,00 гривень;

- підготовка відповіді на відзив – 1 500,00 гривень.

Загальна вартість наданих послуг складає 8 000,00 гривень.

Факт оплати позивачем послуг (фактичного понесення витрат) за надання правничої допомоги адвокатом Капленко Г.С. в розмірі 8 000,00 гривень, підтверджується квитанцією до прибуткового касового Ордера №9/в (згідно договору правової допомоги) від 23.06.2026 (зворотній бік а.с.10).

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, їх розмір є розумним та обґрунтованим.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що відповідно до приписів частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (пункт 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 за №9901/459/21).

Поряд із вказаним, в даному випадку, суд враховує висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.12.2021 у справі №520/11348/2020, за змістом яких суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків:

"74. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

75. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

76. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним."

Суд звертає увагу на те, що розгляд даної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідно до частини другої статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.

Таким чином, дана справа відноситься до справ незначної складності, а тому не потребує значних зусиль для підготовки позовної заяви та доказів до неї.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню на підставі заперечень відповідача та у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною 5 статті 134 КАС України.

Не применшуючи значення і роль професійного фахівця у галузі права та не втручаючись у його право на самостійне визначення і оцінку вартості власних знань, здобутого досвіду і авторитету як представника у даній справі, надання адвокатом Капленко Г.С. послуг на переконання суду, безумовно потребує певної затрати часу та зусилля, втім, беручи до врахування обсяг та складність справи, а також критерій якості й співмірності, суд вважає заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 гривень не пропорційною із обсягом наданих послуг, складністю та характером даної справи.

Враховуючи вищенаведене та проаналізувавши предмет розглядуваного спору, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною, на переконання суду, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню у розмірі 4000,00 гривень.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» , у розмірі 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за липень-грудень 2025 року, січень, лютий, березень 2026 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за період: з 01.07.2025 по 31.07.2025 року, з 01.08.2025 по 17.08.2025 року, з 04.09.2025 по 09.09.2025 року, з 11.09.2025 по 30.09.2025 року, з 01.10.2025 по 31.10.2025 року, з 01.11.2025 по 30.11.2025 року, з 01.12.2025 по 31.12.2025 року, з 01.01.2026 по 31.01.2026 року, з 01.02.2026 по 18.02.2026 року, з 21.02.2026 по 28.02.2026 року, з 01.03.2026 по 04.03.2026 року, з 07.03.2026 по 17.03.2026 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 (чотири тисячі гривень).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В. Костенко