Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №243/4316/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №243/4316/26

Провадження № 3/552/1584/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.08.2026 м. Полтава

Суддя Київського районного суду м. Полтави Соловйова О.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Донецькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянка України, головного бухгалтера КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ,

за ч. 1, 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №96 від 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 , головний бухгалтер КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та згідно п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальним за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, порушуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», перебуваючи на робочому місці, не повідомила у встановленому Законом порядку, про наявність у неї реального конфлікту інтересів, під час вирішення питання з підписанням листа №01-11/794 від 03.12.2024 з преміювання головного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області ОСОБА_2 в розмірі посадового окладу, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №97 від 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 , головний бухгалтер КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та згідно п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальним за правопорушення, пов`язаного з корупцією, порушуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», перебуваючи на робочому місці, вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів під час підписання листа 01-11/794 від 03.12.2024 з преміювання головного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області ОСОБА_2 в розмірі посадового окладу, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №98 від 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 , головний бухгалтер КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та згідно п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальним за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, порушуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», перебуваючи на робочому місці, не повідомила у встановленому Законом порядку, про наявність у неї реального конфлікту інтересів, під час вирішення питання з підписанням листа №01-11/620 від 15.05.2025 з преміювання головного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області ОСОБА_2 в розмірі 20 000 грн, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №99 від 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 , головний бухгалтер КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, будучи по RDSNYZ садовою особою юридичної особи публічного права та згідно п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальним за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, порушуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», перебуваючи на робочому місці, вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів під час підписання листа №№01-11/620 від 15.05.2025 з преміювання головного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області ОСОБА_2 в розмірі 20 000 грн, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №100 від 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 , головний бухгалтер КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та згідно п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальним за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, порушуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», перебуваючи на робочому місці, не повідомила у встановленому Законом порядку, про наявність у неї реального конфлікту інтересів, під час вирішення питання з підписання листа №01-11/762 від 26.06.2025 з преміювання головного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області ОСОБА_2 в розмірі 20 000 грн, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №101 від 20 квітня 2026 року, ОСОБА_1 , головний бухгалтер КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та згідно п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальним за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, порушуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», перебуваючи на робочому місці, вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів під час підписання листа №01-11/762 від 26.06.2025 з преміювання головного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області ОСОБА_2 в розмірі 20 000 грн, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №102 від 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 , головний бухгалтер КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та згідно п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальним за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, порушуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», перебуваючи на робочому місці, не повідомила у встановленому Законом порядку, про наявність у неї реального конфлікту інтересів, під час вирішення питання з підписанням листа №01-11/995 від 22.10.2025 з преміювання головного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області ОСОБА_2 в розмірі 20 000 грн, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №103 від 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 , головний бухгалтер КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та згідно п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальним за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, порушуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», перебуваючи на робочому місці, вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів під час підписання листа №01-11/995 від 22.10.2025 з преміювання головного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області ОСОБА_2 в розмірі посадового окладу, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №104 від 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 , головний бухгалтер КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та згідно п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальним за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, порушуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», перебуваючи на робочому місці, не повідомила у встановленому Законом порядку, про наявність у неї реального конфлікту інтересів, під час вирішення питання з підписанням листа №01-11/1095 від 16.12.2025 з преміювання головного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області ОСОБА_2 в розмірі посадового окладу, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №105 від 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 , головний бухгалтер КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та згідно п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальним за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, порушуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», перебуваючи на робочому місці, вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів під час підписання листа №01-11/1095 від 16.12.2025 з преміювання головного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області ОСОБА_2 в розмірі посадового окладу, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Постановою судді від 26.08.2026 року зазначені справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП об`єднані в одне провадження відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнала, пояснивши, що обставини, зазначені в протоколах, не порушують вимоги Закону України «Про запобігання корупції», оскільки не підтверджують існування реального конфлікту інтересів, а тому просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно неї за ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 пояснила, що вона не є суб`єктом у розумінні п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», повноваження з організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських питань в неї відсутні. Вважає, що конфлікт інтересів відсутній, оскільки вона виконувала свої повноваження відповідно до положень посадової інструкції. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що підписання і направлення даних подань щодо преміювання головного лікаря на адресу начальника Миколаївської міської військової адміністрації призводило до суперечностей її службових повноважень, така суперечність вплинула на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

До того ж, зазначила, що рішення щодо преміювання приймав начальник військової адміністрації та вона не впливала на прийняття ним рішення, а лише повідомляла про наявність фінансового ресурсу для встановлення премії. В першу чергу премії встановлювалися для медичного персоналу, а вже при наявності економії бюджетних коштів готувалося подання для прийняття рішення власником підприємства про виплату премії головному лікарю.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, думку прокурора про наявність в діях ОСОБА_1 складу вказаних правопорушень, дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч.2 ст. 172-7 КУпАП, в зв`язку з чим справа підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Вказаний висновок судді ґрунтується на наступному.

Прокурор надав суду письмовий висновок, в якому зазначив про наявність в діях ОСОБА_1 складу вказаних адміністративних правопорушень. У висновку прокурор вказав, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного бухгалтера КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, є посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією. Обіймаючи цю посаду, вона ознайомлена з обмеженнями, заборонами та вимогами, пов`язаними з виконанням повноважень посадової особи юридичної особи публічного права, у тому числі з вимогами розділу V Закону України «Про запобігання корупції», у встановленому Законом порядку не повідомила про наявність у неї реального конфлікту інтересів, який зумовлений направленням та підписанням листів щодо преміювання головного лікаря на адресу начальника Миколаївської міської військової адміністрації, діючи в умовах реального конфлікту інтересів, зумовленого відносинами прямої службової підпорядкованості та приватним немайновим інтересом. Службові повноваження ОСОБА_1 щодо підписання вихідних документів закладу мали дискреційний характер, оскільки чинне законодавство надавало їй свободу вибору дій: у ситуації виникнення конфлікту інтересів вона мала законну альтернативу та зобов`язана була утриматися від вчинення дій (підписання листів) й повідомити про конфлікт інтересів у встановленому порядку, проте умисно обрала варіант поведінки, який суперечив вимогам ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції». Таким чином, перебування особи у відносинах прямої службової, організаційної або фінансової залежності від свого безпосереднього керівника є самостійною обставиною, що зумовлює виникнення приватного немайнового інтересу. У діях ОСОБА_1 приватний інтерес мав чіткий, тривалий та немайновий характер, який полягав у заінтересованості в отриманні лояльного ставлення керівництва, прагненні зберегти стабільні й позитивні службові відносини з керівником, забезпечити собі комфортні умови праці та уникнути можливих негативних наслідків по службі чи дисциплінарного тиску. Реальний приватний інтерес підтверджується тим, що ОСОБА_1 усвідомлювала факт своєї повної підпорядкованості ОСОБА_2 під час підписання документів щодо матеріального стимулювання останньої. Враховуючи викладене, прокурор вважає, що ОСОБА_1 повинна була повідомити про конфлікт інтересів та зобов`язана вжити всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання конфлікту інтересів, усвідомлювала наявність реального конфлікту інтересів, однак у порушення вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», не повідомила про його наявність та не вжила заходів щодо його врегулювання. Отже, у діях ОСОБА_1 є прямий умисел на вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією за ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

В судовому засіданні прокурор Горгоцька А.Ю. підтвердила доводи, викладені у письмовому висновку, вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчинені вказаних адміністративних правопорушень, просить призначити їй адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 грн.

Дослідженими в судовому засіданні документами встановлено наступне.

Згідно наказу Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Слов`янської районної ради Донецької області від 18 січня 2012 року №15-к, ОСОБА_1 з 18.01.2012 року переведено на посаду головного бухгалтера КЗ «ЦПМСД».

Відповідно до Статуту КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, затвердженого Миколаївської міської ради №08-XIV-08 від 12.11.2021 року, власником (засновником) підприємства є Миколаївська міська рада Краматорського району Донецької області, а підприємство є підпорядкованим, підзвітним і підконтрольним засновником.

Статтею 81 ЦК України передбачено, що юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

З урахуванням викладеного, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області є юридичною особою публічного права.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи головним бухгалтером КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, є посадовою особою юридичної особи публічного права та згідно п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» відповідальна за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Положеннями п. 5.1.2 Контракту №03 від 06.07.2021, укладеного між Миколаївською міською радою Слов`янського району Донецької області (власником) та ОСОБА_2 як керівником КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, передбачено, що преміювання, що здійснюється за окремим розпорядженням Власника у межах наявних коштів на оплату праці, на бюджетний рік. Преміювання керівника (головного лікаря) проводиться за рішенням власника (згідно з розпорядженням голови міської ради) в межах наявних коштів на оплату праці на календарний рік, відповідно до умов діючого законодавства. Порядок нарахування та виплати премій встановлюється у колективному договорі та Положенні про преміювання з урахуванням норм генеральної і галузевої угод у межах коштів, передбачених на оплату праці.

Відповідно до п. 2.7 Додатку №3 Положення про преміювання працівників КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Слов`янського району Донецької області, укладеного між головним лікарем ОСОБА_2 і головою Профспілкового комітету КНП «ЦПМСД» Слов`янського району Донецької області ОСОБА_3 , преміювання заступників керівника Підприємства у порядку та розмірах, визначених цим Положенням. Керівнику Підприємства премія виплачується згідно рішення власника або уповноваженого ним органу.

Пунктами 1.4, 1.5 посадової інструкції головного бухгалтера КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, затвердженої головним лікарем 27.02.2023 (далі по тексту – Посадова інструкція головного бухгалтера) визначено, що головний бухгалтер безпосередньо підпорядковується керівнику Підприємства та в своїй діяльності керується законодавчими та іншими нормативно-правовими актами України, зокрема, але не виключно, Статутом підприємства, колективним договором, цією посадовою інструкцією.

Пунктом 2.18 Посадової інструкції головного бухгалтера встановлено, що головний бухгалтер готує та підписує подання власнику або уповноваженому ним органу щодо преміювання керівника обґрунтоване фінансовою спроможністю підприємства.

З листів № 01-11/794 від 03.12.2024, №01-11/620 від 15.05.2025, №01-11/762 від 26.06.2025, №01-11/995 від 22.10.2025, №01-11/1095 від 16.12.2025, які були підготовлені і підписані головним бухгалтером ОСОБА_1 , вбачається, що остання ініціювала питання перед начальником Миколаївської міської військової адміністрації щодо преміювання головного лікаря ОСОБА_4 за період грудень 2024 року у розмірі посадового окладу, травень-червень 2025 року у розмірі 20 000 грн, жовтень 2025 року, грудень 2025 року розмірі посадового окладу в межах фонду оплати праці.

Судом встановлено, що рішення щодо преміювання головного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області ОСОБА_4 здійснювалося відповідно до розпорядження начальника Миколаївської міської військової адміністрації у зазначені вище періоди.

Отже, системний аналіз вищезазначених положень дає підстави вважати, що виплата премії керівнику підприємства – головному лікарю здійснюється відповідно до рішення власника або уповноваженого органу – начальника Миколаївської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області на підставі подання головного бухгалтера ОСОБА_1 щодо преміювання керівника з обґрунтуванням фінансової спроможності підприємства.

Згідно положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Згідно зі ч. 2, 3 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозицією ч.1 ст. 172-7 КУпАП передбачена відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Диспозицією ч.2 ст. 172-7 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Згідно примітки до ст. 172-7 КУпАП суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1,2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції». У цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Згідно примітки до ст. 172-7 КУпАП суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції». У цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», особами, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, члени Ради Національного банку України (крім Голови Національного банку України), особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, члени Ради нагляду за аудиторською діяльністю Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, які не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті, посадові особи та інспектори Інспекції із забезпечення якості Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, члени Ради Аудиторської палати України, посадові особи Аудиторської палати України та працівники комітету з контролю якості аудиторських послуг Аудиторської палати України та комітетів з контролю якості аудиторських послуг професійних організацій аудиторів та бухгалтерів, Голова, заступники Голови, інші члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, крім обраних з числа здобувачів вищої освіти та представників всеукраїнських об`єднань організацій роботодавців, а також посадові особи секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

За положеннями абз. 9 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» посадова особа юридичної особи публічного права - голова та член наглядової ради, ради директорів, виконавчого органу, комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії),1 ліквідатор, керівник, заступник керівника, головний бухгалтер, корпоративний секретар такої юридичної особи публічного права, а також особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, та її заступники, голова та члени іншого органу управління юридичної особи (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або статутом юридичної особи публічного права.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

За змістом абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому зумовлений особистими, сімейними, дружними чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Як вбачається з вищевикладених положень, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, нерозривно пов`язана з таким елементом як приватний інтерес, його суперечність зі службовими повноваженнями, внаслідок чого виникає реальний конфлікт інтересів. Слід зауважити, що реальний конфлікт інтересів має бути чітко вираженим, конкретизованим та простежуватися на основі визначення того, який приватний інтерес переслідує особа у даному випадку, та яким чином цей приватний інтерес вступає у суперечність зі службовими інтересами.

У свою чергу реальний конфлікт інтересів безпосередньо впливає на рівень об`єктивності та неупередженості особи при прийнятті рішень, вчиненні або не вчиненні певних дій, що відносяться до її службових або представницьких повноважень. Тобто, реальний конфлікт інтересів перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з прийнятим рішенням, внаслідок чого останнє не може вважатися неупередженим та об`єктивним.

Крім того, ознакою об`єктивної сторони зазначених правопорушень є саме реальний, а не потенційний конфлікт інтересів, тобто саме суперечність між приватним інтересом та службовими повноваженнями особами. Потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.

Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Разом з тим, констатація наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, є можливою лише у тому випадку, коли реальний конфлікт інтересів впливає на реалізацію посадовою особою своїх дискреційних повноважень.

Право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд передбачає можливість його дискреції, тобто право вибору між декількома діями чи рішеннями, що однаково є правомірними та передбачені чинним законодавством.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Наявність дискреції (розсуду) посадової особи є визначальною та необхідною умовою для вирішення питання про наявність у її діях реального конфлікту інтересів, адже у випадку, коли особа у відповідності до імперативних вимог чинного законодавства має діяти у чітко визначений спосіб, чітко визначених межах та формі або повинна утримуватися від певних дій і в неї немає жодного власного розсуду стосовно виду та характеру можливого рішення, дій чи бездіяльності, то в такому випадку реальний конфлікт інтересів не впливає на об`єктивність та неупередженість рішень, дій чи бездіяльності посадової особи, оскільки остання позбавлена будь-якої можливості діяти в будь-який інший спосіб, ніж написано у законі. Отже, наявність дискреційних повноважень є необхідною передумовою вирішення питання про наявність у діях особи реального конфлікту інтересів.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а та від 12.04.2018 у справі №826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Ознаки дискреційних повноважень, які, зокрема: дають змогу на власний розсуд оцінювати певний юридичний факт, а також обирати одну з декількох можливих форм реагування на нього; надають можливість на власний розсуд обирати міру публічно-правового впливу щодо фізичних та юридичних осіб, його вид, розмір, спосіб реалізації; дають змогу особі обрати форму реалізації своїх повноважень; наділяють особу правом повністю або частково визначати порядок здійснення юридично значущих дій, у тому числі строк та послідовність їх здійснення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, можливе лише за сукупності умов: наявності у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; повноважень на прийняття рішення; факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що у протоколах про адміністративні правопорушення, які є доказами у справі, складених відносно ОСОБА_1 не відображені юридичні факти, за наявності яких виникає реальний конфлікт інтересів, а саме: при виконанні своїх службових обов`язків підтверджується її бажання в отриманні лояльного ставлення керівництва, прагненні зберегти стабільні й позитивні службові відносини з керівником, забезпеченні собі комфортних умов праці та уникнення можливих негативних наслідків по службі чи дисциплінарного тиску; у чому саме суперечність знаходить свій вияв або вплив саме на службові повноваження і що така суперечність вплинула та яким чином, на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; факту реального впливу суперечності між приватним та службовим інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.

Таким чином, вказані протоколи не можуть бути визнані достатніми та беззаперечними доказами наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

Матеріали справи не містять будь-яких даних, які б з достовірністю свідчили про мету, з якою діяла ОСОБА_1 , про наявність в неї реального конфлікту інтересів, а саме про наявність суперечностей між її приватним інтересом та її повноваженнями як головного бухгалтера лікарні, а також що ця суперечність вплинула на прийняття рішення ОСОБА_1 .

До того ж, матеріалами справи не підтверджено саме наявність дискреційних повноважень у ОСОБА_1 при підготовці листів щодо погодження преміювання головному лікарю, тобто таких дій, коли особа може на власний розсуд обирати з кількох юридично допустимих дій, рішень,оскільки підготовка даних листів прямо передбачена положеннями її посадової інструкції, яку вона повинна виконувати, що виключає свободу вибору дій в даному випадку. Підготовку даних листів суд розцінює лише як виконання дій щодо надання інформації начальнику військової адміністрації як суб`єкту призначення з наявності фінансового ресурсу для виплати премії головному лікарю.

Інші додані до протоколів докази поза розумним сумнівом також не доводять вчинення ОСОБА_1 дій, вказаних у протоколах про адміністративні правопорушення, в умовах реального конфлікту інтересів.

Доводи прокурора щодо перебування особи у відносинах прямої службової, організаційної або фінансової залежності від свого безпосереднього керівника (головного лікаря) як на самостійну обставину, що зумовлює виникнення приватного немайнового інтересу, який полягав у заінтересованості в отриманні лояльного ставлення керівництва, прагненні зберегти стабільні й позитивні службові відносини з керівником, забезпеченні комфортних умов праці та уникнення можливих негативних наслідків по службі чи дисциплінарного тиску є неспроможними, оскільки ці факти, які б підтверджували отримання головним бухгалтером зі сторони головного лікаря лояльного ставлення, уникнення можливих негативних наслідків по службі чи дисциплінарного тиску або отримання інших комфортних умов праці у порівнянні з іншими працівниками лікарні, не підтверджені фактичними даними у розумінні положень ст. 251 КУпАП.

Крім того, усвідомлення ОСОБА_1 факту своєї повної підпорядкованості головному лікарю – ОСОБА_2 не свідчить про наявність в неї саме реального конфлікту інтересів, оскільки направлення подання щодо преміювання не є обов`язковою умовою для встановлення цієї премії власником – начальником Миколаївської міської військової адміністрації. Дискреційні повноваження щодо преміювання головного лікаря належать саме власнику підприємства, а не головному бухгалтеру лікарні.

На основі наведеного вище аналізу, суд приходить до переконання, що реальний конфлікт інтересів в діях головного бухгалтера ОСОБА_1 при підготовці, підписанні і направленні листів щодо преміювання головного лікаря ОСОБА_4 , за вказаних обставин, відсутній.

Слід також зазначити, що складання протоколу про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Протокол про адміністративне правопорушення не повинен мати переваги перед іншими доказами, та сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Згідно ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10 лютого 1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Враховуючи, що всі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на його користь, суд приходить до висновку, що викладені в протоколах про адміністративні правопорушення відомості про вчинення ОСОБА_1 інкримінованих правопорушень, не підтверджуються об`єктивними доказами, отже і протокол про адміністративне правопорушення не можна визнати доказом вини останньої у розумінні ст. 251 КУпАП.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, відсутній.

Частиною 3 статті 284 КУпАП встановлено, що постанова про закриття виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки безспірних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, не надано, суд вважає, що її вина належним чином не доведена, достатніх доказів її вини не зібрано, тому відповідно до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАПсправу необхідно закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу правопорушення.

З огляду на викладене та керуючись п.1 ч. 1 ст. 247, 283-284, 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1, 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Повний текст постанови виготовлений 26.08.2026 року.

Суддя О.О. Соловйова