Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №559/2561/21 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/2561/21

Провадження № 3-в/559/16/2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2026 м.Дубно

Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Макеєв С.В., розглянувши матеріали заяви адвоката Марчука Валерія Івановича, який діє в інтересах заявника ОСОБА_1 про звільнення від відбуття адміністративного стягнення.

за участю захисника – Марчука В.І.

представника Дубенського РВП -Левченка А.Ю.

встановив:

Захисник Марчук В.І. звернувся до суду із заявою про вирішення питання щодо звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення, у зв`язку із закінченням строку давності виконання судового рішення. В обґрунтування заяви зазначив, що на громадянина ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , який вчинив правопорушення, передбачене ч.4 ст. 130 КУпАП постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області 559/2561/21 від 19.11.2021 було накладено стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 15 діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки. Посилається на те, що, на теперішній час постанова не виконана, ОСОБА_1 адміністративний арешт не відбув, а після введення в дію Указу Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, з 18.04.2022 року по теперішній час проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України.

У зв`язку з тим , що КУпАП не містить приписів щодо граничних строків відбуття покарання, просить звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 діб, у зв`язку із закінченням строку давності виконання цього судового рішення, застосувавши аналогію закону, а саме ч.1 ст. 80 КК України, згідо якої особа звільняється від покарання, якщо з дня набрання законної сили вироком суду його не було виконано протягом двох років.

Захисник Марчук В.І. заяву підтримав, просив її задовольнити.

Представник Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області Левченко А.Ю. у судовому засіданні підтвердив, що ними не було зафіксовано фактів свідомого ухилення ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання у виді адміністративного арешту.

Вислухавши думку учасників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що 19 листопада 2021 року постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області громадянина ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту, строком 15 діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. В постанові визначено, що строк адміністративного арешту рахувати з моменту затримання. Вказане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось. Постанова набрала законної сили 31.10.2021 року та звернута до виконання до Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області.

Відповідно до ч. 2 ст. 300 КУпАП, безпосереднє виконання постанов про накладення стягнення у виді адміністративного арешту забезпечує орган Національної поліції у порядку, встановленому законами України, однак системний аналіз основних положень цього Кодексу, в тому числі і розділу V, дає суду підстави для висновку, що законодавством України не передбачена давність виконання постанови судді про накладене стягнення, яка вже прийнята відповідним органом до виконання, що, своєю чергою, необґрунтовано обмежує права, свободи і законні інтереси осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності.

Таким чином, законодавець залишив поза сферою свого регулювання питання щодо строків виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту, залишивши цим самим за відповідними органами (посадовими особами), уповноваженими забезпечувати виконання таких рішень, право на власний розсуд визначати ці строки.

Фактична «безстроковість» виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується Європейським судом з прав людини при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а «необмежений строк виконання» своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4 Рекомендації № R (91) 1 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно якого, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов`язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю.

Згідно з правовою позицією ЄСПЛ, який за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, на цю категорію справ поширюється гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону при розгляді питання щодо звільнення особи від відбування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП іншої норми закону, зокрема Кримінального кодексу України , яка регламентує подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення.

Такою нормою у Кримінальному кодексі України є ст. 80, яка регламентує звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Згідно з ч. 1 цієї статті, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: 1) 2 роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідно до принципу верховенства права, давність виконання постанови судді про накладення стягнення у виді адміністративного арешту в адміністративному праві не може тривати довше, ніж давність виконання обвинувального вироку суду у кримінальному праві, у якому особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано: 2 роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі (яким і є арешт згідно п. 8 і 9 ст. 51, 60 КК; п. 7 ч.1 ст. 24, 32 КУпАП).

При вирішенні питання про можливість подальшого виконання постанови суду, слід також врахувати дані про особу ОСОБА_1 , який на даний час проходить військову службу у лавах Збройних Сил України (з 18.04.2022), безпосередньо бере участь у захисті держави та її територіальної цілісності. Під час виконання бойових завдань отримав поранення, також був нагороджений Президентом України орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Згідно наданої характеристики, командир танка ОСОБА_1 виключно позитивно характеризується на службі.

Очевидно, що відправляти під адміністративний арешт особу, яка чотири роки захищала Україну від російської агресії, за правопорушення вчинене п`ять років тому, не відповідатиме завданням кодексу України про адміністративні правопорушення. Також суд враховує і те, що весь цей час невиконання покарання відбулось не з вини ОСОБА_1 . Що стосується покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, його ОСОБА_1 відбув, а тому він не уникнув відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення.

За таких обставин, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення, накладеного постановою Дубенського міськрайонного суду від 19.11.2026

Керуючись ст.ст. 298,300, 302, 304, 326 КУпАП України, судя,-

ПОСТАНОВИВ:

заяву адвоката Марчука Валерія Івановича, який діє в інтересах заявника ОСОБА_1 про звільнення від відбуття адміністративного стягнення, у зв`язку із закінченням строку давності виконання судового рішення - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту, строком на 15 діб, накладеного постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 19 листопада 2021 року за ч.4 ст. 130 КУпАП у справі № 559/2561/21, у зв`язку із закінченням строку давності виконання цього судового рішення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: С.В. Макеєв