Вирок від 25 серпня 2026 р. у справі №346/1843/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1843/26

Провадження № 1-кп/346/598/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.03.2026 року за №120260 91180000172, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , одруженого, із середньою освітою, українця, громадянина України, пенсіонера, згідно зі ст.89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

обвинувачений вчинив домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до фізичних, психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

Злочин вчинено за наступних обставин.

Обвинувачений на порушення вимог ст.28 Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» безпричинно, умисно та систематично вчиняв фізичне і психологічне насильство відносно своєї дружини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою обвинувачений спільно проживає за вище вказаною адресою його проживання, що призвело до фізичних та психологічних страждань потерпілої, а також погіршення якості її життя.

Вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.02.2026 року, який набрав законної сили, обвинуваченого визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, за фактом вчинення 12.02.2026 року щодо вказаної потерпілої насильницьких дій, які завдали фізичного болю, але не спричинили тілесних ушкоджень.

Однак, незважаючи на вказаний вирок, обвинувачений правильних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та продовжив умисно та систематично вчиняти домашнє насильство відносно потерпілої.

Так, 11.03.2026 року обвинувачений, перебуваючи за вище вказаною адресою свого та потерпілої проживання, вчинив конфлікт з потерпілою, під час якого висловлювався нецензурною лайкою в її адресу потерпілої, які принижують її честь і гідність, а також штовхав та здавлював її шию, внаслідок чого спричинив потерпілій легке тілесне ушкодження у виді садна на шкірному покриві шиї.

Таким чином, внаслідок умисних, систематичних та протиправних дій обвинуваченого потерпілій завдано фізичні та психологічні страждання, що виразились у спричиненні їй легкого тілесного ушкодження, втомі, фізичному дискомфорті, втраті позитивних емоцій та негативних переживаннях.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та підтвердив обставини вчиненого злочину, вказані в обвинувальному акті. Він у вчиненому щиро розкаюється, просить його суворо не карати, врахувавши, що він після 11.03.2026 року припинив спільне проживання та конфлікти з потерпілою, є пенсіонером.

Крім того, обвинувачений у своїй письмовій заяві від 26.08.2026 року вказав, що він погоджується на дослідження доказів в обсязі та порядку, визначених ч.3 ст.349 КПК України.

Тому на підставі ч. 3 ст.349 КПК України за згодою всіх учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.

Суд вважає правильною надану органом досудового розслідування кваліфікацію дій обвинуваченого за ст.126-1КК України, оскільки він вчинив домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до фізичних, психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, вказані вст. 67 КК України, відсутні.

Суд вважає, що згідно зі ст.66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої, є його щире каяття.

Суд також враховує особу винного, який вважається раніше не судимим, оскільки штраф за вище вказаним вироком від 27.02.2026 року ним сплачено, на диспансерному обліку в психіатричному та наркологічному кабінеті не перебуває, є пенсіонером, позитивно характеризується за місцем проживання.

У своїх письмових заявах від 15.06. та 26.06.2026 року потерпіла просить розглядати дане провадження без її участі, а покарання просить визначити згідно із законом (а.п.15, 20).

Тому суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у межах санкції ст. 126-1 КК України, а саме у виді пробаційного нагляду на строк один рік, з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. 1-3 ч. 2 та п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України.

Крім того, відповідно до п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені обов`язки, зокрема, направлення для проходження програми для кривдників.

Згідно із ч.3 ст.91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Враховуючи обставини провадження, суд дійшов висновку, що необхідно застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід, поклавши на нього обов`язок, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме направити обвинуваченого для проходження програми для кривдників на строк два місяці.

Речові докази відсутні.

Необхідності застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Процесуальні витрати відсутні, цивільний позов не заявлявся.

На підставі наведеного та, керуючись статтями 370,373,374,376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, і призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік.

На підставі пунктів 1-3 ч. 3 ст. 59-1КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі п. 4 ч. 3 ст. 59-1КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов`язки.

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91 КК України застосувати до засудженого ОСОБА_4 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк два місяці.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

На вирок може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Суддя: ОСОБА_1