Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №282/1050/26 — Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/1050/26

Провадження № 3/282/257/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 р.

селище Любар

Суддя Любарського районного суду Житомирської області Носач В.М., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №1 Житомирського районного управління поліції №1 ГУНП у Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя: АДРЕСА_1 , непрацюючого,

за ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

У С Т А Н О В И В:

До Любарського районного суду Житомирської області надійшли матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.173 КУпАП.

Із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 28 липня 2026 року близько 09 год 40 хв гр. ОСОБА_1 у громадському місці в смт.Любарі по вул.Незалежності, 39 висловлювався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою на адресу ОСОБА_2 , чим порушив громадський порядок і спокій громадян та вчинив правопорушення передбачене ст.173 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні не визнав та пояснив, що він являється учасником спілки ветеранів. До нього звернулася ОСОБА_3 з проханням допомоги її вирішити питання щодо встановлення банера з портретом її сина, який загинув захищаючи батьківщину. Тоді вони разом прийшли в приймальну Любарської селищної ради, де він звернувся з даним питанням до секретаря селищної ради ОСОБА_4 . Але останній не став його слухати і закрив перед ними двері. Тоді він та ОСОБА_3 почали виражати своє незадоволення. Разом з тим, в адресу ОСОБА_2 він будь-яких нецензурних слів він не висловлював та фізичною розправою не погрожував.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що в той день в приймальні Любарської селищної ради знаходилися ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , які голосно виражали своє незадоволення з приводу того, що селищний голова не надав відповіді на їх запитання. Тоді вона зробила зауваження ОСОБА_1 , на останній почав виражатися в її адресу нецензурною лайкою та погрожувати присутнім фізичною розправою.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона вже рік звертається в Любарську селищну раду з прохання аби на "Алеї Слави" встановили банер з портретом її сина., однак, без результату. Тому вона звернулася до члена спілки ветеранів ОСОБА_1 і вони разом прийшли до Любарської селищної ради. В приймальні селищної ради вони звернулися з даним проханням до секретаря селищної ради ОСОБА_4 , проте він їх слухати не став, а закрив двері. Вона та ОСОБА_5 почали емоційно виражатися щодо ситуації, що склалася. Проте ні вона, ні ОСОБА_5 в адресу ОСОБА_2 не виражалися образливими чи нецензурними словами.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілої, свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 173 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до порушення громадського порядку і спокою громадян.

Суб`єктивна сторона дрібного хуліганства характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього.

Між тим, у справі відсутні належні докази порушення громадського порядку та спокою громадян з боку ОСОБА_1 , а саме за обставин зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення.

За змістом ст. 251 КУпАП наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи підлягають доказуванню належними та допустимими доказами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 вчинив діяння, передбачене ст. 173 КУпАП, тобто дрібне хуліганство.

Разом з тим, саме складання протоколу - це процесуальна дія суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст.251 КУпАП, є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності у сукупності з іншими доказами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловленої у постанові від 20.05.2020 (справа №524/5741/16-а) рапорт поліцейського не може слугувати однозначним доказом винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення.

Інші докази, які б підтверджували факт дрібного хуліганства ОСОБА_1 , крім пояснень ОСОБА_2 , у матеріалах справи відсутні. Разом з тим, пояснення ОСОБА_2 суперечать показами ОСОБА_1 та поясненнями свідка ОСОБА_3 . Інших доказів на доведення вини ОСОБА_1 судді не надано.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

За таких обставин, суддя вважає необхідним провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 173, 283, 284 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Любарський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Любарський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.М. Носач