Вирок від 26 серпня 2026 р. у справі №347/1634/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1634/26

Провадження № 1-кп/347/325/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2026 р. Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження №12026091190000152 від 02.06.2026 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженки села Старий Косів, зареєстрованої по АДРЕСА_1 , фактично проживаючої по АДРЕСА_2 , громадянки України, з середньою освітою, не працевлаштованої, розлученої, маючої на утриманні одну малолітню дитину, не депутата, раніше судимої 24.03.2026 Косівським районним судом Івано-Франківської області за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді 8500 гривень штрафу, який сплачено, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 вчинила умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, вчиненому особою, раніше судимою за злочин, передбачений статтею 382 КК України.

ОСОБА_4 , будучи засудженою 24.03.2026 Косівським районним судом Івано-Франківської області за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді 8500 гривень штрафу, на шлях виправлення не стала, належних висновків для себе не зробила та вчинила нове умисне кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10.09.2025 у справі №347/1150/25, яка набрала законної сили 22.09.2025, визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та якою на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

В подальшому ОСОБА_4 , діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомленою з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 01.06.2026, близько 18:00 год., рухаючись по вулиці Миру в селі Вербовець Косівського району, керувала автомобілем марки і моделі Mercedes-Benz A 170, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , та була зупинена працівниками Косівського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області за порушення Правил дорожнього руху і притягнута до відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, вчиненому особою, раніше судимою за злочин, передбачений статтею 382 КК України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинуваченаОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, підтвердила викладені в обвинувальному акті обставини та пояснила, що у вересні 2025 року вона була позбавлена права керування транспортними засобами постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, під час розгляду якої вона була присутня. 01.06.2026 року вона була змушена поїхати зі своїм малолітнім сином, який має інклюзію, на заняття до логопеда. Виховує сина сама і не було кому їй допомогти. Не розглянула проїзд з допомогою таксі, про що шкодує. Під час повернення із сином додому вона зупинилась біля магазину та до них під`їхали працівники поліції та звинуватили у керуванні транспортним засобом, будучи не пристебнутою паском безпеки. Свою вину у інкримінованому правопорушенні визнає повністю, щиро кається та просить суворо не карати. Штраф, призначений судом у попередній справі вона сплатила. У подальшому подібних порушень не допускатиме, свій автомобіль продала. Просить не позбавляти її волі та права керувати транспортними засобами, оскільки це для неї становитиме надмірний тягар, так як її батьки є особами похилого віку, а батько перебуває за кордоном і не допомагає в утриманні та вихованні їхнього малолітнього сина; її місце роботи та навчально-виховні заклади її сина знаходяться у м.Косів, а проживають вони в с.Старий Косів, що потребує регулярного користування транспортном.

Крім, повного визнання вини самою обвинуваченою, її винність доводиться зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним.

Відповідно до ст. 349 КПК України, суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст обставин кримінального провадження, пересвідчився у добровільності їх позицій, а також роз`яснив їм про позбавлення права оскарження обставини, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Таким чином, суд визнав недоцільним дослідження доказів кримінального провадження щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечували учасники судового провадження.

Судом досліджені характеризуючі особу обвинуваченої ОСОБА_4 наступні письмові докази:

- копію інформації про особу від 12.06.2026 року, згідно якої ОСОБА_4 є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , народилася в селі Старий Косів Косівського району Івано-Франківської області, проживає в АДРЕСА_1 (а.с.68);

- довідку про судимість № 26156528262266099940 від 05.06.2026 року, на підставі якої вбачається, що ОСОБА_4 раніше притягувалася до кримінальної відповідальності (а.с.69);

- довідки КНП «Косівської ЦРЛ» №219 та №250 від 11.06.2026 року та відповідь КНП «Косівської ЦРЛ» №977/01-05/111 від 11.06.2026 року, відповідно до яких ОСОБА_4 не знаходиться на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінеті даного медичного закладу (а.с.72,73,74);

- довідку Вербовецького старостинського округу №44/04-08/2 від 11.06.2026 року, за змістом якої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрована по АДРЕСА_1 (а.с.76);

- характеристику Вербовецького старостинського округу №44/04-08/2 від 11.06.2026 року на ОСОБА_4 , згідно з якою остання за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.77);

- копію листа Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області про те, що ОСОБА_4 за період з 01.07.2025 по 03.07.2025 року допомогу по безробіттю не отримувала (а.с.79).

Дослідивши матеріали обвинувального акту та матеріали, що характеризують особу обвинуваченої, суд прийшов до висновку, що винаОСОБА_4 у вчиненні умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили, особою раніше судимою за злочин передбачений ст. 382 КК України доведена повністю, а її дії слід кваліфікувати за ч.3 ст.382 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченійОСОБА_4 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують покарання.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Відповідно до положень ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону і зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому суд, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, має виходити з того, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення передбачає не тільки вираховування самої категорії тяжкості, визначеної ст. 12 КК України, але і індивідуальних особливостей та обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Також суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченій кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином. Також, суд враховує досліджені дані про особу обвинуваченої ОСОБА_4 , яка на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінеті не перебуває, раніше судима, розлучена, має на утриманні одну малолітню дитину, офіційно не працевлаштована. За місцем проживання характеризується позитивно, жодних скарг на її поведінку від місцевих жителів не надходило. Попередньо призначене покарання у виді штрафу виконала.

Обставинами, що пом`якшують покарання, передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання не встановлено.

Санкція ч.3 ст.382 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

За змістом ст.69 КК України: за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове

Отже, суд, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання, з урахуванням особи винної, її майнового та сімейного стану, відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також те, що ОСОБА_4 повністю визнала свою винуватість у вчиненому злочині та щиро розкаялася, з урахуванням положень ст. 65 КК України, згідно з якою особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, відповідно до дискреційних повноважень суду, дотримуючись принципів законності і верховенства права, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.382 КК України та на підставі ч.2 ст.69 КК України не призначати покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства та звільнення обвинуваченої ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку і покладенням на неї на період іспитового строку обов`язків, передбачених ч.1 п.п.1, 2 та ч.3 п.2 ст. 76 КК України. Саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, але разом з тим - буде необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Речовими доказами у даному кримінальному провадженні є:

- копія заяви ОСОБА_4 від 12.09.2025 до Косівського районного суду Івано - Франківської області, щодо отримання постанови Косівського районного суду від 10.09.2025 у справі № 347/1150/25, яку приєднано до матеріалів кримінального провадження;

- примірник постанови Косівського районного суду №347/1150/2025 який приєднано до матеріалів кримінального провадження,

- компакт – диск DVD-R із відеозаписом нагрудної камери поліцейського, який приєднано до матеріалів кримінального провадження.

За правилами п.7 ч.9 ст.100 КПК України – документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Отже, вказані речові докази підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Керуючись ст. ст. 100, 349, 369-371, 373, 374 - 376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 382 КК України, та призначити їй покарання на підставі ч.2 ст.69 КК України у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.

Відповідно до вимог ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази:

- копія заяви ОСОБА_4 від 12.09.2025 до Косівського районного суду Івано - Франківської області, щодо отримання постанови Косівського районного суду від 10.09.2025 у справі № 347/1150/25;

- примірник постанови Косівського районного суду №347/1150/2025;

- компакт – диск DVD-R із відеозаписом нагрудної камери поліцейського – залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, крім оскарження з підстав, визначених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Суддя ОСОБА_1