Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №280/3595/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року Справа № 280/3595/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Запорізькій області (вул. Перемоги, 96, м. Запоріжжя, 69005) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20.04.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач після уточнення позовних вимог просить суд:

визнати протиправною бездіяльність працівників УПП в Запорізькій області щодо відмови у фіксації правопорушення за фактом блокування доступу до автомобіля позивача та порушення рядності паркування;

зобов`язати відповідальних осіб патрульної поліції притягнути до адміністративної відповідальності водія автомобіля Renault Scenik НОМЕР_1 за порушення п. 15.4 ПДР також п. 15.10 «д» ПДР і п. 15.10 «ч» ПДР.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17.04.2026 позивач викликав наряд патрульної поліції щодо порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля Renault Scenik AP4619IO. Однак порушення прав позивача не були відновлені нарядом поліції, що прибув на виклик. Екіпаж патрульної поліції зафіксував за допомогою замірів, що відстань Scenik до протилежного краю дороги складає менше трьох метрів. Також поліцейські бачили, що двері автомобіля позивача заблоковані. Проте, вони відмовились складати постанову, заявляючи, що порушень немає. Позивач вважає, що працівники були зобов`язані припинити правопорушення та скласти адмінматеріали. Їхня відмова при наявності очевидного блокування дверей автомобіля позивача та порушення норм дистанції є протиправною. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 23.04.2026 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

Ухвалою від 26.05.2026 позивачу був продовжений строк для усунення недоліків позову.

01.06.2026 від позивача до суду надійшов уточнений позов з наведеними вище вимогами.

Ухвалою суду від 04.06.2026 було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи. Також було додатково витребувано у відповідача копію відеозапису з нагрудних реєстраторів поліцейського Часова Олексія Володимировича, який за твердженням позивача здійснювався 17.04.2026 за адресою Запоріжжя, вул. Яценка, 14 час невідомий.

У поданому до суду 22.06.2026 відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що вказані твердження позивача не відповідають вимогам діючого законодавства України, а відносяться до його особистого тлумачення норм законодавства. У відповідності до пункту 1.3 ПДД, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими. Працівниками поліції було встановлено, що водій автомобілю д.н.з. НОМЕР_1 суттєво не перешкоджав дорожньому руху та не створював загрозу безпеці руху. Факт неможливості відкрити водійські двері транспортного засобу не утворює склад адміністративного порушення, а відноситься лише до взаємної ввічливості водіїв. Також відповідач зазначає, що екіпажем патрульної поліції було встановлено власника транспортного засобу Renault Scenik, який прибрав його на інше місце стоянки. Тому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. До відзиву була додана копію відеозапису з нагрудних реєстраторів поліцейського.

Інших заяв чи клопотань від учасників справи до суду не надійшло.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 17.04.2026 о 12:12 надійшло повідомлення оператору лінії екстреного виклику поліції «102» про те, що 17.04.2026 о 12:11 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Яценка, буд. 14, авто заблокувало проїзд, авто Рено д.н.з. НОМЕР_1 .

На вказаний виклик було направлено наряд управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції у складі командира роти №1 батальйону №2 полку УПП в Запорізькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Чусова Олексія Володимировича та інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №2 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 .

Після прибуття на місце виклику до них звернувся заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив, що йому заважає транспортний засіб Рено д.н.з. НОМЕР_1 .

Поліцейськими зазначено, що під час з`ясування питання чи стоїть з порушенням вимог Правил дорожнього руху транспортний засіб, не встановлено перешкод руху та загрози безпеці руху.

Також, нарядом патрульної поліції було встановлено особу власника вказаного автомобіля, який відреагував на звернення поліцейських та змінено місце стоянки транспортного засобу. Крім того з зазначеним водієм було проведено профілактичну бесіду стосовно перешкоджання руху техніки у житловій зоні.

Позивач вважаючи бездіяльність поліцейських щодо притягнення водія автомобіля Рено д.н.з. НОМЕР_1 до відповідальності протиправною звернувся з даним позовом до суду.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Вимога позивача про зобов`язання суб`єкта владних повноважень притягнути третю особу (водія транспорту д.н.з. НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Законом України «Про Національну поліцію», Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП) та іншими профільними нормативно-правовими актами повноваження щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення, збирання доказів та вирішення питання про притягнення осіб до адміністративної відповідальності віднесені до виключної компетенції (дискреційних повноважень) спеціально уповноважених працівників поліції за наявності для того встановлених законом підстав.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та їх посадових осіб, що надають їм можливість на власний розсуд визначати повне або часткове рішення конкретного питання. Суд не є органом досудового розслідування чи внутрішнього контролю поліції, не може підміняти собою органи виконавчої влади та не вправі приймати рішення замість них про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення в діях конкретної особи.

Складання протоколу про адміністративне правопорушення є процесуальним рішенням уповноваженої особи, яке приймається у разі наявності об`єктивних підстав та за результатами перевірки.

Оскільки працівники поліції під час виїзду на виклик здійснили перевірку й не виявили об`єктивних ознак правопорушення правил паркування транспортного засобу, у них були відсутні законні підстави для складання будь-яких матеріалів щодо притягнення водія до відповідальності.

Суд наголошує, що пунктом 1 частиною першою статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань – здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.

Абзацом 4 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, встановлено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків.

Відповідно до пункту 7 Розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, визначених у статті 247 КУпАП.

Відповідно до статті 252 КУпАП та пункту 10 Розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями – органами держаної та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формальними повноваженнями – вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. В даному випадку, поліцейські при прийнятті рішення може дійти з певною свободою розсуду, тобто, можуть обирати з кількох юридично допустимих рішень, яке вони вважають найкращими за даних обставин.

Як встановлено судом з матеріалів справи та відеозапису з камери поліцейського, працівники поліції не обмежились лише первинним оглядом, а вжили додаткових заходів реагування: встановили номер телефону власника транспортного засобу НОМЕР_1 , оперативно сконтактували з ним та провели профілактичну бесіду з приводу дотримання правил паркування транспортних засобів у житлових зонах. Наявність таких активних дій свідчить про повну відсутність будь-якої бездіяльності з боку правоохоронних органів, які виконали свої обов`язки пропорційно до ситуації, що склалась, реалізувавши превентивні заходи впливу.

Суд зазначає, що вимога позивача про зобов`язання суб`єкта владних повноважень притягнути іншу особу до адміністративної відповідальності виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав, а не на реалізацію публічного інтересу чи контроль за тим, як поліція притягає до відповідальності інших громадян не учасників справи. Доказів того, що припаркований автомобіль фізично блокував рух транспортного засобу позивача чи безпосередньо порушував його особисті права, матеріали справ не містять.

Окрім того, суд зазначає, що розгляд питання про наявність чи відсутність у діях іншої особи ознак адміністративного правопорушення, зокрема порушення правил дорожнього руху, не належить до повноважень адміністративного суду. Суд не наділений законом повноваженнями самостійно кваліфікувати дії приватних осіб, як адміністративні правопорушення чи підміняти собою орган Національної поліції у питаннях фіксації таких порушень. Встановлення фактів порушення ПДР та притягнення винних осіб до відповідальності є виключною компетенцією уповноваженим підрозділів поліції, а не предметом судового спору за позовом приватних осіб про притягнення до покарання третіх осіб.

Підсумовуючи викладене, суд висновує, що позивачем не доведено наявності юридичного факту порушення його прав з боку відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 77, 90, 139, 241–246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Запорізькій області (вул. Перемоги, 96, м. Запоріжжя, 69005) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «27» серпня 2026 року.

Суддя Р.В. Кисіль