Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №641/12705/13-ц — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року

м. Харків

справа № 641/12705/13-ц

провадження № 22-ц/818/4048/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів – Савенка М.Є., Шабельнікова С.К.,

за участю секретаря – Муренченко С.А.,

учасники справи:

заявник – Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк»,

заінтересована особа – ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на ухвалу Основ`янського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2026 року в складі судді Благої І.С.

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» звернулося до суду з заявою про поновлення строків на пред`явлення виконавчого листа та про видачу дублікату виконавчого листа у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованості за договором.

Заява мотивована тим, що 05 грудня 2017 року Куп`янським міськрайонним судом Харківської області винесено рішення по справі №641/12705/13-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яким вирішено уточнений позов - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 14023,09 доларів США за кредитним договором, яка складається з 5950,41 доларів США заборгованість за кредитом, 6515,73 доларів США заборгованість по процентам, 1556,95 доларів США заборгованість по комісії, заборгованість з пені 130117,87 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили та на виконання видано виконавчі листи.

Зазначило, що банк отримав виконавчий лист та направив до Державної виконавчої служби для примусового виконання. 07.02.2019 за виконавчим провадженням ВП №56916687 з примусового виконання виконавчого листа, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказало, що за вих. №202202010157 від 01.02.2022 банком направлено до Дворічанського відділу державної виконавчої служби у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) заяву про примусове виконання виконавчого документа Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 05.04.2018 у справі 641/12705/13-ц.

Посилалося на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження або повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання не надходили.

Зазначило, що з метою пошуку виконавчого документа до Великобурлуцького відділу державної виконавчої служби у Куп`янському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України направлена відповідна заява. У відповідь на заяву за вих. № 3824 від 27.02.2026 надана довідка про втрату виконавчого документа. Згідно даних АСВП виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого документа Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 05.04.2018 по справі 641/12705/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 за період з 01.02.2022 по теперішній час у відділі не відкривалось. Одночасно повідомлено, що все майно, в тому числі документи Дворічанського відділу знищене під час окупації.

Наразі виконавчий документ не перебуває на примусовому виконанні в органах ДВС чи у приватних виконавців, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру боржників та результатом пошуку виконавчих проваджень в АСВП.

Посилалось на те, що рішення суду не виконано, а відсутність виконавчого документу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. У встановлений законом строк повторно пред`явити виконавчий лист до виконання являлось неможливим, оскільки виконавчий документ був направлений на виконання і знищений під час окупації с. Дворічна, Куп`янського району, Харківська область.

Просило визнати поважною причину пропуску строку, який надається для пред`явлення виконавчого документа до виконання;

поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа, що був виданий 05.04.2018 за рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області у справі № 641/12705/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 14023,09 доларів США за кредитним договором, яка складається з 5950,41 доларів США заборгованості за кредитом, 6515,73 доларів США заборгованість за процентами, 1556,95 доларів США заборгованість по комісії, заборгованість з пені 130 117,87 грн;

видати дублікат виконавчого листа, що був виданий 05.04.2018 за рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області у справі № 641/12705/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 14023,09 доларів США за кредитним договором, яка складається з 5950,41 доларів США заборгованості за кредитом, 6515,73 доларів США заборгованість за процентами, 1556,95 доларів США заборгованість по комісії, заборгованість з пені 130 117,87 грн.

Ухвалою Основ`янського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2026 року у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про поновлення строків на пред`явлення виконавчого листа та про видачу дублікату виконавчого листа – відмовлено.

На вказану ухвалу суду АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просило ухвалу скасувати, прийняти додаткові докази, вирішити питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом повністю проігноровано довідку Великобурлуцького відділу державної виконавчої служби № 3824 від 27.03.2026, у якій чітко зазначено факт знищення архівних матеріалів відділу через воєнні дії. Суд не врахував, що неможливість виконання обов`язків у період воєнного стану, зокрема через окупацію смт. Дворічна, Куп`янського р-ну Харківської області, є обставиною непереборної сили. Покладання негативних наслідків окупації (знищення архіву ДВС) на стягувача є несправедливим і суперечить принципам верховенства права.

Разом з апеляційною скаргою банком надано реєстр згрупованих поштових відправлень, відповідно до якого було направлено на адресу ВДВС заяву про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого документу, який не був поданий до суду першої інстанції. Як на підставу неподання цього документу до суду першої інстанції банком зазначено, що документи банку в період активних воєнних дій частково перебували в електронному та частково в паперовому вигляді. Через окупацію відділень та ускладнену логістику архівування, цей конкретний реєстр був помилково ідентифікований як такий, що не стосується цієї конкретної справи, і був виявлений під час проведення внутрішнього аудиту матеріалів справи при підготовці до апеляції. Вважало, що наявність зазначеного доказу є вирішальною для правильного та справедливого вирішення справи. Вказані обставини в сукупності свідчать про факт того, що виконавчий лист по справі № 641/12705/13-ц було достовірно втрачено.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» необхідно задовольнити частково, ухвалу суду – змінити.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року у справі № 641/12705/13-ц уточнений позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 14023,09 доларів США за кредитним договором, яка складається з 5950,41 доларів США заборгованість за кредитом; 6515,73 доларів США заборгованість по процентам; 1556,95 доларів США заборгованість по комісії; заборгованість з пені 130117,87 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.13-17).

На виконання вказаного судового рішення 05.04.2018 Куп`янським міськрайонним судом Харківської області видано виконавчий лист (а.с.11).

Постановою державного виконавця Дворічанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.02.2019 ВП № 56916687, виконавчий лист № 641/12705/13-ц виданий 05.04.2018, повернуто стягувачу, на підставі п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.10)

Матеріали справи містять копію заяви АТ КБ «ПриватБанк» від 01.02.2022 № 202202010157 про відкриття виконавчого провадження, яка адресована Дворічанському відділу державної виконавчої служби у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). В якості додатків зазначено виконавчий документ від 05.04.2018 по справі № 641/12705/13-ц та копія довіреності представника АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.7).

Відповідно до повідомлення Великобурлуцького відділу державної виконавчої служби у Куп`янському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 3824 від 07.02.2026, згідно даних АСВП виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого документа Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 05.04.2018 у справі № 641/12705/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 за період з 01.02.2022 по теперішній час у відділі не відкривалось. Також повідомлено, що все майно, в тому числі документи Дворічанського відділу знищені під час окупації (а.с.8).

З довідки про втрату виконавчого документа, складної 02.03.2023 № Е.00.0.0.0/3-260302/42020 АТ КБ «ПриватБанк», вбачається, що цією довідкою банк підтверджує, що виконавчий лист, що видавався 05.04.2018 за рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 05.04.2018 у справі № 641/12705/13-ц, було втрачено, згідно відповіді з органів ДВС, відповідно, стягувачем до виконання повторно не пред`явлено (а.с.9).

За результатами пошуку виконавчих проваджень в АСВП від 27.02.2026 відкриті виконавчі провадження, де стягувачем є АТ КБ «ПриватБанк», а боржником ОСОБА_1 , відсутні (а.с.5).

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників від 27.02.2026, ОСОБА_1 міститься у вказаному реєстрі, номер ВП 56916687 (а.с.6).

Разом з апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» надало копію реєстру згрупованих відправлень – рекомендованих листів від 17.02.2022, з якого вбачається, що банком на адресу Дворічанського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), клієнт: 2236116799 ОСОБА_1 , штрих-код: 49300175201900, здійснено відправлення кореспонденції. При цьому дата на відбитку штемпеля вказано 18.02.2022. Ця ж дата вказана і на фіскальному чеку (а.с.93-94).

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку

громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, с-ще Дворічна, Дворічанської селищної територіальної громади, Куп`янського району, Харківської області в період з 24.02.2022 по 11.09.2022 знаходилось у тимчасовій окупації, в період з 12.09.2022 по 20.08.2024 та з 21.08.2024 по 16.10.2025, перебувало на території можливих бойових дій, а з 17.10.2025 знаходиться у тимчасовій окупації.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може буде виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не встановлено.

Так, причина пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування; тобто, свідчить про відсутність у заінтересованої особи об`єктивної можливості подати виконавчий документ до виконання у встановлені строки.

Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу.

У підпункті 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 1013/8111/2012, провадження № 61-15413св23, стягувач може звернутись із заявою про видачу дубліката виконавчого листа незалежно від обставин його втрати або перебування виконавчого листа на виконанні, а єдиними умовами для його видачі стягувачу є втрата виконавчого листа та звернення до суду із заявою про видачу його дубліката до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.

Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-1380/08 зазначено, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку із його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази.

Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Крім того, однією з підстав видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Із заявою про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу можна звернутися лише в межах строків пред`явлення їх до виконання. У разі пропуску такого строку одночасно із заявою про видачу дубліката слід подати і заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11, від 20 травня 2021 року у справі № 1005/7133/2012, від 19 липня 2022 року у справі № 750/13088/14, від 14 грудня 2022 року у справі № 753/20452/21, від 01 березня 2023 року у справі № 433/1335/14-ц, від 09 червня 2023 року у справі № 607/13804/13 зазначено, що дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат». При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Отже, суд при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа та про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, повинен з`ясувати питання: чи втрачено оригінал виконавчого листа, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили, щодо причин пропуску пред`явлення до виконання виконавчого документа та залежно від встановлених обставин та характеру причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав як для видачі дубліката виконавчого листа, так і для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), згідно з яким якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Таким чином, питання видачі дублікату виконавчого листа є похідним від вирішення питання про поновлення строку для пред`явлення його до виконання.

Для вирішення заяви про видачу дублікату виконавчого листа першочерговим є вирішення питання про поновлення строку для його пред`явлення. Видача дублікату виконавчого листа не має правової мети, якщо пропущений строк для його пред`явлення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1статті 81 ЦПК України).

Суд першої інстанції, встановивши відсутність поважних причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви АТ КБ «ПриватБанк» без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 набрало законної сили 04.01.2018.

Виконавчий лист на примусове виконання вказаного рішення суду виданий 05.04.2018.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (пункт 1 частини 4 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Суть переривання строку полягає у тому, що при настанні зазначених обставин (юридичних фактів) перебіг строку починається спочатку, а час, який минув до перерви, до нового строку не зараховується.

Матеріали справи свідчать про те, що виконавчий лист № 641/12705/13-ц, виданий 05.04.2018 Куп`янським міськрайонним судом Харківської області, перебував на виконанні та був повернутий стягувачу 07.02.2019 на підставі пункту 5 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною п`ятою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, відповідно до статті 12 та частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ міг бути пред`явлений до виконання у строк до 07.02.2022.

Звертаючись до суду з даною заявою банк посилався на те, що за вих. №202202010157 від 01.02.2022 направлено до відділу державної виконавчої служби заяву про примусове виконання виконавчого листа № 641/12705/13-ц, виданого 05.04.2018, однак постанова про відкриття виконавчого провадження або повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання не надходили.

Колегія суддів зазначає, що належним доказом направлення документів адресату відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ (поштова квитанція, поштова накладна з інформацією про поштове відправлення чи фінансовий чек) та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення. Правові висновки щодо необхідності наявності номера поштового відправлення на описі вкладення у цінний лист викладені у постановах Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 916/2110/20, від 06.07.2020 у справі № 916/2828/19, від 26.03.2020 у справі № 910/9962/16, від 13.01.2020 у справі № 910/28408/15, від 15.02.2022 у справі № 916/1093/21, від 23.10.2024 у справі № 904/9559/21.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 904/8532/21 зазначено, що при відправленні рекомендованого поштового відправлення у відділенні поштового зв`язку на ньому проставляється відбиток календарного штемпеля, що відповідає даті подання письмової кореспонденції для пересилання, та наклеюється штриховий кодовий ідентифікатор, відомості про який містяться у розрахунковій квитанції. При цьому, сам по собі розрахунковий документ підтверджує надання послуг поштового зв`язку та дозволяє встановити інформацію щодо найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надали послугу, дату прийняття до пересилання поштового відправлення, вид послуги, її вартість і одержувача, однак не містить інформації щодо адреси направлення та змісту відправлення. В такий спосіб, копія лише самого фіскального чеку рекомендованого поштового відправлення без долучення до нього рекомендованого повідомлення про вручення із штриховим кодовим ідентифікатором, або копії конверта, у якому направлявся лист, не може бути підтвердженням надіслання його засобами поштового зв`язку.

Між тим, до суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» надав лише копію вказаної заяви без належних доказів її відправлення.

Таким чином, заявником не підтверджено направлення виконавчого листа до примусового виконання у строки, встановлені ст.12 Закону.

До суду апеляційної інстанції АТ КБ «ПриватБанк» надало копію реєстру згрупованих відправлень – рекомендованих листів від 17.02.2022, з якого вбачається, що банком на адресу Дворічанського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), клієнт: 2236116799 ОСОБА_1 , штрих-код: 49300175201900, здійснено відправлення кореспонденції. При цьому дата на відбитку штемпеля вказано 18.02.2022. Ця ж дата вказана і на фіскальному чеку.

Однак, такі докази апеляційним судом не приймаються до уваги на підставі ст.367 ЦПК України, оскільки заявником не наведено підстав неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

При цьому, колегія суддів зазначає, що навіть із урахуванням цих доказів виконавчий лист було направлено лише 18.02.2022, а міг бути пред`явлений до виконання у строк до 07.02.2022.

У подальшому банк звернувся до органів ДВС із запитом щодо перебування виконавчого листа № 641/12705/13-ц лише у лютому 2026 року, тобто через 4 роки. Протягом цього часу строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не переривався, стягувач ходом виконання не цікавився.

Банк, який є юридичною особою, зобов`язаний забезпечити належну організацію роботи всіх своїх підрозділів, у тому числі і щодо контролю за судовими та виконавчими документами при їх виконанні в органах державної виконавчої служби.

З наведеного слід дійти висновку, що протягом зазначеного строку стягувач не вжив будь-яких належних заходів щодо встановлення місцезнаходження виконавчого листа та повторного пред`явлення його до виконання, не був зацікавлений у своєчасному виконанні рішення суду та стягненні з боржниці заборгованості.

Стягувач повинен був демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури, зокрема, знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, оскаржувати за потреби бездіяльність державних виконавців тощо.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Проте, банк тривалий час не реалізовував свої права як стягувача, що свідчить про його небажання захищати власні інтереси у виконавчому провадженні.

Заявником не наведено обґрунтованих аргументів на підтвердження поважності причин пропуску строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання та підстав для його поновлення. Сам по собі факт невиконання рішення суду не є підставою для поновлення строку.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року по справі № 2-12537/10, провадження № 61-9907св18, суд не має права поновити строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання за відсутності відповідних поважних причин пропуску цього строку.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви АТ КБ «ПриватБанк» про поновлення строків на пред`явлення виконавчого листа.

Відмовляючи у задоволенні заяви в частині видачі дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази того, що виконавчий лист було втрачено.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не вбачається, то немає й підстав для видачі його дубліката, адже вимога про видачу дубліката виконавчого листа безпосередньо пов`язується із можливістю пред`явлення його до виконання, право на яке є втраченим у зв`язку з пропуском строків його пред`явлення.

Таким чином, установивши відсутність підстав для поновлення строку, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволені видачі дубліката виконавчого листа саме з підстав не поновлення строку для його пред`явлення до виконання.

Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні заявлених вимог, проте помилився щодо мотивів такої відмови, тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки по суті вимог апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» – задовольнити частково.

Ухвалу Основ`янського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2026 року – змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді М.Є. Савенко

С.К. Шабельніков