Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №184/1229/26 — Покровський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 184/1229/26

Номер провадження 2/184/1070/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 серпня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді – Гаєвого О.В., за участю секретаря – Бринзи Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року позивач звернулась до Покровського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності. В обґрунтування позовних вимог зазначила про те, що згідно до свідоцтва про право власності на житло від 16 грудня 1993 року, виданого відділом комунальної власності міськвиконкому м. Орджонікідзе на підставі розпорядження № 2913 відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 45, 1 кв.м. Починаючи з 1995 року вона познайомилась і почала товаришувати з ОСОБА_2 , надавала їй посильну допомогу в побуті, оскільки дітей та інших родичів у ОСОБА_2 не було. Тому, коли у 2014 році остання виїхала до Німеччини на постійне місце мешкання, їй було запропонована доглядати за квартирою відповідачки та вести та господарство, оплачуючи комунальні послуги. Фактично, починаючи з січня 2015 року і по теперішній час, позивач добросовісно, відкрито володіє будинком квартирою АДРЕСА_1 . Власник не користується квартирою, натомість у 2016 році телефоном повідомила їй, що дарує цю квартиру і пообіцяла згодом оформити це офіційно, але через початок пандемії, а потім і вторгнення рф в Україну, вони не змогли зустрітися і жодних документів, вона їй не надала. На даний час, відповідач на зв`язок не виходить та не несе ніяких витрат по утриманню квартири, які повністю покладені на позивача. Враховуючи добросовісність, відкритість і давність користування майном, позивач вважала, що вона набула право власності на нього, а тому звернулась до суду з зазначеним позовом.

Ухвалою Покровського міського суду Дніпропетровської області від 03 червня 2026 року позовну заяву було залишено без руху, із наданням позивачу строку на усунення недоліків на протязі п`яти днів із дня отримання ухвали суду.

11 червня 2026 року позивачем усунені вказані недоліки.

Ухвалою Покровського міського суду Дніпропетровської області від 18 червня 2026 року провадження у справі відкрито з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Покровського міського суду Дніпропетровської області від 23 липня 2026 року підготовче судове засідання проведено та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Покровського міського суду Дніпропетровської області суду від 26 серпня 2026 року суд постановив здійснювати заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з підстав, викладених у позові, просила їх задовольнити, проти проведення заочного розгляду справи не заперечувала.

В судове засідання відповідач повторно не з`явилися, про час, місце і дату судового розгляду повідомлений належний чином в порядку, передбаченому статтею 128 ЦПК України.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх доказами суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

У ст. 55 Конституції України зазначено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, визначені у главі 24 Цивільного кодексу України, зокрема із правочинів. Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 16 грудня 1993 року, виданого відділом комунальної власності міськвиконкому м. Орджонікідзе на підставі розпорядження № 2913 відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 45, 1 кв.м.

Позивачка вказує, що починаючи з січня 2015 року і по теперішній час добросовісно, відкрито володіє та користується вказаною квартирою, а відповідач нею не користуються і не несе ніяких витрат по її утриманню, позивачка постійно та безперервно проживає в цій квартирі, відкрито користується нею і всі витрати по утриманню житла та оплаті за комунальні послуги несе сама без жодної грошової допомоги від відповідача.

Наведене підтверджується показаннями допитаних в ході судового розгляду свідків.

Так, свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали суду покази про те, що вони знають сторони по справі, як своїх сусідів або осіб, з яким вони підтримують дружні стосунки. Кожен із свідків окремо підтвердив факт того, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 тривалий час допомагали одна одній по домогосподарству та у повсякденному житті, а тому коли в кінці 2014 року ОСОБА_7 виїхали на постійне місце проживання до Німеччини, вона залишила доглядати квартиру саме ОСОБА_6 , яка з січня 2015 року та фактично оселилась і проживає. Більше ОСОБА_7 до міста Покров не приїжджала, а позивачка сама на протязі тривалого часу, більше 10 років доглядає за квартирою, сплачує за неї комунальні послуги та робить в ньому ремонт, оскільки на час вселення квартира перебувала у занедбаному стані і потребувала вдосконалення.

Покази свідків підтверджуються й дослідженими в судовому засідання квитанціями про сплату комунальних, з яких вбачається, що позивач самостійно несе витрати по утриманню житла, що підтвердив, зокрема, свідок ОСОБА_3 , яка через застосунок Приват24 сплачує комунальні послуги за кошти що надає їй ОСОБА_1 .

Згідно ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Набуття права власності за набувальною давністю відбувається за обов`язкової сукупності таких умов: добросовісності заволодіння чужим майном; відкритості володіння; безперервності володіння та спливу встановлених строків володіння. Відсутність добросовісності (тобто коли особа знала чи могла знати про неправомірність заволодіння чужим майном або про наявність інших претендентів на майно) виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю незалежно від наявності інших умов.

Володіння майном на підставі певного юридичного титулу (договору купівлі-продажу, оренди тощо) виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому випадку володілець володіє майном не як власник.

Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила ст. 344 ЦК України, про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Крім цього, виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Добросовісність є однією із засад цивільного законодавства, наряду зі справедливістю та розумністю (ст.3 ЦК України). Аналіз вимог чинного законодавства, в яких йдеться про недостовірних учасників цивільних правовідносин, дозволяє зробити висновок, що особу слід вважати добросовісною у тому випадку, коли вона діє без умислу причинити шкоду іншій особі, а також не допускає легковажності або самонадійності чи необережності по відношенню до можливого завдання шкоди. З матеріалів даної цивільної справи вбачається, що фактичне володіння спірним майном не завдало шкоди правам та охоронюваним законом інтересам третіх осіб, а сам факт володіння таким майном з боку позивача не спрямований на спричинення шкоди іншим особам.

Оскільки позивачка набула володіння спірним майном і володіла ним понад 10 років, суд вважає, що позивачка мала підстави вважати, що користування майном протягом настільки тривалого строку і без будь-яких вимог з боку третіх осіб щодо повернення цього майна, свідчить про правомірність такого володіння.

Безперервність володіння повинна бути протягом визначених законом строків і цей строк диференціюється в залежності від об`єкта, в даному випадку для нерухомого майна є таким, що становить 10 років. Також обов`язковою ознакою, необхідною для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України є факт відкритого володіння, очевидного для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним, але це не означає, що володілець зобов`язаний спеціально інформувати оточуючих про своє володіння річчю. При цьому перебіг строку набувальної давності починається з моменту володіння.

З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини, встановлені в судовому засіданні, зокрема наявності фактичного, без титульного, відкритого та безперервного володіння позивачем ОСОБА_1 нерухомим майном, а саме квартирою АДРЕСА_1 , суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог та визнання за позивачкою право власності за набувальною давністю на вказане майно.

Згідно з п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат. За заявою позивача розподіл судових витрат покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 76-81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) право власності за набувальною давністю на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 45, 1 кв.м.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду позивачем подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 27.08.2026 року.

Суддя Покровського міського суду О. В. Гаєвий