Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №953/5108/26 (2-о/642/72/26) — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

24 серпня 2026 року

м. Харків

справа № 953/5108/26

провадження № 22-ц/818/4914/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Кружиліної О.А., Савенка М.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Міністерство оборони України, Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оголошення фізичної особи померлою, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Холодногірського районного суду м.Харкова від 03 червня 2026 року, постановлену суддею Петровою Н.М., -

В С Т А Н О В И В :

19.05.2026 до Холодногірського районного суду м. Харкова з Київського районного суду м.Харкова за підсудністю надійшла цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Міністерство оборони України, Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оголошення фізичної особи померлою, в якій вона просить суд оголосити молодшого сержанта ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загиблим під час виконання ним бойового завдання із захисту держави України в російсько-українській війні в зоні ведення бойових дій при відсічі збройної агресії російської федерації проти України.

Ухвалою Холодногірського районного суду м.Харкова від 21.05.2026 заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

Ухвалою Холодногірського районного суду м.Харкова від 03 червня 2026 року Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Міністерство оборони України, Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оголошення фізичної особи померлою – повернуто заявнику.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану ухвалу та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Посилається на те, що судом в ухвалі про залишення без руху заяви не зазначено, які дії і у який спосіб заявнику необхідно виконати недоліки. Зазначає, що у резолютивній частині ухвали не зазначені недоліки, які підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи зазначене, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що у встановлений судом строк станом на 03.06.2026, недоліки заяви про оголошення особи померлою заявником не усунуто.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Право на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина гарантовано ст. 8 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 293 ЦПК України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом із додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно із статтею 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Відповідно до статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2025 року в справі №753/8049/24 наголосив, що оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

Приписами частини першої статті 46 ЦК України визначено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Приписи частини другої статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.

Загальні вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначені ст. ст. 175 і 177ЦПК України.

Якщо заява за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то судом застосовуються положення ст. 185 ЦПК України, про що постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. ст.175 і 177 цього Кодексу позовна заява (скарга) вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Холодногірського районного суду м.Харкова від 21.05.2026 заяву залишено без руху, оскільки заявником не зазначено своїх повних анкетних даних, а саме: номер та серію паспорта, дату та рік народження, а також зареєстровану адресу мешкання відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України.

Крім того, заявником не зазначено анкетні дані заінтересованих осіб ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а саме: дата та рік народження, РНОКПП, номери мобільних телефонів, зареєстровані та фактичні адреси мешкання, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості викликати вказаних осіб для участі в судовому засіданні відповідно до вимог ст.128 ЦПК України.

До того ж, заявником не залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи Військову частину НОМЕР_1 попри те, що предмет заяви безпосередньо стосується обставин, пов`язаних з проходженням служби або загибеллю ОСОБА_5 у даному підрозділі.

В заяві ОСОБА_1 про оголошення особи померлою також не зазначено про наявність або відсутність електронного кабінету в ЄСІТС заявника та заінтересованих осіб, тобто не повністю виконано вимоги п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України.

Крім того, всупереч вимог п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України, заявником ОСОБА_1 в заяві про оголошення особи померлою не вказано ймовірну дату, місце та причину смерті (загибелі) військовослужбовця - ОСОБА_5 , а також не надано Витяг з Єдиного реєстру осіб зниклих безвісти за особливих обставин та відомостей, що ОСОБА_5 зник на території ведення бойових дій.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на стадії звернення із заявою до суду, відкриття провадження у справі, суд першої інстанції виходить з правил ЦПК України, відтак із поданих матеріалів заявником (позивачем) перевіряє лише передумови права на звернення із заявою до суду конкретної особи та дотримання останньою порядку її подання і не вправі зобов`язувати сторону надати докази та вказати обставини, які на думку суду, повинні відповідати за заявою чи безспірно підтверджувати (доводити) таку.

Колегія суддів вважає, що залишаючи заяву без руху заяву, суд частково переклав на заявницю обов`язок щодо встановлення обставин, які мав би з`ясовувати під час судового розгляду, зокрема і щодо кола зацікавлених осіб. Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що згідно ч. ч. 3, 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються з додержанням загальних правил, встановлених цим кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Тобто саме на суд, а не на особу, яка звертається із заявою в порядку окремого провадження, покладено обов`язок залучення зацікавлених осіб у разі такої необхідності та збирання доказів для встановлення фактичних обставин справи, тощо.

Більше того, відповідно до ст. 307 ЦПК України суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме. Одночасно суд вживає заходів через органи опіки та піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не встановлено.

Іншими словами, саме суду наданні повноваження щодо звернення із запитами до відповідних органів, з метою встановлення відомостей про особу, місце перебування якої невідоме.

Також, апеляційний суд враховує, що такі дані заінтересованих осіб як реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер і серія паспорта, є персональними даними, можуть бути не відомі заявнику і не можуть бути витребувані ним без втручання суду, тому судом першої інстанції зроблено передчасні висновки щодо повернення позову у зв`язку з не усуненням недоліків.

Вищезазначені положення пункту 2 частини 3 статті 175 ЦПК України чітко містять вимоги до позовної заяви, в тому числі і щодо зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номеру і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі).

Таким чином, колегія суддів вважає, що такі відомості щодо заінтересованих осіб можуть бути зазначені позивачем лише за умов, що такі йому відомі, а тому суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, з тих підстав, що позивачем не надано паспортних даних та/або реєстраційного номеру облікової картки платника податків заінтересованих осіб - не дотримався вимог цивільного процесуального закону, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви заявнику у зв`язку з не усуненням недоліків.

Щодо не зазначення заявником ОСОБА_1 в заяві про оголошення особи померлою ймовірну дату, місце та причину смерті (загибелі) військовослужбовця - ОСОБА_5 , а також не надання Витягу з Єдиного реєстру осіб зниклих безвісти за особливих обставин та відомостей, що ОСОБА_5 зник на території ведення бойових дій, колегія суддів зазначає, що нормами ст. 175 ЦПК України не передбачено зазначення таких даних, крім того, суд за клопотанням заявника або з власної ініціативи може витребувати докази (сповіщення про загибель, матеріали службового розслідування, довідки від командира частини тощо), та у разі якщо дані так і не будуть встановлені в ході судового процесу, суд за наслідками розгляду має право відмовити у задоволенні такої заяви.

Щодо відсутності у позовній заяві відомостей про наявність чи відсутність у сторін електронного кабінету, апеляційний суд вказує на таке.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Колегія суддів вважає помилковим висновок судді, що не зазначення позивачем відомостей про наявність або відсутність у сторін електронного кабінету у системі «Електронний суд» є вагомим порушенням пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України та підставою для повернення позовної заяви, оскільки на момент звернення до суду з позовною заявою позивач може не володіти такою інформацією.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.

Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Згідно зі статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, серед іншого, порушення судом норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваної ухвали суду з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367, 374, 379, 381-382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Холодногірського районного суду м.Харкова від 03 червня 2026 року – скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий – Н.П. Пилипчук

Судді – О.А. Кружиліна

М.Є. Савенко