Вирок від 26 серпня 2026 р. у справі №559/4175/25 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/4175/25

Провадження № 1-кп/559/67/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м.Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисниці ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дубно кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Дубно, Рівненської області, громадянина України, не одруженого, студента дуальної форми навчання Дубенської філії університету «Україна», працюючого водієм у ФОП ОСОБА_6 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 10 грудня 2024 року приблизно о 15 годині 40 хвилин, керуючи автомобілем марки «DAF» моделі «XF-105.410» реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки «Trailor» моделі «SYY 3» реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухаючись ним по автодорозі Київ-Чоп, поблизу АЗС «WOG», що по вул. Комунальна, 2 в м. Дубно, Рівненської області, зі сторони м. Рівне в напрямку м. Львів з перевищенням допустимої швидкості руху, в порушення вимог п.10.1, 12.4 та п.18.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, які виразились в тому, що він наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, не зменшив швидкість керованого ним автомобіля, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки для інших часників руху, при цьому змінив напрямок руху, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_7 , яка рухалася по нерегульованому пішохідному переході справа наліво по ходу руху автомобіля, в результаті чого пішохід – ОСОБА_7 , отримала тілесні ушкодження, а саме: відкрита черепно-мозкова травма у вигляді перелому кісток основи черепа, просторих крововиливів в речовину та під оболонки головного мозку, просторих крововиливів під м`які покриви голови, чисельних ран та саден забійного характеру на голові; закрита травма грудей у вигляді переломів 1-6-го ребер справа по середньо-аксілярній лінії та 1-4-го ребер зліва по передньо-аксілярній лінії; уламкові переломи кісток правого передпліччя в нижній третині та лівої ключиці; чисельні садна, рани на голові та кінцівках та була госпіталізована до лікувального закладу, де 11 грудня 2024 року померла. Смерть ОСОБА_8 , настала від відкритої черепно-мозкової травми у вигляді: перелому кісток основи черепа, просторих крововиливів в речовину та під оболонки головного мозку, переломів кісток основи черепа.

Таким чином, ОСОБА_5 керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої, чим вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст.286 КК України.

Враховуючи, що обвинувачений визнав свою вину в повному обсязі, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України не досліджував усі докази, оскільки є переконання в тому, що обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин, які ним не оспорюються, усвідомлює неможливість у подальшому оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, а тому відсутні сумніви відносно добровільності та істинності його позиції.

При цьому судом з`ясовано: чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Допитаний у судовому засідання обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненому визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини справи. Пояснив, що 10.12.2024 керував автомобілем «DAF» з напівпричепом по автодорозі Київ-Чоп, рухався зі сторони м.Рівне в напрямку м.Львів по вул.Комунальна в м. Дубно, Рівненської області, перевищив дозволену швидкість руху та на нерегульованому пішохідному переході збив жінку, намагася уникнути ДТП, однак через значні габарити транспортного засобу уникнути зіткнення не вдалося Дуже шкодує про вчинене та щиро кається. Висновки зробив, коли буде керувати транспортним засобом, подібного не допустить, просить не позбавляти волі та права керування транспортними засобами, а призначити мінімальне покарання. Його позицію підтримує і захисник, яка також просила не позбавляти права керування транспортними засобами та при призначенні покарання врахувати характеризуючі дані ОСОБА_5 .

Потерпілий ОСОБА_9 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Також, зазначив, що будь-яких претензій майнового характеру до ОСОБА_5 немає, завдана йому шкода відшкодована.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої, доведена у судовому засіданні повністю та суд вважає правильною кваліфікацію його дій за ч.2 ст.286 КК України.

Згідно зі ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_5 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Так, відповідно до ст. 66 КК України обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, прокурором у обвинувальному акті не наведено та судом не встановлено.

Водночас, активним сприянням розкриттю злочину є добровільна допомога слідству, яка виявляється у повідомленні правоохоронному органу або суду обставин і фактів по справі, наданні доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викритті інших співучасників, визначенні ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом, і таке сприяння має бути активним, ініціативним та підтвердженим доказами.

Визнання обвинуваченим своєї вини вже після реєстрації кримінального провадження під час досудового розслідування та в судовому засіданні, щире каяття тощо не містить підстав визнавати ці обставини такими, що пом`якшують покарання, оскільки не становлять собою активного сприяння розкриттю злочину.

За таких обставин суд не вбачає в цьому провадженні активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Так, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно зі ст.12 КК України є тяжким, дані про особу винного, який є не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, на диспансерному обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, добровільно відшкодував завдану шкоду потерпілому .

За висновком органу пробації згідно досудової доповіді ризики небезпеки для суспільства та повторного кримінального правопорушення у ОСОБА_5 оцінюється як низький, виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Вирішуючи питання щодо міри покарання, суд також враховує позицію усіх учасників, які просять не позбавляти обвинуваченого волі й застосувати іспитовий строк. Сторона захисту просить не позбавляти права керування транспортними засобами ОСОБА_5 , а сторона обвинувачення просить застосувати це покарання.

Відповідно до ч.2 ст.286 КК України, кримінальна відповідальність настає за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, якщо такі дії спричинили тяжкі тілесні ушкодження або смерть потерпілого.

Злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, є безпосередньо пов`язаним із реалізацією особою права керування транспортними засобами, а тому вчинений із використанням такого права.

Санкція ч.2 ст.286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

З урахуванням роз`яснень, зазначених у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023, винесеній у справі № 702/301/20, при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.09.2023 за результатами розгляду справи № 524/12818/21, санкція ч.2 ст.286 КК України надає суду можливість як призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Указане положення закону має альтернативний характер застосування і це питання, суд вирішує на власний розсуд в залежності від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог Правил дорожнього руху, їх наслідків, тощо.

Проаналізувавши обставини в їх сукупності, суд робить висновок, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства. Обвинувачений, керуючи транспортним засобом, перевищив допустиму швидкість руху, що призвело до тяжких наслідків, смерті потерпілої особи. Проте він щиро розкаюється у вчиненому та відшкодував шкоду потерпілому. Також суд вважає, що обвинувачений, який, скоївши наїзд на пішохода, що рухався по нерегульованому пішохідному переході грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху та має бути позбавлений права керування транспортними засобами. Оскільки така поведінка вказує на нездатність особи належним чином та безпечно реалізовувати право керування транспортними засобами. Обставини, пов`язані з трудовою діяльністю та навчанням обвинуваченого не мають визначального характеру та не свідчать про відсутність підстав для застосування до обвинуваченого позбавлення права керування транспортними засобами. Так, ОСОБА_5 не одружений, дітей немає, навчається в університеті на дуальній формі навчання.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засудженої особи та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Тому суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 основне покарання в межах мінімального строку передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України зі звільненням його від відбування основного покарання з іспитовим строком мінімальним терміном, а також застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами з мінімальним терміном.

Саме таке покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нового злочину. При цьому, на ОСОБА_5 необхідно покласти обов`язки, відповідно до ст.76 КК України, виконуючи які він буде під контролем органу пробації.

Питання речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Судові витрати за проведення судових експертиз складають 13 912,30 грн., що відповідно до вимог ч.2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.75-76, ч.2 ст.286 КК України, ст.100, 118, 123, 124, 174, 349, 366-371, 373-376, ч.15 ст.615 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (одного) року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені обов`язки.

У відповідності до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази у кримінальному провадженні: автомобіль марки «DAF» моделі «XF-105.410» реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки «Trailor» моделі «SYY 3» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_10 , - залишити у власності останнього, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчої судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 12.12.2024.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 13 912,30 грн. процесуальних витрат, пов`язаних з проведенням експертиз.

На вирок може бути подано апеляцію до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1