Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №624/575/26 — Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/575/26

№ провадження 2/624/411/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого судді Богачової Т.В., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Кегичівка, Красноградського району, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить змінити розмір аліментів, що стягуються з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зменшивши їх розмір з 1/3 до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Позовна заява обгрунтована тим, що позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України, учасником бойових дій та проходить військову службу молодшим сержантом у військовій частині НОМЕР_1 . Від першого шлюбу з ОСОБА_2 позивач має неповнолітню дитину - доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 23.01.2014 у справі № 624/3/14-ц з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. Від другого шлюбу з ОСОБА_4 позивач також має неповнолітню дитину - сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі судового наказу Кегичівського районного суду Харківської області від 04 вересня 2024 року у справі № 624/761/24 провадження №2-н/624/166/24 з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно. Таким чином, на теперішній час загальний розмір стягнень з грошового забезпечення позивача становить понад 50% доходу, що є критично високим навантаженням і не враховує суттєву зміну його стану здоров`я та фінансового становища, які відбулися вже після призначення судом аліментів. Так 29 травня 2025 року внаслідок захворювання позивач переніс операційне втручання. Після чого потребував реабілітації протягом місяця. Влітку 2025 року під час проходження ВЛК позивачу було встановлені відповідні діагнози. А 27 жовтня 2025 року під час виконання обов`язків військової служби, внаслідок ворожого обстрілу, позивач отримав поранення: поєднане вогнепальне осколкове поранення голови і кінцівок. Також внаслідок акубаротравми та вибухової травми (АБТ. ВТ 27.10.2025) позивач отримав ушкодження, що потребує чергового хірургічного лікування. У зв`язку із наявними захворюваннями, перенесеним операційним втручанням, отриманими пораненнями стан здоров`я позивача різко погіршився. Наразі він потребує хірургічного втручання, тривалого, дороговартісного лікування, медикаментозної підтримки та реабілітації. Крім того, у зв`язку з захворюванням, пораненням та перебуванням на лікуванні/реабілітації, він тимчасово не отримує додаткові винагороди («бойові» виплати), що призвело до різкого зниження його реального доходу, в той час як особисті витрати на відновлення здоров`я зросли. Матеріальний стан позивача у порівнянні із тим коли призначалися аліменти значно погіршився. Сплата аліментів у нинішньому розмірі позбавляє позивача можливості отримувати належне лікування, що загрожує його життю та здоров`ю, та ставить у скрутне матеріальне становище. Встановлення розміру аліментів по 1/6 частині від заробітку на користь кожної з матерів, але не менш ніж по 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, (загалом 1/3 частина на двох дітей) дозволить зберегти баланс інтересів дітей позивача та забезпечить йому можливість відновлювати здоров`я для подальшого виконання військових обов`язків.

Провадження в справі ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 12.06.2026 відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, сторонам надано час для подання заяв по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, пояснив, що стан здоров`я позивача погіршився, у зв`язку з чим позивач потребує додаткових матеріальних витрат, має ще одну дитину.

Відповідач у судовому засіданні частково визнала позов, вважає за можливе зменшити розмір аліментів до 1/4 частини. Пояснила, що позивач чудово себе почуває, має достатньо коштів та має можливість сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини його доходів.

В судовому засіданні встановлено, що сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією актового запису про народження №01 складеного 12.03.2012 Виконавчим комітетом Шляхівської ради Кегичівського району Харківської області.

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 23.01.2014 з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини всіх видів доходів щомісячно, починаючи з 08.01.2014 і до досягнення дитиною повноліття, що підтверджується копією виконавчого листа виданого Кегичівським районним судом Харківської області у справі №624/3/14-ц.

У позивача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 також народилася ще дитина ОСОБА_5 , що підтверджується копією актового запису №22 складеного 10.06.2014 Виконавчим комітетом Чапаєвської селищної ради Кегичівського району Харківської області.

Судовим наказом Кегичівського районного суду Харківської області від 04.09.2024 з позивача ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 23.08.2024 і до досягнення дитиною повноліття, що підтверджується копією судового наказу виданого Кегичівським районним судом Харківської області 04.09.2024 у справі №624/761/24.

Позивач ОСОБА_1 з 18.12.2023 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 .

Позивач 28.10.2025 був госпіталізований у зв`язку з отриманням поєднаного вогнепального осколкового поранення, що підтверджується копією медичної картки стаціонарного хворого №9770 виданої Військово-медичним центром Північного регіону.

Позивач має захворювання за відповідними діагнозами встановленими військово-лікарською комісією, частина з яких пов`язана з проходженням військової служби, що підтверджується копіями довідок ВЛК від 02.06.2025 та від 30.07.2025.

Позивачу ОСОБА_1 за встановленим спеціалістом ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломийченка НАМН України» діагнозом рекомендоване хірургічне лікування з направленням з військової частини, госпіталізація 14.09.2026, що підтверджується копією консультативного висновка спеціаліста від 19.05.2026.

Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Стаття 18 Конвенції про права дитини регламентує, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину - найважливіший обов`язок матері і батька.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статей 150, 157 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той з батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

Згідно із ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Стаття 180 Сімейного кодексу України передбачає, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька до досягнення нею повноліття.

Проте враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Згідно із ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3.1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3.2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Стаття 273 СК України, регламентує, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як у бік погіршення так і у бік покращення.

Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім`ї. Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Пункт 1 ст. 3 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27.02.91 р. передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно п. 2 - дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Пунктом 2 ст. 27 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27.02.91 р. визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

При вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, не дозволяє йому утримувати дитину, він може зменшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні (постанова Верховного Суду від 29 січня 2021 року по справі № 303/369/20 (провадження № 61-17250св20).

Аналогічна позиція викладена в пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з положеннями статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Цивільне судочинство, відповідно до частин 1-3 статті 12 ЦПК України, здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як згідно частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Законодавчо визначений законом розмір аліментів на утримання однієї дитини становить 1/4 частку від усіх видів доходу.

Так, рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 23.01.2014 з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу.

У зв`язку з народженням у позивача дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у позивача змінилося матеріальне та сімейне становище. Збільшилися його витрати на утримання ще однієї дитини. З 04.09.2024 на утримання цієї дитини з позивача присуджено стягнення аліментів в розмірі 1/4 частин його заробітку (доходу).

Також у позивча погіршився стан здоров`я, позивач потребує хірургічного лікування та госпіталізації з 14.09.2026.

Враховуючи матеріальне становище позивача, перебування на його утриманні сина, погіршення стану здоров`я позивача та необхідності проходженя лікування, а також те, що обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття, відповідно до норм чинного законодавства, покладено на обох батьків та зважаючи на визначений законом розмір аліментів, який на утримання двох дітей становить 1/3 частку від усіх видів доходу, право дітей на одержання від батька матеріальної допомоги у рівному розмірі, суд вважає, що необхідно зменшити розмір аліментів, стягнутих з позивача на користь відповідача на утримання доньки, за рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 23.01.2014 року з 1/3 частки з усіх видів заробітку щомісячно до 1/6 частки з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, визначеного для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Таким чином судом враховано як стан здоров`я позивача так і його сімейний стан, а саме наявність у нього на утриманні двох дітей, а також і зміну у зв`язку з цим його матеріального становища, а діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу, про що викладено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 у справі № 691/926/20 (провадження № 61-7627св21).

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позову, оскільки розмір аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач, при цьому право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року), тому вважає можливим змінити розмір стягуваних з відповідача на утримання доньки ОСОБА_7 аліментів, зменшивши їх до 1/6 частки.

Разом з цим, суд вважає необхідним роз`яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 49, 206, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів – задовольнити.

Змінити розмір аліментів встановлених рішенням Кегичівського районного суду Харківської області у справі №624/3/14-ц від 23.01.2014, що стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши їх в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції – Харківського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Гуревич Родіон Геннадійович, ордер серії АН «2013584 від 26.06.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5060 від 30.05.2018.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Т.В. Богачова