Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №389/2315/26 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

27.08.2026

ЄУН 389/2315/26

Провадження №2/389/1208/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Берднікової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Іваніни В.С., відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Знам`янка Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та матері до досягнення дитиною трирічного віку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить:

розірвати їх шлюб, зареєстрований 12 травня 2023 року Олександрійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за актовим записом №229;

стягнути з відповідача на її користь аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів на дитину відповідного віку, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення сином трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вимоги обґрунтувані тим, що з відповідачем знаходяться у шлюбі, який зареєстровано 12 травня 2023 року. Від спільного подружнього життя мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спільне життя з відповідачем не склалось. Проживши незначний проміжок часу разом у шлюбі, з`ясувалось, що вони мають різні поглядами на життя та сімейні цінності. Вони не змогли зберегти почуття взаємної любові, поваги, дружби та взаємодопомоги, які мають бути в сім`ї. Вважає, що їх з відповідачем шлюб існує формально та суперечить інтересам кожного з них.

Крім того зазначила, що при розірванні шлюбу необхідно вирішити питання утримання їх спільної малолітньої дитини та її утримання в період допоки вона доглядає сина до досягнення ним 3х років. Так, для належного утримання дитини позивачу необхідні чималі кошти. Щодня їй потрібно купувати продукти харчування для дітей, готувати їх, створювати належні санітарно-гігієнічні умови для проживання, сплачувати комунальні платежі, за необхідністю купувати ліки, тощо. Сина необхідно оздоровлювати, періодично лікувати та створювати умови для гармонійного розвитку.

Крім того, позивач зазначила, що вона також має право на своє утримання від чоловіка до досягнення дитиною 3-річного віку. В зв`язку із зазначеним позивач змушена звернутись з даним позовом до суд.

Позивач та її представник – ОСОБА_4 у судове засідання не з`явились, остання надала заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, не заперечувала проти розгляду справи за її відсутності та за відсутності позивача.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Не заперечував проти розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини. При цьому заперечував проти стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку. Зазначив, що не бажає сплачувати аліменти на утримання дружини, оскільки остання вже проживає з іншим чоловіком і має власний достатній дохід.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони з 12 травня 2023 року перебувають у шлюбі, який зареєстровано Олександрійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за актовим записом №229 (а.с.8). Від спільного подружнього життя мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 зазначений відповідач (а.с.9).

З довідки виданої виконавчим комітетом Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області вбачається, що позивач - ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 та до складу її сім`ї входять: чоловік ОСОБА_2 , донька - ОСОБА_5 , син - ОСОБА_3 (а.с.10).

З відповіді №3203489 від 20 серпня 2026 року, отриманої на запит суду, з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, встановлено, що сума нарахованого доходу відповідача - ОСОБА_1 в період з першого кварталу 2026 року по четвертий квартал 2026 року становить 615227 грн. 28 коп.. Доказів про доходи позивача суду не надано.

За змістом ст. 24 СК України, добровільність шлюбу - одна з основних його засад, що є чинною не лише на стадії реєстрації, а являється довічною рисою. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до статей 105 та 112 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя за рішенням суду, яке постановляється у випадку встановлення, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них чи інтересам їхніх дітей.

За змістом ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Враховуючи викладене, те, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує, вважаючи, що він існує лише формально і примирення між ними не можливе, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, а тому шлюб необхідно розірвати.

Оскільки позивач при реєстрації шлюбу змінила прізвище, вона має право надалі іменуватися цим прізвищем.

Відповідно до статті 180 Сімейного Кодексу України (далі – СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Конвенція ООН про права дитини (прийнята й відкрита для підписання, ратифікації та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, набула чинності для України з 27 вересня 1991 року), визначає пріоритет у суспільстві інтересів дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 6 Конвенції містить принцип щодо необхідності забезпечення у максимально можливій мірі виживання та здорового розвитку дитини.

Відповдіно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, ч.4 ст.84 Сімейного Кодексу України передбачено що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Таке право дружина має незалежно від того, чи вона працює, та не залежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. До того ж, право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

При вирішенні питання про стягнення аліментів, суд відповідно до ч.1 ст.182 СК України має враховувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності та враховуючи те, що позивач позов підтримує, а відповідач визнає в частині стягнення аліментів на утримання дитини, відсутні дані стосовно незадовільного стану здоров`я відповідача чи знаходження на його утриманні інших дітей або непрацездатних членів сім`ї, яких він зобов`язаний утримувати, а також ненадання ним матеріальної допомоги на утримання сина, який знаходяться на утриманні позивача, матеріальне становище сторін, суд вважає за необхідне позов задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом щомісяця, до його повноліття.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів на утримання позивача, суд зауважує, що не пов`язаний певною законодавчо встановленою часткою доходу платника, а має визначити її з урахуванням конкретних обставин справи та необхідності забезпечення справедливого балансу інтересів обох сторін.

Судом встановлено, що відповідач має стабільний дохід, який становить близько 100 тис. грн. на місяць, а тому має об`єктивну можливість надавати позивачу матеріальну допомогу.

Разом з тим, суд бере до уваги, що відповідач зобов`язаний утримувати малолітню дитину, яка проживає з позивачем. Визначення розміру аліментів має забезпечувати не лише належне матеріальне забезпечення особи, яка має право на утримання, а й враховувати обов`язок платника утримувати власну дитину та його загальне аліментне навантаження. З огляду на встановлений судом розмір доходу відповідача, наявність у нього обов`язку зі сплати аліментів на утримання малолітньої дитини у розмірі 1/4 частини доходу, а також необхідність дотримання розумного та справедливого співвідношення між розміром матеріальної допомоги позивачці та майновими обов`язками відповідача, суд доходить висновку, що стягнення аліментів на утримання позивачки у розмірі 1/10 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача є достатнім та співмірним.

Такий розмір з урахуванням установленого доходу відповідача забезпечуватиме реальну матеріальну підтримку позивачки, водночас не створюючи надмірного сукупного аліментного навантаження на відповідача.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць, в силу ст.430 ЦПК України, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджується за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Зазначене узгоджується з ч.3 ст.7 ЗУ «Про судовий збір».

За подання даного позову до суду в частині позовних вимог щодо розірвання шлюбу позивач сплатила судовий збір в сумі 1331 грн. 20 коп. Беручи до уваги, що в цій частині позовні вимоги відповідач визнає, не заперчує проти розірвання шлюбу, таким чином 50% сплаченого позивачем судового збору підлягає поверненню їй з державного бюджету. А інші 50% - підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, так як позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів, судовий збір в цій частині позову в сумі 1331 грн. 20 коп. слід стягнути з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 142, 206, 223, 259, 263-265, 274, 354 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та матері до досягнення дитиною трирічного віку, задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 12 травня 2023 року Олександрійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за актовим записом №229, розірвати.

Залишити позивачу прізвище набуте в шлюбі – ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом, щомісяця, до повноліття дитини, розпочавши стягнення з 23 червня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на її ж утримання, у розмірі 1/10 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розпочавши стягнення з 23 червня 2026 року.

Повернути ОСОБА_2 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову відповідно до квитанції від 15 червня 2026 року № 0615-3540-7033-9351 у АТ «Таскомбанк» у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.. Оригінал квитанції знаходиться в матеріалах даної справи № ЄУН 389/2315/26.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп..

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Роз`яснити сторонам, що у відповідності до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (ч.1 ст.196 СК України).

Крім цього, за заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) орган опіки та піклування перевіряє цільове витрачання аліментів. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України (ст.186 СК України).

Статтею 185 СК України також визначено обов`язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Г.В. Берднікова