Вирок від 26 серпня 2026 р. у справі №636/8342/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/8342/26 Провадження 1-кп/636/2144/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2026

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у спрощеному провадженні, за відсутності учасників судового провадження, без проведення судового розгляду, в судовому засіданні, в м. Чугуєві, обвинувальний акт по кримінальному провадженню (ЄРДР № 12026226290000158 від 23 липня 2026 року), стосовно обвинуваченого

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця с-ще Кочеток Чугуївського Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, на утриманні неповнолітніх дітей або осіб похилого віку не має, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:

1.за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 16.11.2009 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, звільнений 27.07.2010 умовно-достроково, невідбутий строк покарання 5 місяців 13 днів;

2.за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 03.06.2013 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 23.06.2016 звільнений від відбування покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку;

3.за вироком Печенізького районного суду Харківської області від 09.06.2021 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки 2 місяці, звільнений 24.02.2023;

4.за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 27.03.2026 за ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України,

встановив:

До суду надійшов обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, з клопотанням прокурора ОСОБА_4 про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту додані:

-письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта в спрощеному провадженні;

-матеріали досудового розслідування, в тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

В порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_3 не затримувався.

Досудовим розслідуванням встановлено, що за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 27 березня 2026 року (справа № 636/3006/26), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду. Вирок суду набрав законної сили 08.05.2026 та 14.05.2026 направлений для виконання до Чугуївського районного відділу № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області.

28 травня 2026 року засуджений ОСОБА_3 під особистий підпис ознайомлений із порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду, а саме про встановлення днів явки на реєстрацію другої та третьої п`ятниці кожного місяця, а також попереджений про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до ч. 3 ст. 389 КК України за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Відповідно до листа реєстрації, засуджений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не з`явився у встановлені дні явки для реєстрації - другої та третьої п`ятниці кожного місяця до Чугуївського районного відділу № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, а саме 19.06.2026, 10.07.2026 та 17.07.2026, тим самим умисно, без поважних причин, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, порушуючи порядок та умови відбування покарання у виді пробаційного нагляду за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 27.03.2026 (справа № 636/3006/26), достовірно знаючи про покладений на нього обов`язок з`являтися для реєстрації до Чугуївського районного відділу № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, ухилився від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

09.07.2026, 15.07.2026 та 20.07.2026 ОСОБА_3 попереджений про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до ч. З ст. 389 КК України за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Таким чином, засуджений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, ухилився від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, призначеного йому за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 27 березня 2026 року у справі № 636/3006/26.

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані як кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 3 ст. 389 КК України, тобто ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин суд не досліджував у відповідності до вимог ч. 2 ст. 382 КПК України.

Викладені судом обставини, встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками судового провадження, під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності.

Обвинувачений ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідженням доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

При вирішенні питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує його щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду власних дій, наявності відчуття жалю за вчинене, розуміння наслідків своїх дій, та визнає цю обставину, відповідно до ст. 66 КК України, такою, що пом`якшує його покарання.

Обставиною, що обтяжують покарання винного, відповідно до ст. 67 КК України, є рецидив злочину.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_3 є громадянином України, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей або осіб похилого віку не має, не працює, не є особою з інвалідністю, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має задовільний стан здоров`я, за місцем проживання характеризується посередньо, встановлено, що ОСОБА_3 веде безпритульний спосіб життя, періодично зловживає алкогольними напоями, раніше неодноразово судимий.

Відповідно до ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, дані про особу обвинуваченого, наявність пом?якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Відповідно до приписів частини першої статті 65 КК України суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання.

Відповідно до абз. 1 п. 1 абз. 7 п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами покарання»(із змінами станом на 6 листопада 2009 року) при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При цьому, санкцією ч. 3 ст. 389 КК України, передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до трьох років.

Відповідно до вимог частини третьої статті 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в абзаці 7 пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами покарання» (із змінами станом на 6 листопада 2009 року) суд не вправі перейти до більш м`якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності підстав, відповідно до ст.7 КПК України повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.

Положення ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначають вік пенсіонера, відповідно до яких особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Обвинувачений ОСОБА_3 є особою, яка досягла пенсійного віку, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_2 , виданий Чугуївським РВ ГУМВС України в Харківській області від 04 квітня 2008 року, а тому з урахуванням ч. 3 ст.61 КК України йому не може бути призначено покарання, визначене санкцією ч. 3 ст. 389 КК України, при тому, що санкція статті не містить альтернативних видів покарання.

Оскільки судом не встановлено підстав для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, а передбачений санкцією цієї статті вид покарання не може бути до нього застосований як до особи, що досягла пенсійного віку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 підлягає звільненню від покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 389 КК України, у зв?язку з відсутністю процесуальної можливості призначення покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Оскільки покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 389 КК України, не може бути застосовано до ОСОБА_3 та він звільняється від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, у суду відсутні підстави для призначення йому покарання за сукупністю вироків відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України.

З огляду на вищевикладене, вирок Чугуївського міського суду від 27 березня 2026 слід виконувати самостійно.

Цивільний позов не заявлений.

Витрати на залучення експерта та речові докази по справі відсутні.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України.

На підставі ч. 1 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, у зв`язку із відсутністю процесуальної можливості призначити йому покарання, передбаченого санкцією статті.

Вирок Чугуївського міського суду від 27 березня 2026 виконувати самостійно.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381, 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

На підставі ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Суддя ОСОБА_1