Вирок від 26 серпня 2026 р. у справі №639/7815/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

27.08.2026

Справа №639/7815/26

Провадження №1-кп/639/442/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова у порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026226250000149 від 21.07.2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, українки, громадянки України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованої, незаміжньої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

19.07.2026 приблизно о 15 годині 30 хвилин до квартири ОСОБА_3 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , прийшла її сусідка ОСОБА_4 , де на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин між ними виник словесний конфлікт.

Саме в той час, ОСОБА_3 вирішила спричинити ОСОБА_4 тілесні ушкодження будь – якого ступеню тяжкості.

Реалізуючи свій протиправний умисел,ОСОБА_3 спочатку пішла в іншу кімнату своєї квартири, звідти взяла сковорідку та тримаючи її в правій руці, підійшла впритул до ОСОБА_4 , а потім, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, проявляючи надмірну агресію, умисно, із застосуванням фізичної сили, передбачаючи настання наслідків у вигляді тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, перебуваючи в положенні стоячи навпроти потерпілої, тримаючи сковорідку в руках та використовуючи її як знаряддя правопорушення, нанесла один прицільний удар основою сковорідки, який прийшовся в ділянку обличчя потерпілої ОСОБА_4 .

Після чого ОСОБА_3 , вважаючи виконаними до кінця усі дії щодо спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , припинила свої протиправні дії, а потерпіла залишила місце події.

В результаті протиправного діяння ОСОБА_3 спричинила потерпілій ОСОБА_4 наступні тілесні ушкодження: забійна рана та синці на обличчі, що утворилися від ударної дії тупого твердого предмету, які за ступенем тяжкості викликали незначні скороминущі наслідки, тривалість яких не перевищує 6 діб і за цією ознакою відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що підтверджено висновком судово – медичної експертизи №09-1125/2026 від 22.07.2026 року.

Обвинувальний акт надійшов до суду разом із клопотанням прокурора ОСОБА_5 про його розгляд у спрощеному провадженні.

Письмовою заявою ОСОБА_3 від 20.08.2026 року, яка складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 підтверджується, що обвинувачена ОСОБА_3 беззаперечно визнала свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисному легкому тілесному ушкодженні, згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку суду, обвинувачена надала згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_4 також надала письмову заяву про згоду зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з ч. 2 ст. 302 КПК України щодо обмеження права апеляційного оскарження та згодна на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.

Згідно з ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи викладене, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що вона раніше не судима, на диспансерному обліку у лікаря нарколога не перебуває, з 2005 року перебуває на психіатричному обліку у КНП ХОР «ОКПЛ №3» із діагнозом: параноїдна шизофренія, інвалідності немає, незаміжня, немає будь-яких осіб на утриманні, офіційно не працевлаштована, має місце реєстрації та постійне місце проживання в м. Харкові, де характеризується негативно.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №511 від 18.08.2026 року, ОСОБА_3 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_3 виявляла ознаки вищевказаного хронічного психічного захворювання та перебувала у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_3 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (к/п а.с. 85-87).

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до вимог, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.

Санкція ч.1 ст. 125 КК України передбачає покарання у виді щтрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, у частині другій статті 65 КК встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.04.2018р. (справа № 298/95/16)

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, кількість епізодів кримінально протиправної діяльності – один епізод, відношення обвинуваченої до скоєного кримінального правопорушення, його конкретні обставини та наслідки, особу винної, наявність обставини, яка пом`якшує покарання – щире каяття, та відсутність обставин, що його обтяжують.

Суд враховує, що призначення обвинуваченій ОСОБА_3 покарання у виді штрафу та виправних робіт явно не відповідає тяжкості та характеру скоєного кримінального правопорушення, а також особі обвинуваченої, через м`якість та відсутністю в останньої постійного місця роботи.

З відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_3 не є інвалідом першої або другої групи, не є вагітною, особою, яка досягла пенсійного віку, а також військовослужбовцем строкової служби, тобто вона не є особою, якій згідно з вимогами ч. 3 ст. 56 КК України не може бути призначено покарання у виді громадських робіт.

З огляду на вищевикладене, суд вважає необхідним призначити обвинуваченій ОСОБА_3 покарання у виді громадських робіт в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 125 КК України, яке, на переконання суду, є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченої та попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні не обирався, підстав для його обрання суд не вбачає.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, скасувавши арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді згідно вимог ч. 4 ст. 174, п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у виді громадських робіт на строк 60 (шістдесят) годин.

Скасувати арешт з майна, накладеного ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 29.07.2026 року, яке було вилучено 24.07.2026 року під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 .

Речові докази у кримінальному провадженню, а саме:

- полімерний пакет №NPU-6225193, в якому перебуває металева сковорідка, який зберігається в камері схову ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області – знищити (к/п а.с. 39).

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Новобаварський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії судового рішення.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 КПК України, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1