Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №240/22076/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/22076/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - відповідач, ГУ НП в Житомирській області), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за час служби в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області за період 2015-2025 років, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період 2015-2025 років як учаснику бойових дій виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 12.06.2025 з встановленням базового місяця листопад 2015 року та відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексаціїгрошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 12.06.2025 з встановленням базового місяця листопад 2015 року та відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 07.11.2015 по день фактичної виплати індексації;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з 18.02.2021 до 01.07.2023 з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з 18.02.2021 до 01.07.2023 з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін і нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 07.11.2015 до 12.06.2025 проходив службу в підрозділах ГУНП в Житомирській області. При звільненні відповідач не повністю виплатив належне йому грошове забезпечення, а саме не виплатив компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2025 роки; індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017; індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 12.06.2025 з встановленням базового місяця - листопад 2015 року; додаткової доплати до грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 за період з 18.02.2021 по 01.07.2023. Вважає бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області протиправною та такою, що порушує його права і законні інтереси, що спонукало його звернутися з вказаним позовом до суду.

Автоматизованим розподілом судової справи між суддями головуючою суддею визначено суддю Панкеєву Вікторію Анатоліївну.

Суддя Панкеєва В.А. своєю ухвалою від 17.09.2025 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Указом Президента України №963/2025 від 13 грудня 2025 року ОСОБА_2 призначено на посаду судді Житомирського апеляційного суду.

Наказом Голови Житомирського окружного адміністративного суду від 02.01.2026 №01-01-ос суддю ОСОБА_2 відраховано зі штату у зв`язку з призначенням на посаду судді Житомирського апеляційного суду.

В подальшому на підставі розпорядження №6 від 06.01.2026 було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатом якого суддю Чернову Ганну Валеріївну визначено головуючою суддею для розгляду даної адміністративної справи.

Ухвалою суду від 16.01.2026 суддею Черновою Ганною Валеріївною прийнято до провадження адміністративну справу №240/22076/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській областіпро визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Від відповідача надійшов до суду уточнений відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 не використав відпустку як учасник бойових дій у 2015-2018 роках та у 2020 році, а компенсація відпусток за УБД не передбачена чинним законодавством України. Також вказує, що з листопада 2015 року по жовтень 2017 року виплата індексації грошового забезпечення поліцейськими не проводилась у зв`язку із тим, що у п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, така категорія осіб, як "поліцейські" не була зазначена. У той час, з метою проведення індексації грошового забезпечення поліцейських постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 внесено зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та доповнено абзац 5 такою категорією як "поліцейські". Наголошує, що грошове забезпечення поліцейських індексується з 01.11.2017, тобто після внесення змін до зазначеного вище Порядку. Крім того вважає, що позовна вимога про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової компенсації, заявлена передчасно, відносно майбутніх правовідносин та подій, котрі ще не склались, а тому вказує на її безпідставність та необґрунтованість. Стосовно доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 зазначає, що така здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт, а такої обставини стосовно позивача не доведено. Зауважує, що наявність права позивача на отримання спірної доплати не є безумовною в будь-яких випадках. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 07.08.2015.

Позивач з 07.11.2015 до 12.06.2025 проходив службу в підрозділах Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 355 о/с від 11.06.2025 по особовому складу, капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) з 12 червня 2025 року.

На думку позивача, ГУНП в Житомирській області при звільненні не проведено повного розрахунку, а саме не нараховано і не виплачено компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2025 роки; індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017; індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 12.06.2025 з встановленням базового місяця - листопад 2015 року; додаткової доплати до грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 за період з 18.02.2021 по 01.07.2023. Також вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку виплати індексації.

Вважаючи протиправною таку бездіяльність відповідача, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду за їх захистом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Стосовно позовної вимоги позивача про стягнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2025 роки.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

За правилами статті 4 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-ХІІ), відповідно до статті 4 якого ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать, зокрема, учасники бойових дій.

Пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Також статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР передбачена додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності. Учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч.1 ст. 24 Закону № 504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.

Слід зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.

Відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції (ст. 60 Закону № 580-VIII).

За змістом частин 1 та 2 статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами 1, 2, 3 і 4 статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Разом з тим, слід відмітити, що відпустка із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік, яка надається учасникам бойових дій на підставі п. 12 ч. 1 ст.12 Закону № 504/96-ВР згідно вказаної норми, є додатковою відпусткою.

Таким чином, суд критично ставиться до тверджень представника відповідача про те, що компенсація за відпустки УБД не передбачена чинним законодавством, оскільки ця відпустка є додатковою відпусткою.

Відповідно до абз.7-8 п. 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що відповідно до положень Закону №580-VIII та Порядку № 260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні, зокрема, щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського.

З дослідженої судом інформації, викладеної ГУ НП в Житомирській області у листі від 18.09.2025, вбачається, що ОСОБА_1 за період проходження служби в ГУНП в Житомирській області з 07.11.2015 по 21.06.2025 відпустка відповідно до статті 16-2 Закону України ” Про відпустки " як учаснику бойових дій була використна таким чином та підтверджується зазначеними наказами:

- за 2015 рік (з 07.11.2015 по 31.12.2015) - не використано (14 діб);

- за 2016 рік - не використано (14 діб);

- за 2017 рік - не використано (14 діб);

- за 2018 рік - не використано (14 діб);

- за 2019 рік - використано (наказ ГУНП від 15.11.2019 № 233 о/с);

- за 2020 рік - не використано (14 діб):

- за 2021рік - використано (наказ ГУНП від 12.05.2021 № 156 о/с);

- за 2022 рік - використано (наказ ГУНП від 23.09.2022 № 504 о/с);

- за 2023 рік - використано (наказ ГУНП від 20.06.2023 № 289 о/с);

- за 2024 рік - використано (наказ ГУНП від 11.06.2024 № 286 о/с);

- за 2025рік - використано (наказ ГУНП від 21.02.2025 № 127 о/с).

Отже, як не заперечується відповідачем, позивач не використав 70 діб додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2018 та 2020 роки, під час звільнення зі служби грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки йому виплачена не була, отже, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Стосовно позовної вимоги про здійснення перерахунку та виплатити індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 94 Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII) поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України), заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" № 1282-XII від 03.07.1991 (далі - Закон № 1282-ХІІ) передбачено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За змістом ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Таким чином, законом визначено, що грошове забезпечення, як грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, підлягають індексації в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.

За змістом листа ГУ НП в Житомирській області від 18.09.2025 позивачу з грудня 2017 року по день звільнення нараховувалася індексація грошового забезпечення, тобто після внесення змін до Порядку № 1078.

У той час, ст. 94 Закону № 580-VIII визначено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Змін до вказаного пункту ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" у спірному періоді не вносилося, ця норма закону була діючою.

В силу положень ч. 2 ст. 8 Закону № 1282-ХІІ за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд вважає, що невключення поліцейських до переліку осіб, грошове забезпечення яких підлягає індексації (до листопада 2017 року) не позбавляють обов`язку відповідача провести індексацію грошового забезпечення, оскільки право позивача на індексацію його грошового забезпечення передбачено ст. 94 Закону № 580-VIII, тобто нормативно-правовим актом, що має вищу юридичну силу, що спростовує доводи відповідача.

При цьому, індексація має проводитися за наявності на це відповідних підстав, що визначені чинним законодавством.

Відповідно до п. 11 Порядку № 1078 індексація грошових доходів громадян проводиться в разі, коли величина ІСЦ (індекс споживчих цін), обчисленого наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, який становить 103 %.

Для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін здійснюється за місяцем, у якому відбувається перевищення порога індексації. Підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією проводиться з місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін і на підставі якого відбувається перевищення порога індексації.

Таким чином, можливість проведення індексації грошових доходів залежить від порогу індексації - величини індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. В свою чергу, якщо величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, індексація грошових доходів в такому місяці не проводиться.

Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (зокрема, у газеті "Урядовий кур`єр").

У місяці, в якому відбувається підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соцстрахування, значення ІСЦ приймається за 1 або 100 %.

З урахуванням змісту приписів Порядку № 1078 фактично місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (посадових окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення поліцейських Національної поліції України.

Так, Національна поліція України є новоствореним органом та для всіх її працівників вперше визначено посадові оклади з листопада 2015 року, отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем встановлення посадових окладів - грудень 2015 року.

За даними Держстату України індекс споживчих цін (%), на підставі яких здійснюється розрахунок індексів для проведення індексації за грудень 2015 становив 100,7 %, опублікований в січні 2016. За січень 2016 ІСЦ становив 100,9 %. За лютий 2016 - 99,6 %, за березень 2016 - 101,0 %, за квітень 2016 - 103,5 %,

Таким чином, поріг індексації 103 % було перевищено у квітні 2016 року.

У силу п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Оскільки зазначений показник за квітень 2016 був опублікований у травні 2016 року, індексацію слід проводити з 01.06.2016, як першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з 01 листопада 2017 року - після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 "Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення", якою абзацом 5 пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, після слова "військовослужбовців" доповнено словом "поліцейських", є неприйнятними, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.07.2020 по справі № 2140/1763/18, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню до спірних правовідносин).

Отже, на переконання суду, саме з 01.06.2016 у відповідача виник обов`язок провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача, а не з 07.11.2015, як вважає позивач. А оскільки відповідач не провів нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з 01.06.2016 по 01.11.2017, чим допустив протиправну бездіяльність, вказана позовна вимога підлягає задоволенню частково саме у цей період.

Стосовно індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 12.06.2025 з встановленням базового місяця листопад 2015 року та відповідно до приписів абзаців 4,5,6 пункту 5 "Порядку проведення грошових доходів населення", затвердженого постановою КМУ від 17.10.2003 №1078, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Якщо підвищення грошового доходу відбулося не з 1 числа місяця, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу / кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу з урахуванням положень цього Порядку

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, зокрема, посадового окладу.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10-1 Порядку № 1078, в редакції, яка була чинною до грудня 2015 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

З огляду на наведене обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення до грудня 2015 року проводилося з місяця прийняття особи на службу.

01.12.2015 вказану норму виключено, і з цього часу застосовуються загальні положення Порядку № 1078, в тому числі п. 10-2 Порядку в редакції постанови Кабінету Міністрів від 09.12.2015 № 1013.

Відповідно до пункту 10-2 Порядку № 1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Верховний Суд у постанові від 22.07.2020 в справі № 400/3017/19 (щодо періоду після 01.12.2015) зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. При цьому Суд погодився, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

З 07.11.2015 - з дня набрання чинності Законом №580-VIII застосовується постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», якою вперше затверджені схеми окладів поліцейських. Вказана постанова є чинною і натепер.

Оскільки розміри посадових окладів поліцейських згідно з додатками до вказаної постанови Кабінету Міністрів України протягом спірного періоду не змінювалися, тому базовим місяцем для визначення індексації щодо такого періоду є листопад 2015 року.

Таким чином, нарахування позивачу індексації його грошового забезпечення щодо спірного періоду повинно проводитися із застосуванням базового місяця листопад 2015 року.

Також суд звертає увагу, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи "поточної" та "індексації-різниці". Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

При цьому, встановлені статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» правила, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року, а також встановлених статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» норми, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків, не впливає на визначення базового місяця, оскільки після прийняття Урядом постанови № 988, якою було затверджені схеми окладів поліцейських, які до теперішнього часу не змінювалися, та з прийняттям якої саме й було обумовлено визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення поліцейських, тому базовим місяцем для визначення індексації залишився листопад 2015 року.

Отже відповідач був зобов`язаний нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 12.06.2025 з встановленням базового місяця - листопад 2015 року.

Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 20.04.2026 у справі 240/13349/25.

Стосовно вимоги про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація), суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ст.2 Закону №2050-III, компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Тобто, лише у разі затримки на один і більше календарний місяць виплата уже нарахованих доходів обчислюються компенсаційні суми в розумінні Закону № 2050-III.

Суд враховує, що відповідно до вимог п.5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

За приписами п.8 цього ж Порядку відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Отже, позовні вимоги позивача в цій частині є передчасними, оскільки такі спірні відносини між сторонами ще не виникли з підстав не проведення відповідачем перерахунку розміру індексації, а також відсутня відмова у нарахуванні та виплаті відповідної компенсації.

Щодо виплати додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, за період з 18.02.2021 до 01.07.2023 з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін і нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум, суд вказує таке.

Пунктом першим постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №375 "Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни" (далі - Постанова №375) врегульовано, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 вказаної постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Згідно з пунктом 4 Постанови № 375 перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику. Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

З аналізу наведених правових норм слід дійти висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов: 1) особа є, зокрема, поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення.

Забезпечення життєдіяльності населення - комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров`я, працездатності людей, які здійснюються з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв`язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період.

Пунктом 5 Постанови № 375 передбачено, що доплати, визначені пунктами 2 і 3 вказаної постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Зважаючи на викладене, підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких певних умов, зокрема особа є поліцейським, який забезпечує життєдіяльність населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України).

Отже, слід зауважити, що право на вказану доплату мають не усі поліцейські, а лише окремі категорії поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт, як то передбачене Постановою № 375.

Обґрунтовуючи позовну заяву в цій частині позивач зазначив, що він у спірний період проходив службу в поліції та забезпечував життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, так само як і в період з 12.03.2020 по 18.02.2021, коли така доплата виплачувалася.

Разом з тим, як зазначалось судом вище, пунктом 4 Постанови № 375 визначено, що персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Слід зазначити, що позивачем не надано суду наказів керівництва, якими визначено персональний перелік поліцейських, які забезпечували правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов`язків мали безпосередній контакт з населенням, до якого включено, зокрема, і позивача, та встановлено додаткову доплату до грошового забезпечення у розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення пропорційно до відпрацьованого часу в особливих умовах за спірний період.

Також ні позивачем, ні його представником не заявлялося клопотань про витребовування у відповідача доказів, які б свідчили про те, що у спірний період саме позивач забезпечував життєдіяльність населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України).

На переконання суду, саме лише виконання позивачем своїх безпосередніх посадових обов`язків упродовж всього періоду його служби під час карантину не свідчить про набуття права на отримання додаткової доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №375.

Крім того, матеріали справи не містять і доказів того, що позивачем оскаржувалася протиправна бездіяльність керівника щодо не включення до переліку осіб, яким здійснюється доплата.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог про нарахування та виплати позивачу доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину за період з 18.02.2021 до 01.07.2023, а тому у задоволенні позову в цій частині теж слід відмовити.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірність нездійснення індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.06.2016 по 31.10.2017 та з 01.01.2024 по 12.06.2025 та невиплати грошової компенсації за 70 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з огляду на що задовольняє позовні вимоги частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий бульвар, 5/37, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10008, ЄДРПОУ: 40108625) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 70 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за час служби в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 70 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, а саме: за 2015 рік -14 діб, за 2016 рік - 14 діб, за 2017 рік - 14 діб, за 2018 рік - 14 діб, за 2020 рік - 14 діб, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 12.06.2025 з встановленням базового місяця листопад 2015 року та відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 12.06.2025 з встановленням базового місяця листопад 2015 року та відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова

26.08.26