Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №404/4136/25 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/4136/25

Номер провадження 2/404/1380/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Фортечний районний суд міста Кроп ивницького

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Котової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами окремого провадження в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про визнання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженої від ОСОБА_3 . Виключити відомості про ОСОБА_4 , як батька дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з актового запису про народження № 1256. До актового запису № 1256 про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внести відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як батька дитини, зазначивши у графі «Батько дитини» - ОСОБА_2 , громадянин України. Зазначає, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в книзі реєстрації народження ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснено актовий запис № 1256, де матір`ю зазначено ОСОБА_3 , батьком зазначено ОСОБА_4 . В період з 2003 по 2005 рік ОСОБА_3 проживала разом із ОСОБА_2 , мала з ним шлюбні стосунки та вела спільне господарство без реєстрації шлюбу. Після народження дитини відносини батьків погіршилися і за заявою його матері - ОСОБА_3 при реєстрації народження дитини, відомості про батька були внесені на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері).

На даний час позивач досяг повноліття і вирішив привести у відповідність свої анкетні дані щодо батька. Він звернувся до ОСОБА_2 , якого вважав батьком, з проханням пройти тест ДНК. ОСОБА_2 погодився і 19.02.2025 року отримано результат дослідження ДНК № 2274, відповідно до якого ОСОБА_2 , може бути біологічним батьком ОСОБА_1 , ймовірність складає 99,9999%. А відтак, заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту батьківства.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 404/11707/24, номер провадження 2/404/3315/24, визначено суддю Кіровського районного суду міста Кропивницького ОСОБА_5 .

Рішенням Вищої ради правосуддя від 06 травня 2025 року, суддю ОСОБА_5 , звільнено з посади судді Фортечного районного суду міста Кропивницького у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Враховуючи, що суддя Павелко І.Л. у вказаному випадку не може продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передані для повторного автоматизованого розподілу та згідно з пунктом 2.3.43 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи № 404/8321/24, номер провадження 2/404/848/24 (розпорядження № 265 від 07.05.2025 року керівника апарату Фортечного районного суду міста Кропивницького «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи»).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 404/4136/25, номер провадження 2/404/1380/25, визначено суддю Фортечного районного суду міста Кропивницького Кулінка Л.Д.

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 01 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного, провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 22).

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 10 грудня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Призначено судове засідання (а.с. 29).

Позивач в судове засідання не з`явився, представником заявника подано до суду заяву (вх. № 17337 від 13.04.2026 року) про розгляд справи за відсутності позивача та його представника та підтримання позову (а.с. 40).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.41, 48), причини неявки суду не відомі, заяв та клопотань до суду не подавав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19 липня 2005 року, виданого Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського обласного управління юстиції, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 9).

Відомості про батька дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00049873804 від 08 березня 2025 року (а.с. 10-11).

Згідно результатів дослідження ДНК на встановлення біологічного батьківства № 2274 від 19.02.2025 року отриманні результати надзвичайно переконливо підтверджують гіпотезу про те, що особа, чий біологічний матеріал був маркований як: «Передбачуваний батько» є біологічним батьком особи, біологічний матеріал якої позначений як «Дитина». Дослідження проводилось на замовлення ОСОБА_2 . Комбінований індекс спорідненості 4865520. Передбачуваний батько ( ОСОБА_2 ) у 4865520 разів є більш імовірним біологічним батьком дитини ( ОСОБА_1 ) за випадкову особу чоловічої статі. Враховуючи апріорну ймовірність встановлення батьківства 50 %, апостеріорна ймовірність батьківства в даному випадку становить 99,9999 %. Біологічне батьківство передбачуваного батька ( ОСОБА_2 ) щодо дитини ( ОСОБА_1 ) не виключається. Ймовірність того, що отриманий результат не є наслідком випадкового збігу алельних варіантів досліджуваних локусів неспоріднених осіб, становить 99,9999%. Результати аналізу є конфіденційними та видаються виключно для особистого користування (а.с. 12-14).

Відповідно до статтей 15, 16 Цивільного кодексу України, статтей 4, 5 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 51 Конституції України, частинами 2, 3 статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.

Згідно статті 122 Сімейного кодексу України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтею 122 та статтею 125 цього кодексу.

Згідно з статтею 125 Сімейного кодексу України якщо мати та батько не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини чи за рішенням суду.

Згідно з частиною першою статті 126 Сімейного кодексу України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поданою як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені (частина третя статті 126 Сімейного кодексу України).

Згідно зі статтею 128 Сімейного кодексу України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути поданий, зокрема, самою дитиною, яка досягла повноліття.

Згідно статті 134 Сімейного кодексу України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 Сімейного кодексу України, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 Цивільного процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 Цивільного процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 Цивільного процесуального кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Національні органи влади, дозволяючи або відхиляючи позов про встановлення батьківства, користуються дискреційними повноваженнями, спрямованими на захист найкращих інтересів дитини та збалансування інтересів як дитини, так і передбачуваного біологічного батька, що не суперечить гарантіям, які містяться у статті 8 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Krisztian Barnabas Toth v. Hungary", № 48494/06, 12 лютого 2013 року, § 33).

У постановах Верховного Суду від 20 вересня 2024 року в справі № 183/2690/21, від 16 травня 2018 року в справі № 591/6441/14-ц викладено висновки про те, що Сімейний кодекс України не визначає будь-яких особливостей предмета доказування в такій категорії справ. Доказами в такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто під час вирішення спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 Сімейного кодексу України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Верховний Суд у постановах від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23) вказував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 квітня 2019 року у справі "Міфсуд проти Мальти" ("Mifsud v. Malta", заява № 62257/15) зазначено, що ДНК-тест - це науковий метод, наявний (у той час - на початку 2000-х і донині) для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.

Європейський суд з прав людини зауважив, що "на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства" (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Таким чином, висновок генетичної експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства.

Згідно зі статтями першої, другої, п`ятої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим підстав для задоволення позову немає.

В даному випадку суд виходить з того, що рішення щодо визнання батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

Отже, для з`ясування факту батьківства доцільним є застосування спеціальних знань, зокрема, призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. Висновок такої експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень Цивільного процесуального кодексу України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 613/96/21.

Водночас, суд відхиляє надані позивачем результати дослідження ДНК на встановлення біологічного батьківства № 2274 від 19.02.2025 року. В даному випадку суд виходить з того, що такі результати були складені та дослідження проводилось на замовлення заявника ОСОБА_1 .

За змістом статті 106 Цивільного процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Однак порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Так, за змістом частини першої, третьої, шостої, сьомої статті 102 Цивільного процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 Цивільного процесуального кодексу України).

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що надані позивачем результати дослідження не відповідають вищевказаним вимогам цивільного процесуального законодавства, зокрема, не містить докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, не зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, а також не містить відомостей про те, що особа, яка його склала, попереджена (обізнана) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що його підготовлено для надання до суду, що з урахуванням підстав, зазначених судом, ставить під сумнів його достовірність.

Інших беззаперечних доказів, які б дали змогу дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог позивачем не надано.

Отже, будь-яких належних та допустимих доказів, які б достовірно та в сукупності «поза розумним сумнівом» підтверджували походження позивача від передбачуваного батька, сторонами, які є вільними в реалізації своїх процесуальних прав, суду не надано, а доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи викладене, в задоволені вимог ОСОБА_1 суд відмовляє повністю, так як вимога про внесення змін до актового запису про народження є похідною від визнання батьківства.

Керуючись статтею 51 Конституції України, статтями 5, 122, 125, 126, 128, 134, 134, 135 Сімейного кодексу України, статтей 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 102, 106, 110, 141, 189, 259, 263-265, 272 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька, відмовити повністю.

Судові витрати залишити по фактично понесеними позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено 27.08.2026 року

Суддя Фортечного районного

суду міста Кропивницького Людмила КУЛІНКА

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Л. Д. Кулінка