Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №380/13216/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 рокусправа № 380/13216/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача — ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача — ІНФОРМАЦІЯ_1 , з вимогами:

- Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 , як дружині військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зник безвісти та з 14.11.2024 вважається як таким, що знаходиться в полоні.

- Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення зниклого безвісті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 14.11.2024 відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також у нейтральних державах або безвісно відсутніх".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка з 2009 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з військовослужбовцем ОСОБА_2 , який під час захисту Батьківщини зник безвісти 14.11.2024. Факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу встановлено судовим рішенням — постановою Львівського апеляційного суду від 26.03.2026 у справі № 445/1846/25. Позивачка звернулася до відповідача із заявою про нарахування та виплату належного військовослужбовцю грошового забезпечення. Проте військова частина відмовила їй у зв`язку з ненаданням свідоцтва про державну реєстрацію шлюбу. Позивачка вважає такі дії неправомірними, оскільки відсутність державної реєстрації шлюбу за наявності встановленого факту проживання сім`єю не позбавляє її статусу члена сім`ї та права на передбачені законом соціальні гарантії. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 29.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 20.07.2026 залучено третю особу, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив (вх.№67072 від 14.07.2026) у якому зазначив, що правовий статус подружжя виникає виключно на підставі державної реєстрації шлюбу у органах ДРАЦС відповідно до приписів Сімейного кодексу України. Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, чітко визначає вичерпний перелік осіб (зокрема дружину/чоловіка) та вимагає надання свідоцтва про шлюб. Фактичні шлюбні відносини не ототожнюються зі статусом подружжя у сфері військового забезпечення, а особисте розпорядження на користь позивачки військовослужбовець не складав, тому підстави для виплати коштів відсутні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, встановив таке.

ОСОБА_2 проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 . 14.11.2024 під час виконання бойового завдання із захисту України в районі с. Максимільянівка Покровського району Донецької області солдат ОСОБА_2 зник безвісти.

Постановою Львівського апеляційного суду від 26.03.2026 у справі № 445/1846/25, що набрала законної сили 26.03.2026, встановлено факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 2009 року по день його зникнення безвісти — 14.11.2024.

У травні 2026 року позивачка через ІНФОРМАЦІЯ_4 звернулася до відповідача із заявою про призначення та виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 .

Листом Військової частини НОМЕР_1 від 11.05.2026 № 3-25/6/7230 позивачці відмовлено у виплаті з огляду на ненадання свідоцтва про шлюб (витягу з ДРАЦС) та відсутність особистого розпорядження військовослужбовця.

Не погоджуючись із таким діями відповідача, звернулася із цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд керується таким.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону № 2011-XII встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, забезпечення правового регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей регулюється Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» №2505-VIII у редакції від 27.04.2022 (далі - Закон №2505).

Для цілей згаданого Закону №2505 визначено, що особливими обставинами вважаються збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №2505, особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

Аналізуючи наведені приписи Закону №2505 можна дійти висновку, що особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин (збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України) з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

Судом установлено та учасниками справи не заперечується, що ОСОБА_2 у складі Військової частини НОМЕР_1 та 14.11.2024 визнаний зниклим безвісті.

Особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими актами законодавства України (ч. 2 ст. 9 Закону №2505).

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, зокрема, безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 розділу ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, зокрема, безвісно відсутніми (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.

Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі - Порядок №884).

Цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).

Під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку № 884).

Пунктом 3 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, копія сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до вимог пунктів 5, 6 Порядку №884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.

Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.

Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.

Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:

- військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;

- військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації): до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання (п.7 Порядку №884).

Отже, виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими та не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

При цьому, аналіз процитованих норм абз.3 - 4 ч. 6 ст.9 Закону №2011-XII та п.7 Порядку №884 дає підстави для висновку, що першочергове право на виплату грошового забезпечення мають дружина (чоловік) військовослужбовця.

У разі їх відсутності це право переходить до повнолітніх дітей військовослужбовця, які проживають разом із ним. На рівні із особами другої черги право на отримання грошового забезпечення мають: 1) законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку); 2) особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що виплата грошового забезпечення військовослужбовця, який зник безвісти, передбачена членам сім`ї такого військовослужбовця, зокрема, в першу чергу дружині, а повноваження з перевірки вказаних умов для виплати та прийняття рішень (наказів) щодо такої виплати покладено на командира (начальника, керівника) військової частини, при цьому, у разі прийняття рішення про відмову у такій виплаті, командир військової частини має обов`язково зазначити у цьому рішенні підстави для такої відмови.

Перелік підстав для відмови у виплаті грошового забезпечення членам сім`ї військовослужбовця, який, зник безвісти, наведений у пункті 5 Порядку №844, є вичерпним.

Суд установив, що Постановою Львівського апеляційного суду від 26.03.2026 у справі № 445/1846/25, що набрала законної сили 26.03.2026, встановлено факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 2009 року по день його зникнення безвісти — 14.11.2024.

У контексті доводів щодо правовідносин позивачки із згаданим вище військовослужбовцем, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Сім`я відповідно до ч.ч.1-2 ст.3 СК України є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно з абз.2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України №5-рп/99 від 03.06.1999 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» згідно з окремими положеннями п.6 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, частин четвертої та п`ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-XII (з наступними змінами), частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» від 17.12.1993 №3745-XII (з наступними змінами)), до кола членів сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони належать його (її) дружина (чоловік), їхні діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб`єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках.

Як зазначено вище, згідно з п.7 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.

Тобто, відповідач, отримавши від позивачки рішення суду про встановлення фактичних шлюбних відносин з військовослужбовцем, мав обов`язок вирішити питання належного нарахування та виплати коштів за безвісно відсутнього військовослужбовця, установленим Порядком №884 способом дій.

Тому суд висновує, що належним способом відновлення порушеного права позивачки є визнання протиправною відмови відповідача щодо виплати позивачці грошового забезпечення її чоловіка, який під час захисту Вітчизни зник безвісти, та зобов`язання нарахувати та виплатити позивачці грошове забезпечення її чоловіка.

При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні, ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.

Такий спосіб захисту прав позивача суд вважає належним та доцільним для повного відновлення порушеного права позивача.

В силу положень статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність оскаржуваних дій.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачку звільнено від сплати судового збору відповідно до п.1 частини першої статті 5 Закону України « Про судовий збір», відтак судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України,

у х в а л и в:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 , як дружині військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зник безвісти та з 14.11.2024 вважається як таким, що знаходиться в полоні.

3.Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення зниклого безвісті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 14.11.2024 відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також у нейтральних державах або безвісно відсутніх".

4.Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна