Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №556/616/26 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/616/26

Номер провадження 2/556/802/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.07.2026 року. сел.Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області в особі:

головуючого судді Іванків О.В.,

при секретарі Кньовець Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в сел. Володимирець справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И В:

До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла рідна сестра позивача ОСОБА_3 . Після її смерті позивач не встиг своєчасно оформити спадкові права, спадкоємцем яких він є за законом 2-ї черги, як брат. Вважає причини пропуску строку на прийняття спадщини поважними, у зв`язку з чим просив встановити додатковий строк для подання заяви на прийняття спадщини.

Також зазначив, що не може оформити спадщину після смерті сестри ОСОБА_3 , через нотаріальну контору, оскільки у згідно довідки №02-24 928 від 28.11.2024 року вбачається, що на час смерті спадкодапвиці з нею разом був зареєстрований її син ОСОБА_2 , який вважається спадкоємцем першої черги та таким, що фактично прийняв спадщину. Однак ОСОБА_2 , тривалий час до смерті своєї матері і на час її смерті фактично не проживав з нею, а лише мав зареєстроване місце проживання за тою адресою за якою була зареєстрована ОСОБА_3 .

Встановлення факту непроживання відповідача разом із спадкодавицею на час смерті необхідно позивачу для оформлення спадщини та одержання свідоцтва про право на спадщину за законом. Встановлення даного факту породить для позивача певні юридичні наслідки, так як іншого шляху для підтвердження факту не проживання відповідача не існує.

А тому, звернувся до суду із позовом, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини та про встановлення факту, що має юридичне значення. Іншої можливості відновити своє право на спадщину позивач не має.

Вказана позовна заява ОСОБА_1 , надійшла до Володимирецького районного суду Рівненської області 09.03.2026 року.

Ухвалою суду від 15.04.2026 року відкрито загальне позовне провадження по даній справі.

Ухвалою суду від 19.05.2026 року закінчено підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник подали заяву, в якій підтримали позовні вимоги, просили розглянути справу без їх участі.

Відповідач ОСОБА_2 , в підготовче судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомляв. Будь-яких заперечень чи пояснень з приводу заявлених вимог не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів такого захисту може бути і визнання права власності.

Статтею 25 частиною 4 ЦК України визначено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла рідна сестра позивача ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , і після її смерті відкрилась спадщина у вигляді майна та майнових прав.

Спадкоємцем сестри ОСОБА_3 , за законом є позивач ОСОБА_1 , як це вбачається із оглянутих судом письмових доказів.

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , та покійна ОСОБА_3 , після смерті їх матері – ОСОБА_4 , успадкували в рівних частках по 1/2 частці право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за заповітом виданих на ім`я ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , i витягами про державну реєстрацію прав.

Зі змісту ч.3 ст.1272 ЦК України вбачається, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. Про практику розгляду судами України справ про спадкування, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Із досліджених судом доказів вбачається, що після відкриття спадщини позивач не встиг своєчасно оформити свої спадкові права через ряд об`єктивних обставин, в т.ч. у зв`язку з необізнаністю позивача у необхідній процедурі спадкування оскільки вважав, щ осин спадкодавиці оформив спадкові права. Сукупність цих обставин суд вважає достатньо вагомими причинами, які перешкодили позивачці своєчасно особисто звернутись до державної нотаріальної контори по місцю знаходження спадкового майна, як це передбачено ч. 2 ст.1269 ЦК України, у встановлений шестимісячний строк.

При цьому суд враховує, що будь-які інші особи не приймали спадщини після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується витягами зі Спадкового реєстру про відсутність спадкових справ. У зв`язку з викладеним, позасудовий порядок вирішення питання про прийняття спадщини після спливу шестимісячного строку, як це передбачено ч.2 ст.1272 ЦК України, є неможливим.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що причини пропуску строку прийняття спадщини є поважними, а отже є підстави для задоволення позову в частині визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини. З урахуванням вимог позивача та обставин справи, суд вважає, що для прийняття спадщини достатнім буде шестимісячний строк, який повинен обчислюватись з часу набрання рішенням суду законної сили.

Також позивач зазначив, що не може оформити спадщину після смерті сестри ОСОБА_3 , через нотаріальну контору, оскільки у згідно довідки №02-24 928 від 28.11.2024 року вбачається, що на час смерті спадкодавиці з нею разом був зареєстрований її син ОСОБА_2 , який вважається спадкоємцем першої черги та таким, що фактично прийняв спадщину. Однак ОСОБА_2 , тривалий час до смерті своєї матері і на час її смерті фактично не проживав з нею, а лише мав зареєстроване місце проживання за тою адресою за якою була зареєстрована ОСОБА_3 .

З цього приводу суд зазначає, що зі змісту ст.ст.1268, 1269, 1270 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Враховуючи викладене, таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , на час подання позову до суду вважається відповідач по справі ОСОБА_2 , який був зареєстрований разом із спадкодавицею однак фактично не проживав та не подавав заяву про прийняття чи відмову від спадщини.

Як вбачається зі ст.29 Цивілього Кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Вказані твердження позивача повністю доведені під час судового розгляду належними, допустимими та достатніми доказами, які в своїй сукупності поза розумним сумнівом підтверджують, що відповідач ОСОБА_2 , тривалий час до смерті своєї матері і на час її смерті фактично не проживав з нею, а лише мав зареєстроване місце проживання за тою адресою за якою була зареєстрована ОСОБА_3 .

Відповідно до частини другої статті 2 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 , хоча і був зареєстрований за однією адресою з покійною матір`ю, однак постійно в даному житлі не проживав щонайменше, в т.ч. і на час відкриття спадщини після смерті своєї матері, що підтверджено належними доказами, реєстрація місця проживання разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті матері за адресою реєстрації, і не може свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому позивач, як спадкоємець не прийняв своєчасно спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 .

Такий висновок суду грунтується на досліджених доказах та встановлених фактичних обставинах справи, а також повністю відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620с 21), від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17 (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19).

Відповідно до частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої вказаної норми передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Таким чином, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, факти, викладені в заяві, які ніким з учасників справи не заперечуються, позовна заява в частині встановлення факту породжує юридичні наслідки для позивача, оскільки надає право для оформлення спадщини.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 , на момент смерті своєї матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не проживав з нею постійно, відтак не може вважатись таким, що прийняв спадщину в розумінні ч.3 ст.1268 Цивільного Кодексу України. З огляду на це, позовні вимоги в частині встановлення факту не проживання є обгрунтованими, повністю доведені, у зв"язку з чим позов підлягає задоволенню.

Питання про повернення сплаченого при подачі позовної заяви судового збору позивач не ставить.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 81, 89, 263, 264, 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України ст.ст.12,48 Закону України “Про власність”, ст.ст.1268, 1270, 1272 ЦК України , суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 фактично не проживав за адресою АДРЕСА_1 зі своєю матір`ю ОСОБА_3 з 25 грудня 1997 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 - дату смерті ОСОБА_3 .

Визначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), додатковий строк терміном 6 (шість) місяців, для подання ним заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обчислюється з часу набрання рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: О.В. Іванків

Учасникі процесу:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), житель АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .