Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №214/10728/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2235/26 Справа № 214/10728/25 Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І.Б. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Нікітюк В.М., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови, 26.10.2025 року о 02:45:00 м. Кривий Ріг бул. Вечірній 31 а водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом SKODA д.н. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушені мови та поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на місці зупинки на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вважає, що суд не виконав покладений на нього законом обов`язок щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, не перевірив законність, належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, покладених в основу постанови, що призвело до передчасного висновку про доведеність його вини. Зазначає, що суд безпідставно визнав реалізацію права на захист зловживанням процесуальними правами, неправильно встановив процесуальну історію розгляду справи та викривив зміст поданих стороною захисту процесуальних документів. Наголошує, що суд безпідставно відмовив у наданні достатнього часу для реалізації права на професійну правничу допомогу, формально оцінив гарантії права на захист та безпідставно розглянув справу за його відсутності. На його думку, під час розгляду справи суд застосував неправильний процесуальний стандарт доказування, поклавши на нього обов`язок доведення обставин події. Зауважує про внесення до документів недостовірних даних стосовно місця його роботи/служби. Вважає, що суд дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про його відмову від проходження огляду. Звертає увагу, що суд не перевірив жодної із зазначених працівниками поліції ознак сп`яніння. Вказує на порушення процедури огляду. Зазначає, що долучений до матеріалів справи відеозапис не є безперервним та не містить фіксації всіх подій.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Відповідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд із дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував всі обставин справи, вирішив їх в точній відповідності із законом, а також повно та всебічно дослідив та оцінив наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності.

Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 4942275 від 26.10.2025 року, згідно якого 26.10.2025 року о 02:45:00 м. Кривий Ріг бул. Вечірній 31 а водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом SKODA д.н. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушені мови та поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на місці зупинки на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1ст. 130 КУпАП.

Відеозаписом до протоколу, на якому зафіксовано факт підтвердження ОСОБА_1 вживання алкоголю (clip-0 0:02:45) та факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і у закладі охорони здоров`я.

Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд ОСОБА_1 у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння не проводився у зв`язку з відмовою від проходження огляду.

Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Рапортом інспектора від 26.10.2025 року, згідно якого 26.10.2025 року за адресою м. Кривий Ріг бул. Вечірній 31 А на підставі п. 5 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» було зупинено автомобіль Skoda Superb днз НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час перевірки документів та спілкування у останнього виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Відповідно до вимог Наказу МВС/МОЗ від 09.11.2025 року № 1452/735 ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я «КПНД ДОР» м. Кривий Ріг, однак ОСОБА_1 категорично відмовився. Складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі – Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі – Інструкція).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно п.1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, за наявності ознак, передбачених п.3 розділу 1 цієї Інструкції (ознаки алкогольного сп`яніння), поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Зазначена Інструкція покроково встановлює дії працівників поліції в разі підозри про перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.

Аналіз статей 130 та 266 КУпАП в їх взаємозв`язку свідчить про те, що відповідальність за відмову від проходження огляду настає у випадку відмови від любого запропонованого (в разі підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням його порядку проведення.

Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, вважаю що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вищевказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, апеляційний суд вважає їх належним, допустимим та достовірним, а їх сукупність є достатньою щодо доведеності поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, наоснові яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).

Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений уповноваженою на те особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами.

Протокол власноруч підписаний ОСОБА_1 . Підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні.

Фабула протоколу повно та об`єктивно розкриває обставини вчинення правопорушення та не дає підстав для її неоднакового розуміння.

Так, в протоколі зафіксоване місце вчинення адміністративного правопорушення, дату та час, факт керування транспортним засобом особою, щодо якої існують підозри про перебування в стані алкогольного сп`яніння, тобто наявність ознак такого стану, а також результати виконання вимоги поліцейського відповідно до п.п. 2.5 ПДР (відмова від проходження огляду в установленому законом порядку).

Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає.

Доводи апеляційної скарги, що відеозапис не є повним та безперервним, що суперечить вимогам «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису» затверджену наказом МВС № 1026 від 18.12.2018 року, тому не може бути визнаний належним доказом у справі, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 вказаної Інструкції, як наголошено в апеляційній скарзі, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Вказана вимога передбачає саме ведення безперервного запису, а не долучення такого відеозапису до матеріалів справи. Є логічним, що у справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП інтерес представляє певний проміжок часу з відображенням фактичних обставин справи, та також є логічним недоцільне дослідження судом всього часу несення чергування працівниками поліції від початку увімкнення відеореєстратора до завершення чергування, коли мова йде тільки про час огляду особи на стан сп`яніння.

Доводи ОСОБА_1 про відсутність доказів на підтвердження факту керування ним транспортним засобом спростовуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано що працівники поліції підійшли до автомобіля, в якому були увімкнені фари, за кермом знаходився ОСОБА_1 , який повідомив інспектору куди і звідки їде, причини по якій затримався та вимушений їхати додому під час комендантської години. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував, що керував транспортним засобом.

На відеозапису також відображені дії ОСОБА_1 щодо ухилення від проходження огляду на стан сп`яніння, де останній на питання працівників чи згоден він пройти огляд, ОСОБА_1 питав: «Навіщо воно вам нада? Яке ПНД?», казав, щоб оформлювали 130, які вірно розцінені працівниками поліції як відмова від проходження огляду.

Апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не перевірив зазначені працівниками поліції ознаки сп`яніння на увагу не заслуговують, оскільки виявлення таких ознак покладається на працівника поліції та відбувається за оцінкою поліцейського під час спілкування з водієм та в подальшому може слугувати підставою для пропонування пройти відповідний огляд.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції під час оформлення матеріалів не зазначено, що він є військовослужбовцем, що могло вплинути на порядок проведення огляду, який має проводитись на підставі ст. 266-1 КУпАП, на увагу не заслуговують, оскільки відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Крім того, положення ст. 266-1 КУпАП не розповсюджуються на осіб, які керують транспортним засобом.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є водієм транспортного засобу, тобто спеціальним суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, працівники поліції мали відповідні повноваження щодо зупинки транспортного засобу, направлення водія, відповідно до ст. 266 КУпАП для проходження огляду на стан сп`яніння та складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Стосовно доводів апеляційної скарги про надання невірної оцінки процесуальній поведінці ОСОБА_1 та розгляд справи за його відсутності апеляційний суд зазначає наступне.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу. Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 КУпАП.

При цьому, з`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.

Наведена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 30 січня 2020 року (справа №482/9/17).

Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, Європейській суд з прав людини в своєму рішенні по справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що справа про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, не відносяться до переліку, визначених ст. 268 КУпАП справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

З врахуванням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП, суддя першої інстанції правильно дійшов висновку провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на підставі наявних матеріалів, оскільки безпідставне умисне затягування справи порушує завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. 1 КУпАП).

Апеляційний суд наголошує, що відповідно до ст.6 ЄКПЛ кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Крім цього, слід зазначити, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку зі спливом строку накладення адміністративного стягнення є не реабілітуючою підставою і закриття провадження з цих підстав не відповідатиме інтересам самого ОСОБА_1 .

Крім того, апеляційним судом було у повній мірі забезпечено право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та право на захист шляхом надання можливості взяти участь у судовому засіданні і надати пояснення.

Посилання на недостатність наданого часу для реалізації права на професійну правничу допомогу, апеляційний суд не приймає, оскільки на час розгляду справи в апеляційному суді ОСОБА_1 таким правом не скористався та не уклав договір з надання професійної правничої допомоги.

Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.

Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 липня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя