Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №420/9035/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9035/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ст. 262 ч. 5 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування наказів,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття ОСОБА_1 , номер в реєстрі оберіг 100520244021564700004, на військовий облік, як військовозобов`язаного;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити із військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 , номер в реєстрі оберіг 100520244021564700004;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення даних про перебування ОСОБА_1 , номер в реєстрі оберіг 100520244021564700004, на військовому обліку військовозобов`язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити дані про перебування ОСОБА_1 , номер в реєстрі оберіг 100520244021564700004 на військовому обліку військовозобов`язаних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії, що оформлена довідкою №2025-1010-1514-4346-3 від 10.10.2025, щодо медичного огляду ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.10.2025 року №1077 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.10.2025 року №297 в частині зарахування солдата ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач згідно тимчасового посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_2 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 , 16.05.2024 року був виключений з військового обліку на підставі пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як громадянин України, який був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину Проте, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 12.10.2025 року №1077 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» позивача було призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлено до Військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.10.2025 року №297 позивача з 12.10.2025 року було зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення на посаду майстер ремонтної майстерні артилерійського озброєння ремонтного взводу артилерійського озброєння ремонтної роти артилерійського озброєння ремонтно-відновлювального батальйону Військової частини НОМЕР_1 .

Вважаючи протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо повторного взяття на військовий облік та його призову, а також наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 07.04.2026 року у справі №420/9035/26 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч.5 ст.262 КАС України. Вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи в електронній формі. Одночасно вказаною ухвалою було витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчений примірник наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.10.2025 року №297 в частині зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 07.04.2026 року було витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_6 додаткові письмові докази по справі, а саме належним чином засвідчені документи, що стали підставою для виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з наявністю судимості, а також інші документи, наявні у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_7 відносно позивача.

14.04.2026 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач адміністративний позов не визнає та зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 не здійснює військового обліку, не приймає рішень про призов під час мобілізації, не визначає правовий статус особи як військовозобов`язаної та не реалізує владних управлінських функцій у відповідних правовідносинах. Її функції мають виключно виконавчий характер та полягають у прийнятті осіб, направлених уповноваженими органами, і їх зарахуванні до списків особового складу. При цьому, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.10.2025 року №297 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини. Зазначений наказ є виключно похідним актом, прийнятим на виконання рішення уповноваженого органу – ТЦК та СП. Таким чином, за твердженням відповідача, наказ про зарахування позивача до списків особового складу військової частини є похідним адміністративним актом, прийнятим виключно на виконання рішення ТЦК та СП, і не має самостійного юридичного значення поза межами такого рішення.

Також у відзиві представник Військової частини НОМЕР_1 просив суд закрити провадження у справі або залишити адміністративний позов без розгляду в частині позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з відсутністю публічно-правового спору.

17.04.2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив Військової частини НОМЕР_1 , в якій зазначено, що позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.10.2025 року №297 в частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ), який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів, навіть не дивлячись на те, що є вказаний наказ є похідним від дій та актів ТЦК та СП.

17.04.2026 року від представника Військової частини НОМЕР_1 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що позивач помилково наполягає на належності Військової частини НОМЕР_1 як відповідача у даній справі, фактично ігноруючи правову природу спірних правовідносин та розмежування повноважень між територіальними центрами комплектування та військовими частинами. Окрім того, за твердженням відповідача, позивач безпідставно намагається надати наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.10.2025 року №297 самостійного юридичного значення, хоча такий акт має виключно похідний та технічний характер.

22.04.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач відзив також не визнає та зазначає, що у зв?язку із прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 року №3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 року, редакція ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, п.6 ч.6 ст.37 Закону № 2232-ХІІ було виключено. Отже, з 18.05.2024 року редакція ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість взяття на облік особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину. Тобто, абз.7 п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу" в редакції від 18.05.2024 року передбачає, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників. Позивач цьому критерію взяття на облік, як військовозобов`язаного, відповідає. Отже, огляду на вищезазначене, та те, що станом на момент визнання позивача придатним до військової служби та призову до лав Збройних Сил України, частина 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" не містила такої підстави для виключення з військового обліку, як попереднє засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, на переконання відповідача слід відмовити позивачу у задоволенні його позову.

24.04.2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій зазначено, що згідно п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяти на військовий облік можуть виключно особу, яка була знята з нього. Про аналогічну можливість щодо виключених з військового обліку у Законі не йдеться. Жодною правовою нормою не передбачена можливість повторно набуття обов`язків військовозобов`язаного після прийняття рішення (ніким не оскарженого та не скасованого) щодо нього про виключення з військового обліку.

29.04.2026 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його конституційних прав і свобод. Окрім того, у спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акту в часі, оскільки спірні між сторонами у цій справі правовідносини виникли у 2025 році, тобто після внесення відповідних змін до Закону №2232-XII.

15.05.2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій було зазначено додаткові відомості про спірні обставини справи, а саме те, що жодного оповіщення про необхідність прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_7 не було. Мобілізація позивача почалась з примусового доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вказане підтверджується численними зверненнями дружини позивача до територіального управління ДБР у м. Миколаїв (13.10.2025 року), до Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (16.10.2025 року) та до ІНФОРМАЦІЯ_8 . Відповідачем застосовано формальний підхід до проведення медичного огляду, не обґрунтовано та не доведено, з урахуванням яких факторів зроблено висновок про придатність позивача до військової служби. За таких обставин не може вважатися правомірною оформлена довідкою постанова ВЛК №2025-1010-1514-4346-3 від 10.10.2025 року щодо медичного огляду позивача, а тому у ІНФОРМАЦІЯ_9 не було достатніх підстав для призову позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період. За таких обставин, позивач вважає, що порушення процедури проведення ВЛК у цій справі є ще однією обставиною, яка свідчить про порушення ІНФОРМАЦІЯ_4 процедури мобілізації, що призвела до незаконного призову особи на військову службу без дослідження реального стану її здоров`я.

25.05.2026 року до суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі, з яких вбачається, що вироком Арцизського районного народного суду від 11.02.1988 року у справі №1-20 позивач засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 118 КК України 1960 року. За приписами ст. 118 КК України 1960 року задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози або з використанням безпорадного стану потерпілої - карається позбавленням волі на строк до шести років. Те саме діяння, вчинене повторно або групою осіб або особливо небезпечним рецидивістом, чи особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтею 117 або частиною 2 статті 122 цього Кодексу, або таке, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а так само вчинене щодо неповнолітньої, - карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років. Відповідно до ст. 7-1 КК України 1960 року тяжкими злочинами визнаються перелічені в частині 2 цієї статті умисні діяння, що являють підвищену суспільну небезпеку. У цьому переліку злочин, передбачений ст. 118 КК України, відсутній. Виокремлення особливо тяжких злочинів у КК України 1960 року взагалі не передбачено. Тобто віднести злочин, за який позивач був засуджений і відбував покарання у вигляді позбавлення волі до тяжких чи особливо тяжких злочинів, виходячи з приписів КК України 1960 років, неможливо. Тобто, за нині чинною класифікацією злочинів за рівнем тяжкості, злочин, вчинений позивачем у 1987 році, за який він засуджений вироком від 11 лютого 1988 року у справі №1-20 – тяжкий. Разом з тим, на думку позивача, визначення тяжкості злочину за критеріями нині чинного КК України 2001 року, виходячи з санкцій, передбачених КК України 1960 року, є також методологічно невірним – має враховуватися зміст (склад) вчиненого діяння. Злочин, вчинений ОСОБА_2 , за який його засуджено у 1988 році до відбування покарання у вигляді позбавлення волі, нині підпадає під категорію особливо тяжких злочинів. Водночас, позивач наголошує, що відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період його призов як особи, яка раніше була засуджена до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, міг здійснюватися лише за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, чого не було.

Згідно частини 2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд у справі встановив наступне.

Вироком Арцизського районного народного суду від 11.02.1988 року у справі №1-20 ОСОБА_1 був засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 118 КК України 1960 року.

Внаслідок вищевказаних обставин, ОСОБА_1 з 16.05.2024 року був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_10 на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину), на підтвердження чого надано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_2 .

Станом на 08.10.2025 року в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів містились відомості про виключення позивача з військового обліку, на підтвердження чого надано скріншот електронного військово-облікового документа у застосунку «Резерв+». При цьому, із вказаного скріншоту вбачається, що у графі «ТЦК та СП» - ІНФОРМАЦІЯ_5 (Захарівка).

Водночас, 09.10.2025 року позивача було доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 , та проведено медичний огляд ВЛК, внаслідок чого складено довідку ВЛК №2025-1010-1514-4346-3 від 10.10.2025 року, в якій зазначено про визнання позивача придатним до військової служби.

Враховуючи вказане, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 12.10.2025 року №1077 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» позивача було призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та відправлено до військової частини.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.10.2025 року №297 вбачається, що позивача з 12.10.2025 року було зараховано до списків особового складу частини на посаду майстер ремонтної майстерні артилерійського озброєння ремонтного взводу артилерійського озброєння ремонтної роти артилерійського озброєння ремонтно-відновлювального батальйону Військової частини НОМЕР_1 .

Разом з тим, сторона позивача посилається на те, що після виключення з військового обліку на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-XII (у редакції, яка діяла станом на 16.05.2024 року), без визнання підробленими відповідних документів, ІНФОРМАЦІЯ_11 не мав правових та фактичних підстав для повторного взяття позивача на військовий облік, а також для призову на військову службу.

Не погоджуючись із дії діями посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо повторного взяття на військовий облік та призову, а також із наказом командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних позивачем рішень та дій відповідачів суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно приписів ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши адміністративний позов, відзиви, відповіді на відзиви, заперечення на відповіді на відзиви та надані в його обґрунтування письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби закріплено в Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі – Закон №2232-XII).

За ч.3 ст.1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно ч.7 статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан, який продовжувався в подальшому та діє до цього часу.

Також Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015р. №389-VIII (далі - Закон №389-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно п.11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Отже, обов`язки щодо обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 37 Закону №2232-XII врегульовано питання щодо взяття на військовий облік, а також зняття та виключення з нього.

Відповідно до п.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-XII (в редакції чинній до 18.05.2024 року) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, зокрема, які «були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину».

Судом встановлено, що позивач з 16.05.2024 року був виключений з військового обліку 1 відділом ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за вироком Арцизського районного народного суду від 11.02.1988 року у справі №1-20 він засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 118 КК України 1960 року).

Враховуючи вищевказані обставини, позивач зауважує, що він як особа, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення злочину і виключена з військового обліку на цій підставі, не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

Водночас, суд звертає увагу на те, що у зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року №3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 року (далі - Закон №3633-ІХ), редакція частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, пункт 6 частини 6 було виключено.

За змістом частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ у редакції, чинній станом з 18.05.2024 року, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

18.05.2024 року також набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок №560).

Відповідно до пункту 4 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані, зокрема, особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення тяжкого злочину, за особливо тяжкий злочин, і такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.

Згідно пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані, зокрема особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Громадяни, які раніше були виключені з військового обліку за вчинення тяжких/особливо тяжких злочинів підлягають поновленню на військовому обліку з метою подальшого комплектування вказаною категорією військовозобов`язаних відповідних підрозділів Збройних Сил України.

Таким чином, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було звужено коло підстав для виключення осіб з військового обліку. Тобто, з 18.05.2024 року (дата набрання чинності Законом №3633-IX) особи, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, є військовозобов`язаними, а частина 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Варто зазначити, що у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений у ч.1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Разом з тим, стаття 37 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент виключення позивача військового обліку (16.05.2024 року) визначала, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Разом з цим, з набранням чинності змін до Закону №2232-XII позивач підпадає під його дію як особа, яка набула статусу військовозобов`язаного, адже громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку призовників та були виключені з військового обліку військовозобов`язаних на підставі статті 37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній до 18.05.2024 року), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, оскільки відпала підстава, за якою вони були виключені з військового обліку.

У зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII звужене коло підстав для виключення осіб з військового обліку. Впроваджуючи такі зміни, законодавець мав на меті розширення мобілізаційного ресурсу задля забезпечення обороноздатності держави в умовах дії правового режиму воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації, що обґрунтовано державним інтересом.

Наведені законодавчі зміни не мають ретроактивного характеру, а є нормами прямої дії, що застосовуються до правовідносин, які виникають після набрання ними чинності. Їх метою не є погіршення становища конкретної особи, а забезпечення публічного інтересу - національної безпеки.

Враховуючи вищевказане, особи, які раніше були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Вищевказана правова позиція була також висловлена у постанові П?ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026 року по справі №400/5214/25.

На переконання суду, нова редакція статті 37 Закону № 2232-ХІІ від 18.05.2024 року не змінила правовідносин, які мали місце до того, а встановила нові правовідносини у виді нових підстав виключення з військового обліку, які почали діяти з 18.05.2024 року. Наслідком нового унормування стало те, що якщо особа, яка була виключена на законних підставах з військового обліку, після того як такі підстави відпали і за умови, що вона відповідає законодавчо встановленим критеріям взяття на військовий облік, підлягає взяттю на такій облік. Разом з тим, нове взяття на військовий облік слід розглядати не як продовження попередніх правовідносин, під час дії яких особа була виключена з військового обліку, так як ці правовідносини завершились, а їх слід розцінювати як нові правовідносини, які виникли на підставі нової норми права.

Враховуючи вищевказані обставини, суд не вбачає підстав для визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік як військовозобов`язаного, враховуючи факт внесення змін до Закону №2232-XII з 18.05.2024 року.

Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави, та такі дії можуть бути виправданими, якщо це направлено на виконання основних завдань з відсічі збройної агресії проти України.

Щодо заявленої вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови ВЛК, що оформлена довідкою №2025-1010-1514-4346-3 від 10.10.2025 року, суд зазначає наступне.

Сторона позивача під час розгляду справи посилалась на те, що під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Водночас, за твердженням позивача, фактичний медичний огляд, опитування, встановлення стану його здоров`я не здійснювались, а було видано довідку ВЛК №2025-1010-1514-4346-3, згідно якої позивач був визнаний придатним до військової служби.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до частини 10 статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 за №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).

Пункти 1.1. Розділу ІІ Положення №402 передбачають, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності, зокрема, до військової служби, з винесенням письмового висновку (постанови).

Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І, пункту 1.4 глави І розділу ІІ Положення №402.

Відповідно до п.1.2. глави 1 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі Розклад хвороб), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я.

Відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи) призовниками, військовозобов`язаними та резервістами вносяться до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у встановленому законодавством порядку.

Згідно п.3.1 глави 3 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП.

Відомості з направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надсилаються до інформаційно-комунікаційної системи «Медична інформаційна система Збройних Сил України» шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.

Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: "Придатний до військової служби"; "Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)"; "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку" (пункт 3.8. Розділу ІІ Положення №402).

Під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу, інші постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП, на особливий період оформлюються довідкою військово-лікарської комісії у трьох примірниках.

Копія довідки ВЛК з підписом про ознайомлення та датою видається особі, яка пройшла медичний огляд.

Пунктом 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок № 560) передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Згідно п.21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Отже, для визначення придатності особи до військової служби остання має пройти медичний огляд і лише після такого проходження та з урахуванням висновків ВЛК про придатність до військової служби, особа може бути направлена для проходження військової служби.

Судом встановлено, що 10.10.2025 року з метою визначення ступеня придатності до військової служби при ІНФОРМАЦІЯ_5 , та проведено медичний огляд ВЛК, внаслідок чого складено довідку ВЛК №2025-1010-1514-4346-3 від 10.10.2025 року, в якій зазначено про придатність позивача до військової служби.

Окрім того, суд враховує посилання позивача на факт проходження ним ВЛК у 2024 році, а також на наявність довідки ВЛК від 11.03.2024 року №51/236, в якій зазначено про проходженням позивачем медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_12 11.03.2024 року, внаслідок чого його було визнано обмежено придатним до військової служби, водночас, як вже було зазначено вище, повторне взяття позивача на військовий облік у жовтні 2025 року є новими правовідносинами, які виникли на підставі внесення змін до ст.37 Закону № 2232-ХІІ від 18.05.2024 року.

Враховуючи вищевказане, після повторного взяття позивача на військовий облік він був зобов`язаний пройти медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Окрім того, за п.2.1 глави 2 розділу І Порядку №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Згідно п.п.2.5.1 п.2.5 глави 2 розділу І Порядку №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема, ВЛК ТЦК та СП.

Відповідно до п.п.2.5.4 п.2.5 глави 2 розділу І Порядку №402 штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

Згідно п.2.8 глави 2 розділу І Порядку №402 ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.

ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.

У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ТЦК та СП медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК.

Згідно п.3.3 глави 3 розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров`я.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_13 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Аналізуючи вищевказане, для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п.1.1 розділу І Положення №402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.

Судом встановлено, що позивач пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 (позаштатне ВЛК ТЦК та СП), відповідно до якого визнаний придатним до військової служби, про що свідчить довідка ВЛК №2025-1010-1514-4346-3 від 10.10.2025 року.

Водночас, не погоджуючись із вищевказаною довідкою ВЛК та зафіксованими у ній висновками, позивач не надав доказів на підтвердження його звернення до штатного ВЛК зі скаргою чи заявою щодо перегляду висновку про придатність до військової служби.

Втім, Положення №402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови штатних (позаштатних) ВЛК (в даному випадку ВЛК при РТЦК) у судовому порядку.

Вищевказану правову позицію було підтримано у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 року по справі №400/13313/25.

Враховуючи вищевказане, суд доходить висновку, що позивач не дотримався вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування довідки ВЛК №2025-1010-1514-4346-3 від 10.10.2025 року, якою позивача визнано придатним до військової служби.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Верховний Суд у постанові 06.03.2025 року у справі №420/8830/20 посилався на низку рішень Європейського суду з прав людини, які розкривають підхід до обґрунтованості судових рішень.

Як зазначив Верховний Суд, ЄСПЛ у справі «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У зв`язку із тим, що підстави, за яких позивача було виключено з військового обліку, перестали існувати з 18.05.2024 року, то його 10.10.2025 року було визнано придатним за станом здоров`я до військової служби та у подальшому призвано до проходження військової служби у встановленому порядку, внаслідок чого суд доходить висновку про відсутність підстав для скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 12.10.2025 року №1077 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.10.2025 року №297 в частині зарахування позивача до списків особового складу, а тому і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

В частині оскарження вищевказаних наказів суд також звертає увагу на те, що за висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 05.02.2025 року у справі №160/2592/23, процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

За відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача судом не вирішується клопотання Військової частини НОМЕР_1 , заявлене у відзиві, про закриття провадження у справі або залишення адміністративного позову без розгляду в частині заявлених позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 щодо оскарження наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.10.2025 року №297 як індивідуального правового акту.

Верховний Суд неодноразово посилався на низку рішень Європейського суду з прав людини, які розкривають підхід до обґрунтованості судових рішень.

Як зазначив Верховний Суд, ЄСПЛ у справі «Салов проти України» наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Викладені в цьому рішенні мотиви та аргументи дають, на думку суду, відповідь на всі суттєві доводи сторін.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування наказів – відмовити.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_15 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Суддя О.В. Білостоцький

.