Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №705/3055/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/3055/26

2/705/2927/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Гудзенко В.Л.

при секретарі судового засідання Музичук Л.В.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в місті Умань Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Уманської міської ради Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно (земельну ділянку) в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уманської міської ради Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно (земельну ділянку) в порядку спадкування за законом, в обґрунтування зазначивши наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Полянецьке Уманського району Черкаської області померла його мати – ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16.02.2008 року. До дня смерті ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована в селі Полянецьке, Уманського р-ну, Черкаської області, що підтверджується відповідною довідкою. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме – земельну ділянку, площею 2,4473 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полянецької сільської ради, що належала покійній на підставі Державного акту на право власності за земельну ділянку серія ІІІ-Р №034338, виданого Полянецькою сільською радою 22.01.2003 року. Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняли – ОСОБА_1 та її донька – ОСОБА_3 . ОСОБА_1 оформив свою частину спадщини на земельну ділянку площею 2,4473 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 20.11.2009 року. На вказану земельну ділянку було виготовлено Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №715177 від 23.07.2010 року Уманською районною державною адміністрацією. ОСОБА_3 за життя не оформила спадкових прав на свою частки спадщини на земельну ділянку, площею 0,6120 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полянецької сільської ради. ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Полянецьке Уманського району, Черкаської області померла ОСОБА_3 (сестра заявника), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 04.12.2024 року. До дня смерті ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною довідкою, виданою Полянецьким старостинським округом. Як спадкоємець за законом, ОСОБА_1 звернувся із заявою до приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Ящука Д.О., про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку, після смерті рідної сестри – ОСОБА_3 . Проте, через відсутність у Витязі з державного земельного кадастру відомостей про частки вказаної земельної ділянки площею 0,6120 га, яку ОСОБА_3 не оформила після прийняття спадщини, нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що підтверджується постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 17.03.2026 року. Просить суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як спадкоємцем за законом, право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 0,6120 га., кадастровий номер №7124386400:02:000:0055, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на терторії Полянецького старостинського округу Уманської міської ради після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Полянецьке Уманського району, Черкаської області, та після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Полянецьке Уманського району, Черкаської області.

Позивач та його представник в підготовче засідання не з`явилася, представник позивача ОСОБА_4 на адресу суду подав письмову заяву, у якій просить суд розгляд справи проводити у його відсутність та у відсутність його довірителя, позивача по справі Музики О.П., позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Представник відповідача Уманської міської ради в судове засідання не з`явився, на адресу суду подав заяву, в якій вказує, що Уманська міська рада проти задоволення позову не заперечує, просить розгляд справи проводити у відсутність представника відповідача та винести рішення у відповідності до вимог закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України судове засідання проведено у відсутності сторін, на підставі наявних у суду матеріалів та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, врахувавши позицію сторін по справі, викладену у письмових заявах, що надійшли на адресу суду, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Полянецькою сільською радою Уманського району Черкаської області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис про смерть № 6.

До дня смерті ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована в селі Полянецьке, Уманського р-ну, Черкаської області, що підтверджується довідкою №448 від 01.09.2009 року, виданою Полянецькою сільською радою Уманського району Черкаської області.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме – земельну ділянку, площею 2,4473 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полянецької сільської ради, що належала покійній на підставі Державного акту на право власності за земельну ділянку серія ІІІ-Р №034338, виданого Полянецькою сільською радою 22.01.2003 року.

Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняли – ОСОБА_1 та її донька – ОСОБА_3 . ОСОБА_1 оформив свою частину спадщини на земельну ділянку площею 2,4473 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 20.11.2009 року. На вказану земельну ділянку було виготовлено Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №715177 від 23.07.2010 року Уманською районною державною адміністрацією.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Полянецьке Уманського району, Черкаської області померла ОСОБА_3 (сестра заявника), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 04.12.2024 року. До дня смерті ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною довідкою, виданою Полянецьким старостинським округом.

Як спадкоємець за законом, ОСОБА_1 звернувся із заявою до приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Ящука Д.О., про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку, після смерті рідної сестри – ОСОБА_3 .

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.03.2026 ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черкаської області, Музиці О.П. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті рідної сестри ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , на частку земельної ділянки розміром 2,4473 га, надану для ведення товарного с/г виробництва, яка розташована на території Полянецької сільської ради Уманського району Черкаської області, що належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , спадкоємцем якої була її дочка ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, у зв`язку з відсутністю необхідних документів для оформлення спадщини, а саме: не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, а саме відсутній витяг з Державного земельного кадастру та дані у Державному земельному кадастрі щодо частки від земельної ділянки, розміром 2,4473 га, наданої для ведення товарного с/г виробництва, яка розташована на території Полянецької сільської ради Уманського району Черкаської області.

При цьому, нотаріусом було установлено, що згідно відомостей, які зберігаються у приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Ящука Д.О., спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , заведена під № 145 за 2024 рік. Спадкоємцем її являється рідний брат ОСОБА_1 .

Земельна ділянка, про яку йде мова у заяві спадкоємця, розміром 2,4473 га, що розташована на території Полянецької сільської ради Уманського району Черкаської області, належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , матері ОСОБА_3 , яка фактично прийняла спадщину після смерті своєї матері, але не оформила своїх спадкових прав, що вбачається з матеріалів копії спадкової справи №451 за 2008 рік, заведеної в Уманській районній державній нотаріальні конторі Черкаської області.

Згідно матеріалів спадкової справі після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцями за заповітом є: син ОСОБА_1 на частки спадкового майна, а у відповідності до ст.. 1241 ЦПК України спадкоємцем обов`язкової частки була дочка ОСОБА_3 на частки спадкового майна, яка прийняла спадщину, але не оформила спадкових прав.

20 листопада 2009 року по р.№ 1-3961 на ім`я ОСОБА_1 Уманською районною держнотконторою було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 3/4 частки земельної ділянки розміром 2,4473 га, наданої для ведення товарного с/г виробництва, яка розташована на території Полянецької сільської ради Уманського району Черкаської області, а ОСОБА_3 залишено частку майна відкритою.

У наданій відповіді Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 12.03.2026 року за №М-253/0-322/6-26 чітко вказано, що частки від земельної ділянки розміром 2,4473 га, яка розташована на території Полянецької сільської ради Уманського району Черкаської області, вже зареєстровано за ОСОБА_6 , виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №715177 від 23.07.2010 року, присвоєно кадастровий номер 7124386400:02:000:6063 та розмір складає 1,8353 га. Проте на частку від вищевказаної земельної ділянки надати витяг не можливо, у зв`язку з тим, що земельна ділянка розміром 2,4473 га, кадастровий номер якої 7124386400:02:000:606, згідно державного акту серії ІІІ-ЧР №034338 від 22.01.2003 року до Державного земельного кадастру не внесено.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Нормами частин 1 та 2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції України та Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вбачається, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Крім того, Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 30.03.2008 року № 7 «Про судову практику у справах спадкування», а саме в п. 10 роз`яснив, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У відповідності до приписів ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до п.3.1. Листа ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Судом було встановлено, що позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом після смерті своєї сестри ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/4 частку земельної ділянки загальною площею 2,4473 га, розташованої на території Полянецької сільської ради, з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області, Ящуком Д.О., було відкрито спадкову справу, в межах якої, винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказане майно на ім`я позивача ОСОБА_3 , оскільки спадкодавцем за життя не було належним чином оформлено право власності на належну їй 1/4 частку спадкової земельної ділянки, після прийняття нею спадщини після смерті своєї матері..

При цьому, як встановлено судом, земельна ділянка розміром 2,4473 га, розташована на території Полянецької сільської ради, належала ОСОБА_2 . Після її смерті, спадщину прийняли її син – ОСОБА_1 та донька – ОСОБА_3 , тобто сестра позивача у справі, у частках відповідно: та 1/4. Спадкоємець ОСОБА_1 , прийнявши спадщину після своєї матері, належним чином оформив свої спадкові права, у зв`язку з чим, із земельної ділянки розміром 2,4473 га, розташованої на території Полянецької сільської ради Уманського району Черкаської області, за ним було зареєстровано право власності на частки, що становить 1,8353 га, та виділеній частці було присвоєно новий кадастровий номер. Сестра ж позивача, ОСОБА_3 , лише прийняла спадщину, але належним чином не оформила своїх спадкових прав. У зв`язку із чим у позивача по справі ОСОБА_1 , як спадкоємця після смерті останньої, виникли проблеми із оформленням своїх спадкових прав, вирішити які у позасудовому порядку неможливо.

Згідно приписів ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наданих позивачем доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, після смерті його матері ОСОБА_2 , яка успадкувала після смерті своєї матері право власності на 1/4 частини земельної ділянки, та 3/4 частини якої прийняв інший спадкоємець, оформивши свої спадкові права, що призвело до припинення існування єдиної земельної ділянки загальним розміром 2,4473 га та зміни її кадастрового номеру. Визнання за позивачем права власності на частину земельної ділянки, право на яку належало спадкодавцю, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб і може бути прийняте, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд вирішує судові витрати в порядку ст. 141 ЦПК України, але позивач у своїй заяві питання про стягненні судових витрат не ставить.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 321, 328, 1216, 1218, 1225, 1268 ЦК України, ст. ст. 81, 125 ЗК України, ст. ст. 10, 12, 76-83, 259, 263-265, 268, 272, 354 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на земельну ділянку площею 0,6120 га,кадастровий номер №7124386400:02:000:0055, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полянецького старостинського округу Уманської міської ради Черкаської області, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в селі Полянецьке, Уманського району, Черкаської області, та після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Полянецьке Уманського району, Черкаської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.Л. Гудзенко