Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №398/4291/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/4291/26

провадження № 22-ц/4809/1696/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Акціонерне товариство «Українська залізниця»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Знам`янська територіальна профспілкова організація залізничників і транспортних будівельників України,

розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області (суддя Петренко С. Ю.) від 29.06.2026,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

26.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі – АТ «Укрзалізниця»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Знам`янська територіальна профспілкова організація залізничників і транспортних будівельників України, про стягнення невиплачених при звільненні:

?одноразової матеріальної допомоги у розмірі 5 середньомісячних заробітків у сумі 107 709,25 грн;

?додаткової матеріальної допомоги у розмірі 3 середньомісячних заробітків у сумі 64 625,55 грн;

?одноразової допомоги на оздоровлення за 2023, 2024 та 2025 роки у загальній сумі 9 565,60 грн;

?одноразового заохочення з нагоди ювілею у сумі 11 194,00 грн;

?середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 45 136, 96 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він працював електромеханіком (тягової підстанції) дільниці І групи в Знам`янській дистанції електропостачання регіональної філії «Одеська залізниця», яка є одним із підрозділів відповідача АТ «Укрзалізниця».

27.04.2026 позивач на підставі ст. 38 КЗпП України звільнився за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, що підтверджується наказом № 12/ОС від 27.04.2026. Загальний стаж роботи склав 34 роки 01 місяць та 18 днів, що підтверджується протоколом комісії виробничого підрозділу «Знам`янська дистанція електропостачання» з установлення трудового стажу в залізничній галузі та розміру одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію № 02 від 27.04.2026.

В АТ «Укрзалізниця» діє Положення про оплату праці працівників, затверджене рішенням правління від 21.12.2021 (протокол № Ц-56/143 Ком.т), яке є невід`ємною частиною Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками й регламентує питання організації, порядок і умови оплати праці працівників. У свою чергу, адміністрація Знам`янської дистанції електропостачання та первинна профспілкова організація дистанції уклали Колективний договір, який діє дотепер та закріплює соціальні гарантії як для працівників, які працюють, так і для тих, хто звільняється у зв`язку з виходом на пенсію.

Відповідно до п. 4.17 Колективного договору адміністрація Знам`янської дистанції електропостачання при звільненні працівника у зв`язку з виходом на пенсію зобов`язана виплатити основну одноразову грошову допомогу у розмірі 5 середньомісячних заробітків, якщо стаж роботи у галузі складає понад 15 років. Відповідач всупереч вказаному положенню не виплатив позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 107 709,25 грн (21 541,85 * 5).

Окрім того, відповідно до п. 4.17 Колективного договору адміністрація зобов`язана у разі звільнення працівника за власним бажанням на пенсію при виникненні права на пенсію, але не пізніше трьох місяців, виплачувати додаткову допомогу за добросовісну працю на залізничному транспорті у розмірі 3 середньомісячних заробітків, якщо стаж роботи у галузі складає від 30 до 35 років. Відповідач всупереч вказаному положенню не виплатив позивачу додаткову грошову допомогу у розмірі 64 625,55 грн (21 541,85 * 3).

Відповідно до п. 4.16 Колективного договору адміністрація зобов`язана здійснити виплату одноразової допомоги на оздоровлення, як правило, при виході в чергову відпустку у розмірі не менше 50% тарифної ставки або посадового окладу, встановлених на дату звернення по допомогу. Загальний розмір невиплаченої позивачу допомоги на оздоровлення у 2023-2025 роках склав 9 565,60 грн.

Відповідно до п. 8.8 Положення про оплату праці працівників АТ «Укрзалізниця» працівникам можуть бути нараховані та виплачені одноразові заохочення до ювілейних дат працівників у розмірі 100% від посадового окладу, якщо стаж роботи у галузі складає понад 15 років. 25.01.2026 позивачу виповнилося 60 років та стаж його роботи складав понад 33 роки, отже, відповідач мав виплатити йому грошову винагороду у розмірі посадового окладу у сумі 11 194,00 грн.

Оскільки відповідач не провів остаточний розрахунок із позивачем у день звільнення та враховуючи, що до моменту звернення з позовом до суду пройшло 44 робочих дні, позивач також просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у період з 28.04.2026 до 26.06.2026 у загальному розмірі 45 136,96 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач АТ «Укрзалізниця» не дотримався вимог ст. 47 та 116 КЗпП України та не провів остаточний розрахунок у день звільнення ОСОБА_1 , останній просив задовольнити позов повністю, стягнути з відповідача невиплачені грошові кошти у загальному розмірі 238 231,36 грн та судовий збір у розмірі 2 382,31 грн.

2.Короткий зміст судового рішення

29.06.2026 Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області постановив ухвалу, якою цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Знам`янська територіальна профспілкова організація залізничників і транспортних будівельників України, передав за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що предметом спору у цій справі є стягнення невиплачених позивачу сум при звільненні з роботи, а оскільки відповідач АТ «Укрзалізниця» є юридичною особою, зареєстрованою за адресою: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, яка згідно з адміністративно-територіальним поділом м. Києва належить до Печерського району, наявні підстави, передбачені ч. 2 ст. 27 ЦПК України, для передачі цієї справи на розгляд до Печерського районного суду м. Києва за підсудністю (за місцезнаходженням відповідача).

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29.06.2026 у справі № 398/4291/26, у якій просить скасувати це судове рішення, а справу направити для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.

На думку апелянта, ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, постановленою з грубим порушенням норм процесуального права з таких підстав.

Предметом позову є стягнення належних позивачу, але не виплачених при його звільненні з роботи сум та середнього заробітку за час затримки розрахунку, відтак спір виник виключно з трудових правовідносин. При цьому, відповідно до ст. 28 ЦПК України, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Оскільки спір у справі № 398/4291/26 є трудовим і на нього не поширюються правила про виключну підсудність, позивач реалізував своє право вибору суду та звернувся до суду за своїм зареєстрованим місцем проживання (м. Олександрія).

Натомість суд першої інстанції не врахував характер спірних правовідносин, всупереч закону та правовій позиції Верховного Суду у справах № 757/16383/21-ц та № 234/13931/20, дійшов неправильного висновку щодо територіальної підсудності справи, передавши справу до Печерського районного суду м. Києва.

Позивач зазначив, що вказана ухвала створює штучні умови для нерівності сторін, обмежує його доступ до суду та сприяє затягуванню розгляду справи. До того ж, через свій вік, безпекову ситуацію в країні, та власні фінансові можливості він не може брати участь у судових засіданнях у м. Києві. Також він не має технічної можливості брати участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції.

4.Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

1) Відзив від відповідача АТ «Укрзалізниця» на адресу апеляційного суду не надійшов.

14.08.2026 відповідач отримав копію ухвали апеляційного суду від 12.08.2026 про відкриття провадження у справі, в якій йому роз`яснено право надати до суду відзив на апеляційну скаргу, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету 14.08.2026 о 20:14:38 (а. с. 68).

2) Відзив від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Знам`янської територіальної профспілкової організації залізничників і транспортних будівельників України, до апеляційного суду не надійшов.

При цьому 14.08.2026 третя особа отримала копію ухвали апеляційного суду від 12.08.2026 про відкриття провадження у справі, в якій їй роз`яснено право надати до суду відзив на апеляційну скаргу, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа до електронного кабінету 14.08.2026 о 20:10:07 (а. с. 69).

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

5.Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену в п. 9 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу (ухвала суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду), розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, справа переглядається судом апеляційної інстанції за наявними у ній матеріалами без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) та без проведення судового засідання і його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ч. 4, ч. 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України, постанова в такому випадку не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

6.Встановлені судом першої інстанції обставини:

ОСОБА_1 звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою до АТ «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Знам`янська територіальна профспілкова організація залізничників і транспортних будівельників України, про стягнення невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги, додаткової матеріальної допомоги, одноразової допомоги на оздоровлення за 2023, 2024 та 2025 роки, одноразового заохочення з нагоди ювілею та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказав своє зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач АТ «Українська залізниця» знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5. Зазначена адреса згідно з адміністративно-територіальним поділом м. Києва належить до Печерського району.

7.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам закону, а тому вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню.

8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

8.1. Норми права та їх джерела, практика їх застосування

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ч. 2 ст. 27 ЦПК України).

Позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача (ч. 1 ст. 28 ЦПК України).

Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України).

8.2. Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

Згідно зі ст. 125 Основного Закону України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судова юрисдикція – це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства – цивільного, кримінального, господарського та адміністративного, а також компетенцію судів однієї ланки і виду судочинства за територіальністю.

За змістом норм параграфа 3 Глави 2 ЦПК України правила територіальної юрисдикції розмежовують підсудність справ між судам цивільного судочинства однієї ланки за територіальною ознакою.

Правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення кількості правових конфліктів.

Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (ст. 378, п. 6 ч. 1 ст. 411 ЦПК України).

За загальним правилом, визначеним ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Винятки із вказаного правила становить альтернативна підсудність (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Відповідно до ч. 16 ст. 28 ЦПК України, позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 24.06.2024 у справі № 554/7669/21 зазначив, що суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред`являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, ОСОБА_1 звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, тобто до суду за зареєстрованим місцем свого проживання, з позовною заявою до АТ «Укрзалізниця», місцезнаходження якого зареєстроване у м. Києві. У позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що оскільки спір є трудовим, він, враховуючи приписи ч. 1 ст. 28 ЦПК України, має право звернутися до суду за своїм зареєстрованим місцем проживання.

Суд першої інстанції не звернув увагу на доводи ОСОБА_1 , викладені у позовній заяві щодо обрання альтернативної підсудності, та передав справу на розгляд до суду за місцем реєстрації відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на таке.

Дійсно, за загальним правилом позови до юридичних осіб подаються за їх місцезнаходженням, однак ч. 1 ст. 28 ЦПК України, у випадку розгляду позовів, що виникають з трудових відносин, чітко визначає можливість подати позов за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Разом із тим правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України). Верховний Суд виходить з того, що право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.10.2020 у справі № 263/14171/19).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги, додаткової матеріальної допомоги, одноразової допомоги на оздоровлення за 2023-2025 роки, одноразового заохочення з нагоди ювілею та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Порядок виплати вказаних сум регулюється ст. 47 та 116 КЗпП України.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (ч. 1 ст. 1 КЗпП України).

Таким чином, оскільки предметом позову є стягнення невиплачених позивачу при звільненні сум, виплата яких передбачена трудовим законодавством, то вказаний позов виник саме з трудових відносин. Законодавець у ч. 1 ст. 28 ЦПК України не конкретизував, які саме позови, що виникають з трудових відносин, можна подавати за правилами альтернативної підсудності, а відтак усі спори, що виникають з вказаних відносин, можуть подаватися до суду за загальним правилом або за правилом альтернативної підсудності. Саме позивач має виключне право на обрання суду, до якого подавати позов.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача в частині порушення судом першої інстанції правил територіальної юрисдикції, тож оскаржувану ухвалу необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції згідно з встановленою процесуальним законом підсудністю - за зареєстрованим місцем проживання позивача, а саме до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області.

9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Суд першої інстанції при постановленні ухвали не врахував положення ч. 1 ст. 28 ЦПК України, яка, враховуючи предмет спору у справі № 398/4291/26, передбачає право позивача подати позов до суду за своїм зареєстрованим місцем проживання.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29.06.2026 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. М. Єгорова

О. І. Чельник