Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №644/3777/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Баронін Д. Б.

Справа № 644/3777/26

Провадження № 2/644/4796/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 р. м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Кандиби О.О.,

представника відповідачки Новакова А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

1.Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» звернулося до Індустріального районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на наступне.

11.09.2019 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 339-165-850-2-19-Г. Після цього, 03.09.2024 АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» уклали Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 339-165-850-2-19-11.09.2019 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс». В подальшому, 27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, за яким від ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до відповідача. ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 339-165-850-2-19-11.09.2019 від 11.09.2019 в загальному розмірі 8547,30 грн., яка складається з наступного: 4874,09 грн. заборгованість по кредиту та 3673,21 грн. заборгованість по відсоткам.

Враховуючи викладене, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 8547,30 грн., а також судові витрати.

1.2. Заочним рішенням суду від 05.05.2026 вищевказаний позов було задоволено.

Ухвалою суду від 04.06.2026 заочне рішення було скасовано та призначено зазначену цивільну справу до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.

1.3. У відзиві на позовну заяву представник відповідачки вказав, що кінцевою датою повернення кредиту є 10.08.2021, а не 27.12.2023 як про це вказано у позовній заяві. Кредит відповідачкою сплачений у повному обсязі, а останній платіж внесений нею у серпні 2022 року. У відповідачки наявний Звіт бюро кредитних історій з відомостями про повне погашення нею заборгованості. Надані позивачем в електронному вигляді докази викликають сумнів у їх достовірності, оскільки відповідачка сплатила кредит.

1.4. В судове засідання представник позивача не з`явився, у письмовій заяві просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідачки в судовому засіданні підтримав аргументи, які викладені у відзиві.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. Судом встановлено, що 11.09.2019 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 339-165-850-2-19-Г (з ануїтетними платежами).

Згідно з п. 1.1. Договору, кредитодавець надає кредитнi кошти в cyмi та на умовах визначених договором, якi позичальник зобов`язуоться повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користyвання кредитом та iншi платежi згiдно з додатками.

В розділі 2 визначено умови та порядок надання кредиту, а саме: тип кредиту кредит; кредит надається на строк з 11 вересня 2019 року до 10 серпня 2021 року включно; загальний розмір кредиту 53879,31 грн.; процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) 39% річних; реальна річна процентна 60,219%; загальна вартість кредиту на день укладення договору 78777,13 грн.; розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця 3393,22 грн.; процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в п.2.2 договору 0,1% річних.

Позичальник зобов`язується: повернути одержаний кредит у повному обсязі до 16:00 10.08.2021; своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за договором на передбачених договором умовах (п.3.2.1,3.2.3 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє 10.08.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним. Закінчення строку договору не звільняє позичальника від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 7.1., 7.2 договору).

У додатку № 1 до вищевказаного договору, який є Графіком платежів, вказано, що загальна сума платежів відповідачки складає 78777,13 грн., з яких 53879,31 грн. є сумою кредиту та 24897,82 грн. є відсотками.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 339-165-850-2-19-Г від 11.09.2019 заборгованість становить 8547,30 грн, яка складається з наступного: 4874,09 грн. заборгованість по кредиту та 3673,21 грн. заборгованість по відсоткам.

З виписки по рахунку відповідачки у АТ «Мегабанк» за період 11.09.2019 по 03.09.2024 видно, що вона неодноразово користувалася коштами на своїй картці та здійснювала погашення заборгованості.

У виписці з кредитної історії відповідачки ОСОБА_1 видно, що за договором № 339-165-850-2-19-Г з АТ «Мегабанк» від 11.09.2019 сума заборгованості станом на серпень 2022 року відсутня.

2.2. 03.09.2024 АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» уклали Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Пунктом 1 договору, передбачено, що за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступає новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами з урахування усіх змін, доповнень, додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором. Заборгованість за Основними договорами, вказаних у Додатку №2 цього Договору, погашена в повному обсязі до укладення цього Договору, та відповідно права вимоги за такими договорами не відступається у зв`язку з їх припиненням.

Відповідно до п. 4 Договору № GL1N426240 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21723211,51 грн. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

Оплата підтверджується копією Платіжної інструкції № 66895 від 31.07.2024 на суму 23425777,00 (двадцять три мільйони чотириста двадцять п`ять тисяч сімсот сімдесят сім) гривень 00 копійок.

Пунктом 14 Договору визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін.

Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03 вересня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 у загальній сумі 8547,30 грн, яка складається з 4874,09 грн. заборгованість по кредиту та 3673,21 грн. заборгованість по відсоткам.

2.3. 27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.

Пунктом 1 договору, передбачено, що за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступає новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами з урахування усіх змін, доповнень, додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Права вимоги, що відступається за цим Договором належать первісному кредитору на підставі договору від 03.09.2024 № GL1N426240 про відступлення права вимоги, що укладений ним з попереднім кредитором Боржників – АТ «Мегабанк», відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом CFD001-UA-2024618-01260 від 09.07.2024, переможцем, яких став Первісний кредитор.

Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору № 1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27 грудня 2024 року ТОВ «ФК Єврокредит» отримало право вимоги до ОСОБА_1 у загальній сумі 8547,30 грн, яка складається з 4874,09 грн. заборгованість по кредиту та 3673,21 грн. заборгованість по відсоткам.

3. Релевантні джерела права

3.1. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено , що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

3.2. За приписами пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

3.3. У статті 625 ЦК України вказано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, яка була чинною протягом 2021-2023 років, коли відповідачці продовжували нараховуватися відсотки за спірним кредитним договором, вказано, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

В п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вказано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

3.4. В постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18 зроблено правовий висновок про те, що враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

4.Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. Перш за все, суд звертає увагу на те, що відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

З вищевказаних положень норм матеріального права вбачається, що позивач повинен довести суду наявність кредитних правовідносин між первісним кредитором та боржником, наявність договору факторингу або договору відступлення прав вимоги між первісним кредитором, наступними кредиторами та новим кредитором, а також правомірність вимог нового кредитора до боржника (факт видачі кредиту боржнику та неповернення кредиту боржником).

4.2. Суд вважає, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачкою, а також підтверджено факт видачі кредиту відповідачці та наступне укладення договорів відступлення прав вимоги між первісним кредитором, його правонаступником та позивачем щодо спірного договору.

Посилання представника відповідачки на можливу недостовірність наданих до суду електронних копій доказів суд вважає неспроможними, оскільки недовіра представника відповідачки до копій доказів ґрунтується на твердженні про те, що відповідачка сплатила кредит. Разом з тим, це твердження може бути перевірено судом на підставі наявних у справі чітких копій доказів, без витребування їх оригіналів. Крім того, надані до суду копії доказів викликають сумнів у їх недостовірності лише у представника відповідачки, в той час як суд немає сумнівів у достовірності цих доказів та не вбачає підстав для їх витребування за власною ініціативою. Представник відповідачки хоча і висловив сумнів в достовірності копій доказів, проте не заявив суду клопотання про витребування їх оригіналів.

4.3. Стосовно головного аргументу представника відповідачки про повну сплату відповідачкою боргу за кредитним договором суд зазначає наступне.

Представник позивача не надав детального розрахунку заборгованості. Зокрема, до суду було надано лише довідку-розрахунок за спірним кредитним договором, яка складена уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Мегабанк». У вказаній довідці зазначена сума заборгованості за основним боргом та відсотками, проте у довідці не наведено самого розрахунку заборгованості, з якого можна було б зрозуміти коли була нарахована сума відсотків та сума боргу за тілом кредиту, за який період, виходячи з якої відсоткової ставки, виходячи з якої бази (тіла) кредитних коштів, а найголовніше – неможливо зрозуміти які саме платежі відповідачки в рахунок погашення заборгованості були враховані чи не враховані.

При цьому, з виписок по рахунку відповідачки видно, що відсотки продовжували нараховуватися їй після закінчення строку кредитування (тобто після 10 серпня 2021 року), який погоджений сторонами кредитного договору. Відомостей про укладення банком та відповідачкою угоди щодо продовження строку кредитування до суду надано не було. Отже, відсотки, які нараховувалися відповідачці після 10 серпня 2021 року є мірою відповідальності згідно зі ст. 625 ЦК України та не підлягають стягненню з відповідачки в період з 11.08.2021 по 23.02.2022 на підставі п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, яка була чинною протягом 2021-2022 років, а після 24.02.2022 – на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період воєнного стану.

Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином суд вважає, що позивач повинен нести ризик ненадання суду детального та зрозумілого розрахунку заборгованості, у зв`язку із чим слід вважати недостовірною ту довідку-розрахунок, яка надана позивачем.

При проведенні власного розрахунку заборгованості суд враховує, що згідно із спірним договором та графіком платежів до нього відповідачка повинна була сплатити на користь банку загальну суму 78777,13 грн., з яких 53879,31 грн. є сумою кредиту та 24897,82 грн. є відсотками.

З виписки по рахунку відповідачки за період з 11.09.2019 по 02.12.2022 видно, що всього відповідачка в цей період сплатила на користь банку 47 платежів на загальну суму 81467,29 грн. Отже, відповідачка дійсно повністю погасила заборгованість перед банком за спірним кредитним договором.

4.3. Підводячи підсумок суд зазначає, що відповідачка свої зобов`язання з повернення заборгованості за договором кредиту виконала у повному обсязі, а достовірних доказів на користь протилежного до суду надано не було.

У зв`язку із цим, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження понесених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу представником відповідачки надано договір про надання правничої допомоги від 07.05.2026, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Новаковим А.І. В п. 4.1 договору передбачений фіксований розмір гонорару адвоката за оплату всього обсягу правничої допомоги.

Зі змісту квитанції та платіжної інструкції від 07.05.2026 вбачається факт оплати відповідачкою на користь адвоката суми гонорару в розмірі 7000 грн.

Актом наданої правничої допомоги від 11.06.2026 підтверджується прийняття відповідачкою послуг з надання їй адвокатом правової допомоги у справі № 644/3777/26, які полягають у складанні процесуальних документів, здійсненні представницьких повноважень тощо.

На думку суду, всі вказані у акті роботи входять до обсягу правової допомоги по цій справі. Розмір витрат на правову допомогу відповідає критерію пропорційності, враховуючи невисоку складність цієї справи та невисоку ціну позову. Суд також враховує, що значення цієї справи для відповідачки було більш високим ніж для позивача, оскільки позивач є фінансовою установою та апріорі бере участь у багатьох подібних справах, в той час як відповідачка у спірних правовідносинах була споживачем кредитних послуг та намагалася довести факт належного виконання нею кредитних зобов`язань.

На думку суду, з позивача на користь відповідачки слід стягнути суму в розмірі 7000 грн. 00 коп. в якості відшкодування витрат на правову допомогу.

Представник позивача не висловив будь-яких заперечень проти розміру витрат на правничу допомогу, які заявив до стягнення представник відповідачки.

5.2. Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачки судових витрат позивача щодо оплати судового збору та витрат позивача на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (код в ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на отримання правової допомоги в сумі 7000 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строку, встановленого ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Денис БАРОНІН