Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №160/2329/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокуСправа №160/2329/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та інформацію щодо його перебування у розшуку та скасувати електронне звернення до відділу Національної поліції в Дніпропетровській області щодо доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою складання матеріалів адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому позивачем було вчасно уточнено усі облікові дані та позивач ніколи не порушував правил військового обліку, проте, під час оновлення мобільного застосунку “РЕЗЕРВ+” позивач дізнався, що його електронний військово-обліковий документ містить запис про “порушення правил військового обліку”, що підтверджується текстовим формулюванням, відображеним у застосунку “РЕЗЕРВ+”, та сформованим витягом. Крім того, за даними інформаційної системи ІПНП відповідач звернувся до органів Національної поліції для здійснення адміністративного затримання та доставлення позивача як особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 210-1 КУпАП. Водночас посадовими особами відповідача протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача не складався, а постанова у справі про адміністративне правопорушення не виносилася. За таких обставин, позивач вважає, дії відповідача щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ним правил військового обліку та похідні від цього дії щодо звернення до органів Національної поліції щодо адміністративного затримання та доставлення позивача, протиправними. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги та відновити порушене право з урахуванням обраного способу захисту.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/2329/26, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Цією ж ухвалою суду витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 : засвідчені належним чином копії документів, на підставі яких внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Копію позовної заяви, а також копії доданих до позовної заяви документів та ухвалу суду від 09.02.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав 03.02.2026 року та 12.02.2026 року через підсистему ЄСІТС “Електронний суд”, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, які наявні в матеріалах справи, однак станом на час розгляду справи відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

При цьому, за приписами частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог повністю, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З військово-облікового документа ОСОБА_1 в електронній формі сформованого 28.11.2025 року засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів через мобільний застосунок “РЕЗЕРВ+” наявний запис – “порушення правил військового обліку”. Причина звернення до Нацполіції: Не прибули за повісткою до ТЦК та СП. Дата звернення: 18.11.2025 року.

24.12.2025 року представником позивача подано до відповідача адвокатський запит стосовно розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. ст. 210, 210-1 КУпАП відносно позивача.

Листом №9744 від 30.12.2025 року у відповідь на адвокатський запит, ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив представника позивача про те, що оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 є володільцем персональних даних, на який законом покладено обов`язок щодо захисту персональних даних, а запитувана інформація та документи стосуються персональних даних особи, яка не надавала ІНФОРМАЦІЯ_5 письмової згоди на поширення її персональних даних, відповідач вимушений відмовити у їх наданні.

08.01.2026 року представником позивача повторно подано до відповідача адвокатський запит стосовно розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. ст. 210, 210-1 КУпАП відносно позивача

Станом на день подання позовної заяви, відповідь від відповідача не отримано.

Незгода позивача з оскаржуваними діями відповідача зумовила звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У силу приписів статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За приписами статті 1 Закону України “Про оборону України” №1932-XII від 06.12.1991 року особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації, в особливий період (в умовах воєнного стану).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 р. №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно із частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 30 грудня 2022 року №1487 затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Порядок №1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” від 16.03.2017 року №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних.

До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною 1 статті 7 Закону №1951-VIII визначено вичерпний перелік відомостей, а саме, персональних даних військовозобов`язаного, які вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а статтею 8 цього Закону визначені перелік відомостей які становлять службові дані військовозобов`язаного.

При цьому пунктами 18, 19 та 20-1 частини 1 статті 7 Закону №1951-VIII передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема: відомості про притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, направлення обвинувального акта до суду); відомості про притягнення до кримінальної відповідальності на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили; відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення, у тому числі призовниками та військовозобов`язаними, правил обліку.

Будь-яких інших відомостей щодо порушення призовником, військовозобов`язаним та резервістом дотримання правил військового обліку, що підлягають внесенню до Реєстру, статтями 7 і 8 Закону №1951-VIII не передбачено.

Суд звертає увагу, що сам факт недотримання правил військового обліку (неприбуття за викликом до ТЦК та СП, неуточнення даних, несвоєчасне повідомлення про зміну місця проживання тощо) без складення протоколу та/або постанови про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 210, 210-1 КУпАП, не є підставою для внесення до Реєстру відповідних відомостей.

На цьому наголошено, зокрема, у постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року в справі №340/3086/25, від 21 квітня 2026 року в справі №280/9003/25.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач не був притягнутий до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку: протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача та постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не складалися.

Доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку відповідачем не надано.

При цьому, незважаючи на відсутність факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем у порушення вимог статей 6-7 і 10 Закону №1951-VIII вчинено дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.

Як наслідок, відсутність такого факту, як притягнення до адміністративної відповідальності унеможливлює законне внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку, а тому, дії відповідача з внесення чи відображення такої інформації є такими, що призводять до порушення прав позивача, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях Закону №1951-VIII, який чітко визначає, які відомості можуть бути внесені до Реєстру, отже, такі дії є протиправними.

Доводи позивача щодо наявності/відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 210, 210-1 КУпАП, судом у цій справі не розглядаються, оскільки саме до повноважень відповідача належить притягнення військовозобов`язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови, та не входить до предмету доказування під час розгляду цієї справи.

При цьому суд зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у розглядуваному випадку є визнання дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, даних про порушення позивачем правил військового обліку, протиправними, а також зобов`язання відповідача виключити відповідні дані з вказаного Реєстру. Саме такий спосіб захисту відповідає предмету спору, забезпечує реальне відновлення прав позивача та узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Щодо частини позовних вимог про зобов`язання відповідача повідомити Національну поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання позивача та доставлення щодо якого надсилалося звернення, суд зазначає таке.

Так, пунктом 56 Порядку №1487 передбачено, що Національна поліція здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також забезпечує внесення до реєстрів та баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформацію про осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 КУпАП, провадження у справах за якими здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Наказом МВС України №676 від 03.08.2017 року затверджено Положення про інформаційно-комунікаційну систему “Інформаційний портал Національної поліції України” (далі – система ІПНП).

Відповідно до ст. 25 Закону України “Про Національну поліцію” поліція може створювати інші бази даних, необхідні для забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції.

Поліція засобами інформаційно-комунікаційної системи наповнює та підтримує в актуальному стані реєстри та бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, стосовно: осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється поліцією або територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України 580-VIII).

Отже, система ІПНП може містити дані щодо необхідності доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 210-1 КУпАП, а також щодо встановлення місцезнаходження цих осіб.

Для реалізації таких повноважень, згідно з абзацом 16 пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу 3 пункту 56 цього Порядку.

Суд зазначає, що відповідне звернення відповідачем до суду не надане, поряд з цим у військово-обліковому документі позивача в електронній формі відображені відомості щодо звернення до органів Національної поліції про вчинення адміністративного правопорушення, що підтверджує, що таке звернення фактично було здійснене.

Разом з цим, суд враховує, що ч. 6 ст. 258 КУпАП встановлено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Таким чином, приписи абзацу 16 пункту 79 Порядку №1487 в частині доставлення особи з метою складення протоколу про адміністративні правопорушення, не можуть бути застосовані у цих правовідносинах, з урахуванням наведених приписів ч. 6 ст. 258 КУпАП, з огляду на те, що спірні правовідносини мають місце в особливий період.

Водночас, використання положень абзацу 16 пункту 79 Порядку №1487 в інших цілях, окрім як доставлення особи з метою складення протоколу про адміністративні правопорушення, чинним законодавством не передбачено.

За таких обставин, дії відповідача щодо направлення звернення до органів Національної поліції України з метою доставлення позивача для складення протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 КУпАП, у даному випадку суперечать положенням частин 6 та 8 статті 258 цього Кодексу, якими не передбачено складення протоколів про такі правопорушення в умовах особливого періоду, та, відповідно такі дії є протиправними.

Приписами абзацу 17 пункту 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу 3 пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи.

Отже, чинне законодавство містить інструменти, які надають можливість виправити недостовірні відомості в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також направити повідомлення до органів Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення суб`єктів військового обліку.

Таким чином, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне саме зобов`язати відповідача направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача для складання протоколу про адміністративне правопорушення, як особи, яка скоїла адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 210-1 КУпАП.

З урахуванням викладеного, зважаючи на підтвердження обґрунтованості позовних вимог до відповідача відповідними доказами та встановлені судом обставини справи, суд доходить висновку, що позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з цією позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, що підтверджується квитанцією АТ КБ “ПРИВАТБАНК” до платіжної інструкції на переказ готівки №2.506260641.1 від 27.01.2026 року.

Водночас, з поданої позовної заяви слідує, що позивачем заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, а саму позовну заяву подано в електронній формі через підсистему “Електронний суд”.

Відповідно до ч. 1-2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З 1 січня 2026 року відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено в розмірі 3 328 гривень.

Приписами пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлено ставку судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, за подання до адміністративного суду позовної заяви з однією вимогою немайнового характеру фізичною особою судовий збір справляється у розмірі 1 311,20 грн (3 328 грн х 0,4).

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, за подання до адміністративного суду позову з вимогою немайнового характеру, у разі подання такого позову в електронній формі через підсистему “Електронний суд”, з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, фізичною особою судовий збір справляється у розмірі, не менше, ніж 1 064,96 грн (1 311,20 грн. х 0,8).

Таким чином, за подання цієї позовної заяви з однією вимогою немайнового характеру, яка подана в електронній формі через підсистему “Електронний суд”, позивачем має бути сплачено судовий збір у сумі 1 064,96 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог повністю, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у загальному розмірі 1 331,20 грн підлягають відшкодуванню на користь останньої шляхом стягнення цієї суми коштів з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Відносно розподілу іншої частини судових витрат, понесених позивачем у вигляді надмірно сплаченої суми судового збору в розмірі 266,24 грн, суд зазначає, що питання про повернення цих судових витрат вирішується відповідно до ст. 7 Закону України “Про судовий збір” на підставі відповідного клопотання особи, яка надмірно сплатила судовий збір, проте станом на час розгляду справи таке клопотання від позивача не надходило, тому на теперішній час повернення таких витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, а також щодо направлення звернення до органів Національної поліції України про наявність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення, як особи, яка скоїла адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) правил військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) для складання протоколу про адміністративне правопорушення, як особи, яка скоїла адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова