Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №367/10556/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/10556/26

Провадження №3/367/2373/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 серпня 2026 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кухленко Д.С., розглянувши матеріали, які надійшли з Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони центрального регіону про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, майора медичної служби, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

03.01.2025 майор медичної служби ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою та виконуючи обов`язки начальника медичної служби секції тилу військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та пунктів 15, 16 наказу міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 729, не забезпечив належної перевірки відомостей та законності підстав для включення військовослужбовців до рапорту на виплату додаткової грошової винагороди, унаслідок чого було безпідставно нараховано та виплачено додаткову грошову винагороду на загальну суму 98 069, 52 грн., чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 з`явився. Подав заяву в якій просив розгляд справи здійснювати без його участі, вину визнав в повному обсязі.

Прокурор Артимович О. в судове засідання з`явився, подав заяву в якій просив розгляд справи здійснювати без його участі та просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.

Статтею 245 КУпАП передбачено, зокрема, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Згідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 172-15 КУпАП передбачена відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Дослідивши матеріали справи і з`ясувавши питання, які виникли під час такого дослідження, суддя дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що з 23.08.2020 майор ОСОБА_1 , проходить військову службу у військових частинах Національної гвардії України, з 26.04.2024 на посаді начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 . А з 12.12.2024 по 09.01.225 виконував обов`язки начальника медичної служби секції тилу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.

Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з вимогами ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Приписами ст. 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що військовослужбовці за вчинення військових адміністративних правопорушень несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б Кодексу України про адміністративні правопорушення, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України), військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на військовослужбовців покладаються загальні обов`язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно зі ст. 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України внутрішній порядок досягається, зокрема глибоким розумінням, свідомим і неухильним виконанням військовослужбовцями обов`язків, визначених законами України та військовими статутами Збройних Сил України.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 02.09.2025 р. № 2518 «Про призначення службового розслідування за фактом виявлення ряду порушень та недоліків за результатом внутрішнього аудиту щодо виплат військовослужбовцям додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн» проведено службове розслідування.

У ході проведення службового розслідування встановлено, що в період з 01.01.2024 по 30.06.2025 р., начальником медичної служби підполковником медичної служби ОСОБА_2 та тимчасово виконуючими обов`язки начальника медичної служби майорами медичної служби ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були подані рапорти на виплату додаткової винагороди військовослужбовцям за час перебування у додатковій відпустці по пораненню з легким ступенем тяжкості, що є порушенням абзацу 3 пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та пункту 15 Наказу МВС від 01.09.2023’ №. 729 «Деякі питання виплати військовослужбовцям Національної гвардії України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Відповідно до висновку службового розслідування за фактом виявлення ряду порушень та недоліків за результатом внутрішнього аудиту щодо виплат військовослужбовцям додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000 грн. погодженого з т.в.о. начальником юридичного відділення майором юстиції ОСОБА_4 закінчено службове розслідування за фактом виявлення ряду порушень та недоліків за результатом внутрішнього аудиту з боку майора ОСОБА_1 .

Причинами скоєного правопорушення стали особиста недисциплінованість майора ОСОБА_1 , недодержання ним порядку і правил, установлених військовими статутами та іншим законодавством України з питань проходження військової служби, низька усвідомленість свого військового обов`язку.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

За сукупністю викладених та встановлених фактів, враховуючи обставини події слід дійти до висновку, що безвідповідальне ставлення та неналежне виконання покладених обов`язків з боку майора медичної служби ОСОБА_1 , спричинило шкоду охоронюваним законом інтересам держави.

Провина ОСОБА_1 підтверджується наявними документами в матеріалах справи, а саме протоколом про вчинення адміністративного правопорушення № 27 від 20.08.2026, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , копією службового розслідування, та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП, у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Таким чином, станом на час розгляду справи строк накладення адміністративного стягнення, визначений частиною 3 статті 38 КУпАП не закінчився.

У зв`язку з чим, враховуючи характер скоєного ОСОБА_1 правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, суд приходить до висновку, що йому необхідно призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що буде необхідним і достатнім, з метою виховання особи в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненою нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі п.12 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 172-15, 7, 9, 23, 24, 27, 29, 33, 34, 35, 38, 40-1, 268, 276, 277, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в:

Визнати винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення подання на постанову - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна, в порядку, встановленому законом.

Строк пред`явлення постанови до примусового виконання - три місяці з дня її винесення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд 1-ї інстанції шляхом подання у 10-ти денний строк, з дня винесення постанови, апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Д.С. Кухленко