Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №722/28/26 — Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/28/26

Номер провадження 2/722/332/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого судді Унгуряна С.В.,

секретаря Ткач Н.П.

з участю:

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання договорів дарування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 про розірвання договорів дарування.

На обгрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалася на те, що вона подарувала своїй доньці ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,9962 га, кадастровий номер 7324089600:04:001:0364, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Шишковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області, та житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказувала на те, що вона тривалий час хворіє та має значні проблеми зі здоров`ям, доглядає за нею її менша донька ОСОБА_5 .

Відповідачка ОСОБА_2 , після оформлення договору дарування, змінила своє ставлення до неї, постійно погрожує їй в усній агресивній формі, що продасть земельну ділянку і викине її з будинку на вулицю. Неодноразово погрожувала та застосувала фізичне насильство щодо неї. Крім цього, викрала документи і три роки поспіль отримувала її пенсію. Лише після звернення до поліції її доньки ОСОБА_6 , паспорт їй повернули.

Крім цього, зазначала, що відповідача ОСОБА_2 їй не допомагає та не доглядає за нею.

Щодо житлового будинку, в якому вона проживає та подарованої нею доньці земельної ділянки існує загроза безповоротної втрати дарунка і порушення її прав щодо користування будинком, оскільки після відчуження земельної ділянки відповідачкою вона не зможе безоплатно користуватись нею.

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.727 ЦК України дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред`явлення вимоги дарунок є збереженим.

З наведених підстав, просила розірвати укладені між нею та ОСОБА_2 договір дарування житлового будинку від 03.08.2023 року, запис в реєстрі №1023 та договір дарування земельної ділянки від 03.08.2023 року запис в реєстрі №1024.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному об`ємі та з наведених у позові підстав просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили у їх задоволенні відмовити, посилаючись на недоведеність позивачем обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Заслухавши доводи присутніх в судовому засіданні учасників справи та показання свідків, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та обставини, на які посилаються відповідачі як на підставу своїх заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до вимог ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статті 626, 629 ЦК України визначають договором домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а також його обов`язковість для сторін договору.

Згідно ст.ст.717, 719, 722 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Частиною 2 ст.727 ЦК України передбачено право дарувальника вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

Судом встановлено, що 03.08.2023 року між ОСОБА_4 (дарувальником) та ОСОБА_2 (обдаровуваним) укладено договір дарування, який посвідчено приватним нотаріусом Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Гапчуком В.В., який зареєстрований в реєстрі за №1023.

Відповідно до п.1 вказаного договору дарувальник подарувала, а обдаровувана прийняла у дар належний дарувальнику житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ.А, загальною площею 104,40 кв.м., у тому числі житловою площею 57,80 кв.м.; літня кухня літ.Б; сараї літ.В, Д; гараж літ.Г; підвал літ.Пд; огорожа №1-2; колодязь №3.

Згідно п.4 вказаного договору дарувальник свідчить, що згаданий будинок до цього часу нікому іншому не проданий, не подарований, в спорі і під забороною (арештом) не перебуває, як вклад до статутного фонду не переданий, прав щодо нього у третіх осіб немає. Згідно даних Державних реєстрів будь-яких обмежень і обтяжень щодо відчужуваного будинку, а також щодо особи, яка відчужує його, не виявлено. Малолітні і неповнолітні діти, а також недієздатні і обмежено дієздатні громадяни в будинку, який відчужується, не проживають та на реєстраційному обліку не перебувають.

Відповідно до п.5 вказаного договору його сторони однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки, підтверджують дійсність намірів при його укладенні, а також те, що він не носить характеру фіктивного чи удаваного правочину.

У п.7 вказаного договору зазначено про те, що нотаріусом роз`яснено сторонам зміст ст.ст.717-728 ЦК України.

Крім цього, судом встановлено, що 03.08.2023 року між ОСОБА_4 (дарувальником) та ОСОБА_2 (обдаровуваним) укладено договір дарування, який посвідчено приватним нотаріусом Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Гапчуком В.В., який зареєстрований в реєстрі за №1024.

Відповідно до п.1 вказаного договору дарувальник подарувала, а обдаровувана прийняла у дар належну дарувальнику земельну ділянку площею 0,9962 га, кадастровий номер 7324089600:04:001:0364, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Шишковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області.

Згідно п.3 вказаного договору дарувальник свідчить, що згадана земельна ділянка до цього часу нікому іншому не продана, не подарована, не відчужена ніяким іншим способом, не обтяжена договором оренди, застави, сервітуту, в спорі і під забороною (арештом) не перебуває, судового спору щодо неї, а також прав третіх осіб немає, вона не внесена до статутного фонду юридичних осіб.

Відповідно до п.4 вказаного договору згідно даних Державних реєстрів будь-яких обмежень і обтяжень щодо відчужуваної земельної ділянки, а також щодо особи, яка відчужує її, не виявлено.

У п.5 вказаного договору зазначено про те, що нотаріусом роз`яснено сторонам зміст ст.ст.717, 719, 722, 728 ЦК України.

Пунктами 6 та 7 вказаного договору передбачено право дарувальника вимагати розірвання договору, якщо обдаровувана умисно вчинила злочин проти життя, здоров`я і власності дарувальника або її родичів, а також право на розірвання договору за взаємною згодою сторін.

Вказані договори укладено в письмовій формі, нотаріально посвідчено та зареєстровано в передбаченому на той час порядку, що підтверджується самими договорами та сторонами не заперечується.

Договори дарування укладені сторонами без будь-яких умов і відповідно до ст.717 ЦК України є договорами дарування з відповідними наслідками.

Як вбачається із довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому будинку від 01.12.2025 року, позивачка на момент укладення договорів і на час звернення до суду зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.ст.203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Частина 1 ст.81 ЦПК України визначає обов`язок кожної сторони довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень проти позову, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.2 ст.77, ч.6 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст.76, 77, 78 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, які мають значення для вирішення справи, при цьому докази мають бути належними, тобто такими, що містять інформацію щодо предмета доказування, і допустимими, тобто такими, що можуть бути підтверджені певними засобами доказування.

В укладених договорах дарування жодні зобов`язання щодо збереження житлового будинку та земельної ділянки відсутні.

Згідно ч.ч.1, 3, 5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1 ст.717 ЦК, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарування будь-якого майна, у тому числі нерухомого, є виключним правом власника цього майна. Договори на дарування майна, що знаходяться у спільній власності, укладаються за загальними правилами за згодою всіх учасників. Якщо подароване нерухоме майно було у приватній (або частковій) власності однієї особи, тоді згода іншої особи не потрібна. В судовому порядку, шляхом подання позовної заяви, договір дарування можливо розірвати (визнати його недійсним) за певних умов, визначених у статті 727 ЦК України, з доведенням цих обставин у суді.

Відповідно до ч.1 ст.722 ЦК України право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Згідно з ч.2 ст.727 ЦК України дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдарований створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

Згідно з частинами 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачкою не доведено належними доказами, що житловий будинок та земельна ділянка, які вона подарувала відповідачці, становлять для неї велику немайнову цінність, а саме не доведено, в чому полягає така цінність. Діями щодо дарування нерухомості позивачка спростовує свою позицію, оскільки добровільно за власною волею подарувала відповідачу належне їй нерухоме майно, чим наділила його всіма повноваженнями щодо володіння, користування та розпорядження зазначеною власністю, не включивши в договори дарування особливих умов щодо користування та розпорядження відповідачем зазначеним майном.

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.727 ЦК України дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред`явлення вимоги дарунок є збереженим.

У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов`язаний повернути дарунок у натурі.

Звертаючись до суду з позовом про розірвання договорів дарування, позивач свої вимоги обґрунтовувала положеннями ч.2 ст.727 ЦК України та зазначала, що відповідач створює загрозу безповоротної втрати дарунків, які мають для неї велику немайнову цінність.

Аналіз зазначеної правової норми свідчить про те, що відносини дарування мають як правовий, так і моральний аспект, який проявляється у тому випадку, коли предметом договору дарування є речі, що мають для дарувальника не лише майнову, а й велику немайнову цінність, і йому буде не байдужа доля такої речі, яка передана в дарунок обдаровуваному. Таким дарунком може бути будь-яка річ (наприклад, сімейна реліквія, що передається з покоління в покоління, з якою пов`язані певні події в родині дарувальника, картина відомого живописця, подарована ним особисто, медалі про участь у певних історичних подіях, грамота як згадка про певну людину тощо).

Якщо такому дарунку загрожує безповоротна втрата з вини обдаровуваного, дарувальник вправі розірвати договір дарування, предметом якого є такий дарунок, і таке розірвання правочину спрямоване на запобігання втрати дарунка.

При розірванні договору дарування на вимогу дарувальника на підставі, що передбачена ч.2 ст.727 ЦК України, на яку посилається позивачка, визначальним є доведення обставин, що обдаровуваному було відомо про те, яку велику немайнову цінність має дарунок для дарувальника. Останнє, у свою чергу, зобов`язує обдаровуваного бережно та сумлінно ставитись до дарунка та забезпечувати його схоронність.

Також не знайшли підтвердження пояснення позивача, що будинку загрожує безповоротна втрата з вини обдаровуваного.

Окрім того, право на розірвання договору дарування, передбачене ч.2 ст.727 ЦК України виникає з моменту вчинення дій обдаровуваного, що створюють загрозу безповоротної втрати дарунка.

Таким чином, вказана стаття містить спеціальні правила про розірвання договору дарування в судовому порядку, що виключає застосування ч.2 ст.651 ЦК України.

З огляду на це, договір дарування має односторонній характер, його метою є передача власником (дарувальником) свого майна у власність іншої особи (обдарованого) без отримання будь-якої взаємної винагороди, відповідно положення ст.ст.651 та 652 ЦК України не можуть бути застосовувані щодо його розірвання.

Позивачка визначилась з підставами позову зазначеними вище, під якими слід розуміти обставини, якими обгрунтовуються позовні вимоги, у зв`язку з чим та в силу принципу диспозитивності цивільного процесу, суд не наділений повноваженнями змінювати підстави позову, на відміну від застосування норми закону, яку суд може змінити, якщо її дія не поширюється на правовідносини сторін.

Посилання позивачки на те, що відповідачка їй не допомагає та не доглядає за нею не може бути підставою для розірвання спірних договорів, оскільки зі змісту договорів вбачається, що ОСОБА_2 не брала на себе обов`язку вчинити певних дій щодо догляду та утримання позивачки.

Не можна погодитися і з доводами позивачки про те, що неодноразові погрози та застосування фізичного насильства щодо неї відповідачем є підставою для розірвання договорів дарування, оскільки вказані обставини не доведені наданими доказами. Крім цього, така підстава позову не заявлялася позивачем у даній справі.

Позивачем не доведено наявність умов для розірвання договорів дарування на підставі ч.2 ст.727 ЦК України в судовому порядку, оскільки вказана стаття містить в собі обов`язкову умову для її застосування, а саме: якщо обдарований створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність. На думку суду, наявність у відповідача у власності спірної нерухомості не свідчить про створення саме обдаровуваним загрози безповоротної втрати дарунків, вчинення саме ним дій, які б загрожували безповоротній втраті дарунків.

Позивачкою не доведено належними доказами, що нерухоме майно, яке вона подарувала відповідачу, становить для неї велику немайнову цінність, а саме не доведено, в чому полягає така цінність, оскільки своїми діями щодо відчуження нерухомості вона спростовує свою позицію, оскільки добровільно за власною волею подарувала відповідачу належну їй нерухомість, чим наділила її всіма повноваженнями щодо розпорядження зазначеною власністю, не включивши в договори дарування особливих умов щодо користування та розпорядження відповідачем зазначеною нерухомістю.

Позивачкою не доведено ні те, що дарунки мають для неї велику немайнову цінність, ні те, що відповідач створює загрозу втрати цього дарунку. Подароване майно – житловий будинок та земельна ділянка мають певну матеріальну цінність, а не немайнову, як передбачено у наведеній нормі цивільного права. Посилання позивачки на немайнову цінність дарунків, не заслуговує на увагу, оскільки позивачка при укладенні договорів дарування цього майна діяла добровільно, розуміла значення своїх дій, що підтверджується змістом договорів.

Отже, позивачка не надала суду як доказів на підтвердження того, що дарунку загрожує безповоротна втрата з вини відповідача, як обдаровуваного за договором дарування, так і на підтвердження того, що предмет дарунку має для дарувальника велику немайнову цінність та відповідачу було відомо про це.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в повному об`ємі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в позові, судові витрати, які складаються з витрат на сплату судового збору, слід покласти на позивачку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 12, 81, 82, 133, 141, 142, 206, 211, 247, 258-259, 263, 265, 268, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання договорів дарування – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В.Унгурян

Повний текст судового рішення складено 27.08.2026 року.