Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №645/9006/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Суд: Немишлянський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна

Дата: 24 серпня 2026 р.

Справа: №645/9006/25

Суддя: Сілантьєва Е. Є.

Справа № 645/9006/25

Провадження № 3/645/142/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Сілантьєвої Е.Є.,

за участю секретаря судових засідань – Жорняк А.Ю.

за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 ,

розглянувши матеріал, що надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

06.12.2025 року, о 14:35:00, в м. Харків по пр. Героїв Харкова, 259А , водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Кіа Сее `D`», номерний знак НОМЕР_3 , по вул. Харківських Дивізій при зміні напрямку руху на нерегульованому перехресті пр. Героїв Харкова біля будинку 259, не надав переваги у русі транспортному засобу засобом Skoda Fabia державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1 та скоїв з ним зіткнення. У результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Дана дорожньо-транспортна пригода сталася у зв`язку з порушенням водієм ОСОБА_2 , вимог п.п, 10.1, п. 16.11 ПДР України

Крім того, Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії № ЕПР1 № 533373 від 06.12.2025 року, 06.12.2025 року о 14:35:00 в м. Харків по пр. Героїв Харкова, 259А водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_4 , на перехресті з пр. Героїв Харкова, виконуючи поворот ліворуч, не впевнився в безпечності при виїзді з перехрещення проїзних частин, виїхав на смугу зустрічного руху, скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «Кіа СееD», номерний знак НОМЕР_3 ,під керуванням ОСОБА_2 . У результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними, збитками. Дана дорожньо-транспортна пригода сталася у зв`язку з порушенням водієм вимог п.п, 10.1, 10,5 ПДР України.

У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що провина в діях ОСОБА_1 , оскільки він чув сигнал, ОСОБА_1 не гальмував, а сам майже не рухався. Проти експертизи заперечував, вважає в протоколі все зазначено. З положень ст. 251 КУпАП вбачається, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, а також іншими документами.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що провину не визнає, з протоколом не погоджується. В судовому засіданні пояснив, що інспектори зазначили, що він заїхав на зустрічну полосу, однак це була його полоса, на момент проїзду не працювали світлофори, він керувався знаками, у нього була головна дорога. Після перегляду відео з реєстратора з автомобіля ОСОБА_2 вказав, що на його думку відео є змонтованим, він подавав звуковий сигнал і поворот включив та намагався гальмувати. В зв`язку з зазначеним, просив призначити експертизу.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Статтею 7 КУАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час та за місцем вчинення правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений КУпАП.

Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до п. 10.1 ПДР України, визначено, що України встановлює, що перед початком руху, перестроюванням або зміною напрямку водій зобов`язаний переконатися у безпеці маневру. Це основне правило безпеки: не можна створювати перешкод або небезпеки для інших учасників руху.

Відповідно до п. 10.5 ПДР України, визначено, що поворот необхідно виконувати так, щоб під час виїзду з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху, а у разі повороту праворуч слід рухатися ближче до правого краю проїзної частини. Виїзд з перехрестя, де організовано круговий рух, може здійснюватися з будь-якої смуги, якщо напрямок руху не визначено дорожніми знаками чи розміткою і це не створить перешкод транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку праворуч.

Відповідно до п. 16.11 ПДР України, визначено, що регламентує проїзд нерівнозначних перехресть: водій на другорядній дорозі зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху (прямо, наліво чи направо).

У відповідності до ст.ст. 251,252 КУпАП, приймаючи рішення по справі про адміністративне правопорушення, суд оцінює докази в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно ст.ст. 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов`язаний з`ясувати чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи.

По справі ОСОБА_1 було заявлене клопотання про проведення судову автотехнічну експертизу.

Як вбачається з висновку експерта № 3729/3730 за результатами проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи по справі про адміністративне правопорушення № 645/9006/25 (провадження № 3/645/142/26) встановлене наступне: 1, 2. Виходячи з даних схеми місця ДТП та з наданого на дослідження відеозапису ДТП

встановити експертним шляхом розташування місця зіткнення транспортних засобів, - не

представляється можливим. Надані водієм автомобіля Кіа Сееd ОСОБА_2 додаткові вихідні дані про обставини ДТП суперечать обставинам ДТП зафіксованих у відеозаписі ДТП і являються технічно неспроможними. Надані водієм автомобіля Skoda Fabia ОСОБА_3 додаткові вихідні дані про обставини ДТП не суперечать обставинам ДТП зафіксованих у відеозаписі ДТП і не позбавлені технічної спроможності. 3-7. У даній дорожній ситуації водій автомобіля Skoda Fabia ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з вимогами п. 12.3 ПДРУ. З мотивів, указаних у дослідницькій частині висновку, вирішити питання про те, чи мав водій ОСОБА_1 технічну можливість уникнути ДТП та чи малися у його діях невідповідності вимогам ПДРУ, які б знаходилися, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з ДТП, - не представляється можливим.У даній дорожній ситуації водій автомобіля Кіа Сееd ОСОБА_2 повинен був діяти згідно з вимогами п.п. 10.1, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДРУ. Технічна можливість уникнути ДТП для водія ОСОБА_2 визначалася виконанням ним вимог п.п. 10.1, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДРУ, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. Дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 10.1. 16.11 та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДРУ і знаходилися, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з ДТП.

Суд критично ставиться до заперечень ОСОБА_2 проти проведеної експертизи, оскільки експертиза була проведена відповідно до норм чинного Законодавства. Незгода учасника ДТП щодо її висновків не є підставою для визнання експертизи неналежним доказом. Крім того, ОСОБА_2 не був позбавлений прав, вважаючи що експертиза є неповною або невірною, заявляти клопотання перед судом про проведення повторної або додаткової експертизи.

З положень ст. 251 КУпАП вбачається, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Факт правопорушення з боку водія ОСОБА_2 зафіксовано матеріалами справи, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №533329 від 06.12.2025 відносно ОСОБА_2 ; - схемою з місця ДТП від 06.12.2025 року; - поясненнями притягуваного ОСОБА_1 , та притягуваного ОСОБА_4 , а також висновком експерта № 3729/3730.

Тому, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

При вирішенні питання чи потрібно встановлювати вину та фактичні обставини вчиненого правопорушення при закритті провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП слід застосовувати системний аналіз положень КУпАП, зокрема зміст і мету відповідних норм.

Так, стаття 9 КУпАП дає визначення поняттю адміністративного правопорушення (проступку) як протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Слід зауважити, що винність (у формі умислу або необережності) є обов`язковим елементом складу адміністративного правопорушення.

Стаття 247 КУпАП передбачає виключний перелік підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, який включає в себе: відсутність події і складу адміністративного правопорушення; недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

При цьому, підстави, передбачені у пунктах 1-4 ч. 1 ст. 247 КУпАП відносяться до реабілітуючих підстав закриття провадження, а тому закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з цих підстав вказує на невинуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, за який вона притягалася до відповідальності.

Підстави, передбачені у пунктах 5-9 ч. 1 ст. 247 КУпАП відносяться до нереабілітуючих підстав, оскільки підлягають застосуванню до осіб, які вчинили адміністративні правопорушення.

Положеннями статті 284 КУпАП, якою визначені види постанов по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до яких орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

При цьому частиною 2 ст. 284 КУпАП розширюється перелік підстав для закриття провадження у справі і, відповідно, передбачаються додаткові підстави, а саме при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Отже, законодавцем передбачено можливість закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у випадках, коли особа не вчиняла адміністративне правопорушення або невинувата у його вчиненні, а також у випадку, коли особа винувата у вчиненні адміністративного правопорушення, але існують інші підстави для не накладення на неї адміністративного стягнення.

Як зазначено вище, такі підстави закриття провадження умовно розділяють на реабілітуючи або нереабілітуючі підстави.

Крім того, відповідно до статті 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вчинення адміністративного правопорушення в деяких випадках тягне за собою виникнення цивільно-правових правовідносин, наприклад, пов`язаних із стягненням шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням або поновленням у правах тощо.

Не встановлення вини особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, рівно як і не встановлення відсутності вини, може значно ускладнити або навіть зробити неможливим подальший розгляд цивільно-правового спору, пов`язаного з провадженням у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, законодавцем розрізняється поняття «особа, яка вчинила адміністративне правопорушення» і «особа, яка піддавалася адміністративному стягнення». Неналежне застосування цих схожих, але все ж таки різних за своєю суттю понять може призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на те, що закінчення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП являється нереабілітуючою підставою закриття справи про адміністративне правопорушення, така підстава не може бути застосована до осіб, які не вчиняли адміністративного правопорушення, або їх вина у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена у встановленому законом порядку. До таких осіб слід застосовувати реабілітуючі підстави закриття справи, передбачені п.п. 1-4 ст. 247 КУпАП.

Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, у будь-якому разі, суди (судді) мають забезпечити всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин, передбачених статтею 280 КУпАП.

Судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними ст. 38 КУпАП, а передбачений ст. 277 КУпАП, що є гарантією всебічного, об`єктивного і повного з`ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, закриваючи справу у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП) і не встановлюючи фактичні обставини, зокрема вину особи та інші обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, суд фактично відмовляється від здійснення своєї основної функції здійснення правосуддя.

Таким чином, системний аналіз норм КУпАП вказує на те, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП можливо виключно у разі встановлення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Отже, саме коли висунуте обвинувачення стає предметом судового розгляду, особа реалізує своє право на справедливий суд. І у випадку спливу строків накладення адміністративного стягнення, суд має здійснити судовий розгляд, встановити всі обставини і за наявності до того підстав встановити вину особи без накладання адміністративне стягнення або, у випадку недоведеності вини чи відсутності складу правопорушення чи події, закрити провадження з реабілітуючих підстав, зазначених в п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи вказане, суд визнає винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закриває провадження у відношенні ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, у зв`язку із закінченням на день розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення.

Також суд зазначає, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Суддя, дотримуючись вимог ст. 252 КУпАП, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, водночас керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, в тому числі: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним й беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Факт вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та порушення п.п. 10.1,10.5 Правил дорожнього руху України в ході судового розгляду не підтвердилось ні поясненнями учасників ДТП, ні схемою місця ДТП.

Як зазначалось вище, згідно висновків проведеної експертизи, з технічної точки зору, зіткнення автомобілів Skoda Fabia та Кіа Сееd відбулося внаслідок не відповідностей дій водія ОСОБА_2 вимогам п.п. 10.1, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДРУ.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом матеріалами справи, у зв`язку із чим провадження у даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 38, 124 , 247, 283-285, КУпАП, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Закрити провадження у відношенні ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, у зв`язку із закінченням на день розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 27.08.2026.

Суддя -

Оригінал: reyestr.court.gov.ua