Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №355/1139/26 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1139/26

Провадження № 2/355/1117/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Баришівський районний суд Київської області

у складі: головуючого-судді Чехова С.І.

за участю секретаря Котенко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Глущенко Аліни Володимирівни до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася представник позивача ОСОБА_1 адвокат Глущенко А.В. з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, у якому просила розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований у Баришівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва), актовий запис № 46. Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із матір`ю - ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 травня 2025 року між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , прізвище після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстровано шлюб у Баришівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 46.

ІНФОРМАЦІЯ_6 у сім`ї позивачки та відповідача народилась донька ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 24 вересня 2025 року, серія НОМЕР_1 .

Як стверджує представник позивача, підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у позивачки відсутні спільні інтереси з чоловіком, втрата почуттів та поваги між партнерами, відсутнє взаєморозуміння та розбіжності у поглядах на сімейне життя та виховання дочки. Тривалий час подружжя не проживає спільно, не веде спільного господарства. Подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим. Фактичне припинення сімейних стосунків підтверджується, ще тим, що відповідач був мобілізований та постійно перебуває у військовій частині, що в свою чергу є фактом того, що подружжя не проживають разом та не ділять побут та обов`язки по догляду за дитиною.

У період короткотривалих відпусток відповідач неодноразово вчиняв щодо позивачки домашнє насильство, зокрема фізичне, психологічне та економічне, що підтверджується зверненням із заявою до дільничного офіцера поліції та викликами нарядів поліції.

Також позивачка посилається на те, що відповідач має шкідливі звички, зокрема зловживає алкогольними напоями та страждає на ігрову залежність, що негативно впливало на сімейні відносини, матеріальне забезпечення сім`ї та психологічний стан позивачки і малолітньої дитини. Факт систематичного зловживання відповідачем алкогольними напоями підтверджується, зокрема, судовими рішеннями у справах про притягнення його до адміністративної відповідальності.

У позовній заяві вказано, що відповідач систематично оформлює кредитні зобов`язання та мікропозики без погодження із позивачкою, приховуючи від неї наявність таких боргів. Отримані кредитні кошти використовуються відповідачем виключно для власних потреб та не спрямовуються на забезпечення інтересів сім`ї, утримання дитини чи ведення спільного господарства. При цьому кредитні зобов`язання фактично створюють додатковий фінансовий тягар для сім`ї та негативно впливають на матеріальне становище позивачки та малолітньої дитини.

Вказані обставини, на переконання позивачки, додатково свідчать про безвідповідальне ставлення відповідача до сімейних обов`язків, відсутність належного піклування про матеріальне забезпечення сім`ї та неможливість подальшого збереження шлюбу

За таких обставин подальше збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивачки і дитини, а тому шлюб між сторонами підлягає розірванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, зокрема фактичне припинення сімейних відносин, тривале окреме проживання сторін, відсутність взаєморозуміння та спільного сімейного побуту, а також факти домашнього насильства, агресивної поведінки відповідача та систематичного зловживання алкогольними напоями, подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки та малолітньої дитини. Таким чином, надання сторонам строку для примирення є недоцільним, не відповідатиме інтересам позивачки та дитини і фактично не призведе до відновлення сімейних відносин.

Малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з моменту народження фактично проживає разом із матір`ю - ОСОБА_1 , яка самостійно здійснює її утримання, повсякденний догляд, виховання та забезпечує належні умови для проживання і розвитку дитини. Крім того, дитина є грудною, потребує постійного материнського догляду, турботи, належного режиму харчування та безперервного емоційного контакту з матір`ю, що має істотне значення для її фізичного, психологічного та емоційного розвитку.

Водночас відповідач, у зв`язку з окремим проживанням, проходженням військової служби, а також своєю поведінкою, фактично самоусунувся від належної участі у вихованні дитини, не забезпечує стабільного матеріального забезпечення сім`ї та не створює безпечного сімейного середовища для малолітньої доньки. З огляду на викладене, а також керуючись принципом забезпечення найкращих інтересів дитини, позивачка стверджує про наявність підстав для визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 разом із матір`ю - ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Глущенко А.В. до судового засідання не з`явилися, були належно повідомлені про розгляд справи.

25 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Глущенко А.В. надійшло клопотання, у якому вона зазначила, що у зв`язку з неможливістю з`явитися в судове засідання особисто, а саме хворобою її дитини, просить проводити судове засідання, в якому розглядається цивільна справа № 355/1139/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу без її присутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні, не заперечує проти заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився, був належно повідомлений про розгляд справи на 12 серпня 2026 року на 09 годину 45 хвилин, з відмітки на поштовому конверті зі зворотнім поштовим повідомленням з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі, судовою повісткою про виклик до суду, надісланими судом на адресу місця проживання відповідача, зареєстровану у встановленому законом порядку, слід, що «адресат відсутній за вказаною адресою», далі повідомлявся про розгляд справи на 25 серпня 2026 року на 14 годину 00 хвилин через оголошення на веб-сайті Судової влади України.

Причину неявки не повідомив, яку слід вважати неповажною. Відзиву стосовно заявлених позовних вимог надано не було.

Суд прийшов до такого висновку відповідно до п.п. 3, 4 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України слід, що днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи у повному обсязі, суд приходить до думки про можливе часткове задоволення позовних вимог оскільки:

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як слід з копії паспортів позивачка та відповідач є громадянами України. (а.с. 22; 25; 31)

З копії свідоцтва про шлюб слід, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13 травня 2025 року зареєстрували шлюб у Баришівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 45. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка: ОСОБА_5 , дружини: ОСОБА_5 . (а.с. 9)

Сторони мають дитину: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 24 вересня 2025 року. (а.с. 10)

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи, фактичне місце проживання/перебування яких зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями довідки № 3002-7501889152 від 18 жовтня 2025 року; № 3002-7501889151 від 18 жовтня 2025 року, відповідно. (а.с. 27-28)

Згідно з копією витягу з Реєстру територіальної громади № 2025/014680815 від 07 жовтня 2025 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 29)

Відповідно до копії витягу з Реєстру територіальної громади № 2025/007855681 від 13 червня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 30)

До позовної заяви долучено копію заяви ОСОБА_1 на ім`я начальника Дарницького УП ГУ НП у м. Києві (реєстраційний номер 33212 від 29 квітня 2026), у якій вона повідомляла про погрози з боку ОСОБА_7 (а.с. 11)

Копію талону-повідомлення Єдиного обліку № 33212 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, згідно з яким Дарницьке УП ГУ НП в м. Києві повідомило ОСОБА_1 про те, що її заява від 29 квітня 2026 року зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі єдиного обліку). (а.с. 12)

Позивачем надано копію скрінів з сайту Судової влади з інформацією щодо справи № 753/514/26 (особа, яка притягається до адміністративної відповідальності: ОСОБА_2 ), № 497/329/26, (правопорушник: ОСОБА_2 , ч. 3 ст. 172-20 КУпАП). (а.с. 13; 15) та копії постанови Дарницького районного суду м. Києва від 28 січня 2026 року у справі № 753/514/26 за ст. 185 КУпАП, якою особу, яка притягається до адміністративної відповідальності визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП (а.с. 14); копію постанови Болградського районного суду Одеської області від 30 січня 2026 року у справі № 497/329/26, за якою особу, яка притягається до адміністративної відповідальності визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. (а.с. 16)

З доданої до позовної заяви копії кредитного звіту Українського бюро кредитних історій щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , слід, що станом на 04 січня 2026 року за відповідачем обліковується 16 кредитних договорів, з яких 3 є відкритими. (а.с. 18-21)

Матеріали справи містять копію військового квитка ОСОБА_2 (а.с. 22 зворотна сторона -а.с. 24)

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України "Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення ".

Отже, було встановлено, позивачка не бажає знаходитись у шлюбі з відповідачем, вимоги позивачки законні та підлягають задоволенню, збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, дитини, що мають істотне значення. З таких підстав позовні вимоги в частині розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст.114, абз. 2 ч. 3 ст.115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Щодо позовних вимог в частині визначення місця проживання дитини, суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду із позовною заявою про розірвання шлюбу, просила визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із матір`ю - ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Статтею 51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. (ч. 4 ст. 29 ЦК України)

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Як передбачено ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

З аналізу положень означеної правової норми слід дійти висновку, що вона застосовується за умови, що мати та батько дитини проживають окремо та не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, тобто наявні спірні правовідносини.

У п. 1 ст. 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Суд зазначає, що міжнародні та національні законодавчі акти не містять норм, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і для дотримання такої рівноваги особливу увагу необхідно приділити найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Результат аналізу наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору.

Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, суди мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Частиною четвертою статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Як встановлено судом, на час розгляду справи малолітня ОСОБА_3 проживає разом зі своєю матір`ю - позивачкою ОСОБА_1 . Відповідач, як стверджує позивачка, наразі перебуває на військовій службі. Свої позовні вимоги про розірвання шлюбу ОСОБА_1 мотивувала, зокрема, і тим, що фактичне припинення сімейних стосунків з відповідачем підтверджується ще й тим, що відповідач був мобілізований та постійно перебуває у військовій частині, що в свою чергу є фактом того, що подружжя не проживають разом та не ділять побут та обов`язки по догляду за дитиною.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачка не надала доказів наявності спору між нею та відповідачем щодо визначення місця проживання дитини, зокрема, не надано відомостей про звернення позивачкою до служби у справах дітей з приводу визначення місця проживання дитини або вмотивованої відмови даних органів у розгляді її звернення, акту обстеження умов проживання дитини, що були проведені компетентними органами, висновку даного органу щодо доцільності визначення місця проживання дитини.

ОСОБА_3 наразі проживає з матір`ю, що відповідає найкращим інтересам дитини, яка, враховуючи її вік, потребує постійного догляду та материнської турботи.

У справі відсутні докази того, що відповідач, заперечує чи оспорює право на проживання дочки з матір`ю.

Отже, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини, необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. Отже, сплачений судовий збір стороною позивачки повинен бути стягнутий зі сторони відповідача, оскільки позовні вимоги позивача були задоволені.

Керуючись ст. ст. 104, 105, 110, 112-114, 160-161 СК України, ст. 29 ЦК України, ст. ст. 4, 7, 10, 11, 81, 130, 141, 223, 247, 263-266, 274, 280 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву представника ОСОБА_1 адвоката Глущенко Аліни Володимирівни до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 13 травня 2025 року у Баришівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 45 від 13 травня 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок сплаченого нею судового збору під час подачі позовної заяви до суду.

В задоволенні позовних вимог в частині визначення місця проживання дитини - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Баришівського

районного суду С. І. Чехов