Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №120/4747/26 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 серпня 2026 р. Справа № 120/4747/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Геращенко Тетяни Василівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Геращенко Тетяни Василівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлене протоколом №27 від 20.03.2026 року в частині відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В подальшому, ухвалою суду витребувано у відповідача копію оскаржуваного рішення, оформленого протоколом №27 від 20.03.2026 року та усіх матеріалів, що слугували підставою для його прийняття.

На виконання вимог ухвали суду, представником відповідача долучено до матеріалів справи витребувані докази.

Згідно із частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі було доставлено відповідачу до його електронного кабінету 13.04.2026 року о 20:00 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

Втім, як у встановлений судом строк, так і станом на дату ухвалення рішення відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі №640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.

Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

17.03.2026 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки він зайнятий постійним доглядом за бабусею, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.

До даної заяви ОСОБА_1 додав копії наступних документів:

- довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10ААВ №558613;

- свідоцтво про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 ;

- свідоцтво про народження батька позивача ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 ;

- довідка про отримання допомоги №344 від 17.03.2026 року;

- облікова картка платника ОСОБА_3 ;

- паспорт особи з інвалідністю ОСОБА_3 ;

- висновок ЛКК №74/424 ОСОБА_3 ;

- свідоцтво про смерть батька серії НОМЕР_3 ;

- свідоцтво про смерть дідуся серії НОМЕР_4 ;

- заява ОСОБА_3 від 12.03.2026 про відсутність інших родичів;

- пенсійне посвідчення № НОМЕР_5 ;

- повний витяг з ДРАЦС ОСОБА_1 №00057078280;

- акт проведення обстеження сім`ї №Д/08/937/6;

- військово-обліковий документ від 22.11.2025 року.

Однак, рішенням комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленим протоколом №27 від 20.03.2026 року, ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки відсутні документи, що підтверджують неможливість або відсутність членів сім`ї першого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю ІІ групи.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 року №69/2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-ХІІ від 21.10.1993 року (далі - Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до статті 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною 1 статті 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а саме: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

В свою чергу, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

Відповідно до Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), документами, що підтверджують право на відстрочку за пунктом 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є:

- для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);

- для особи, за якою здійснюється догляд, - один із таких документів, що підтверджує інвалідність особи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Надаючи оцінку доводам представника позивача, що надані разом із заявою про надання відстрочки від призову документи свідчать про те, що ОСОБА_1 має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки його бабуся відповідно акта огляду медико-соціальною експертною комісією є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, при цьому позивач є єдиною особою, що може здійснювати догляд за нею, суд зазначає наступне.

Ключовим питанням, яке потребує дослідження у межах розгляду даної справи є те чи наявні у бабусі позивача ОСОБА_3 особи першого ступеня споріднення, які відповідно до закону зобов`язані та мають можливість здійснювати постійний догляд.

Як уже встановлено судом, підставою для відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації слугувала відсутність документів, що підтверджують неможливість або відсутність членів сім`ї першого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю ІІ групи.

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , а тому позивач є онуком ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 (син ОСОБА_3 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , ОСОБА_5 (чоловік ОСОБА_3 ) також помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Таким чином, ОСОБА_1 є єдиною особою, яка може здійснювати догляд за бабусею ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки акта огляду МСЕК серії 10 ААВ №558613, ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи.

Висновком №74/424 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 04.10.2023 за формою №080-4/о, рекомендовано ОСОБА_3 отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Із акту проведення обстеження сім`ї №Д/08/937/6 вбачається, що ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за своєю бабусею ОСОБА_3 .

Крім того, факт здійснення догляду підтверджується довідкою про отримання допомоги №344 від 17.03.2026 року, якою призначено компенсацію ОСОБА_1 , як особа, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Заявою від 12.03.2026 року ОСОБА_3 підтвердила про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати догляд на непрофесійній основі, окрім ОСОБА_1 .

З аналізу викладеного, вбачається, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду. Такий догляд за ОСОБА_3 здійснює її онук ОСОБА_1 .

Отже, в ході розгляду справи не знайшов підтвердження факт наявності інших членів сім`ї першого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю ІІ групи.

Втім, відповідачем під час розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову під час мобілізації не враховано факт відсутності інших осіб першого ступеня споріднення та не надано оцінки всім обставинам.

Разом із тим, відповідно до довідок ІНФОРМАЦІЯ_5 від 13.05.2025 року №362/6977, від 28.02.2025 року №362/3489, від 30.08.2024 року №362/4571, від 29.11.2024 року №362/10455, від 08.08.2025 року №362/10982 позивачу вже надавалась відстрочка на особливий період на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як такому, що здійснює догляд за особою з інвалідністю ІІ групи.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що заяву позивача про надання відстрочки від призову під час мобілізації відповідач розглянув поверхнево та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що свідчить про безпідставність та протиправність рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №27 від 20.03.2026 року, щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яке підлягає скасуванню.

При цьому, суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у постанові №280/1155/23 від 19 грудня 2024 року в якій суд касаційної інстанції вказав, що суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття рішень, що містять невмотивовані висновки або обґрунтовані загальними фразами, а не конкретними аргументами, що повинні містити відповідь на ключові питання, за яких виник спір. Тому негативне для особи рішення повинно бути належним чином вмотивоване.

Крім цього, відповідач не направив суду відзив на позовну заяву та не надав заперечень стосовно наведених представником позивача у позові обставин про протиправність рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином, керуючись частиною 4 статті 159 КАС України, суд кваліфікує неподання відзиву на позовну заяву відповідачем, як визнання позову.

В контексті наведених норм суд констатує, що відповідачем не спростовано відповідними доказами позицію позивача щодо підстав надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Надаючи оцінку вимогам зобов`язального характеру, то суд зазначає, що метою вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постановах від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 та від 08.02.2022 у справі № 160/6762/21 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У постанові від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21 Верховний Суд зазначив: «… у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

В даному випадку комісія використала надане їй законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, і це рішення визнано судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству.

Суд встановив, що позивач при зверненні дотримався визначених законом умов, а тому єдиним варіантом дій суб`єкта владних повноважень є задоволення заяви про надання відстрочки ОСОБА_1 .

Стосовно позовних вимог щодо видачі відповідного документу та внесення відповідного запису у військово-обліковому документі про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, суд зазначає наступне.

Абзацами 4-6 пункту 60 Порядку № 560 встановлено, що на підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання/ переоформлення відстрочки або відмову у її наданні/переоформлені. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні/переоформленні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання/переоформлення відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного календарного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а не пізніше двох робочих днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2978), або довідка за формою згідно з додатком 6 (для військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів).

Таким чином, у відповідача відсутній обов`язок видати довідку військовозобов`язаному (крім військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів), а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Оскільки позитивне рішення відповідач ще не прийняв, обов`язок з внесення відповідної інформації до військово-облікового документа позивача ще не настав, а відповідні права позивача в цій частині не порушені, тому зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню як такі, що заявлені передчасно.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 1331,20 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 887,47 грн. (2/3 задоволених вимог).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №27 від 20.03.2026 року, щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 887,47 грн. (вісімсот вісімдесят сім гривень 47 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 );

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).

Суддя Свентух Віталій Михайлович