Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №183/8931/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/8931/25

№ 2/183/2779/26

27 серпня 2026 року м.Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання – Павлюк А.Г., Устименко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем було укладено Кредитний договір № 26250029827404 від 30.01.2017, у відповідності до якого Банк надав позичальнику грошові кошти у тимчасове платне користування, а позичальник зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому Договором. Кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з Рахунку, платежі з Рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком Клієнта, що відкритий в Банку. Однак, у порушення умов договору, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання. 28.03.2024 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» було укладено Договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право Нового кредитора до відповідача за Кредитним договором №26250029827404 від 30.01.2017. Оскільки, ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право кредитора до відповідача за Кредитним договором №26250029827404 від 30.01.2017, зобов`язань за якими відповідач не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 122864,23 грн, яка складається з наступного: 57578,78 грн – заборгованість за тілом кредиту, 49804,38 грн – заборгованість за відсотками, 15481,07 грн - заборгованість по комісії. Тому позивач просить стягнути таку заборгованість в судовому порядку.

Ухвалою суду від 08.09.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Не погоджуючись із позовом, відповідач, в інтересах якого діє представник - адвокат Пелін В.І., подав відзив на позовну заяву у якому просить у позові відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено факт укладання кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідачем. Позивач у позовній заяві посилається на норми законодавства, які на момент виникнення спірних правовідносин не набрали чинності. Надана позивачем копія кредитного договору є неналежним і не допустимим доказом. Позивач не виконав вимогу ухвали суду про надання оригіналу доказу, копію якого було подано суду, а тому зазначений договір не може бути взятий судом до уваги. Довідка позивача про заборгованість не є належним доказом наявності заборгованості та її розміру, оскільки відомості, зазначені у довідці не підтверджені первинними банківськими документами.

Крім того, представником відповідача 27.01.2026 подано клопотання у яких просить не брати до уваги подані позивачем копії доказів, оригінали яких не надано.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив провести розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у позові відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

На підтвердження позовних вимог позивачем подано копію комплексного договору про надання банківських послуг №26250029827404-КР (опитувальник), який укладено 30 січня 2017 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем ОСОБА_1 .

Згідно розділу 9 зазначеного договору відповідачем подано заявку про надання кредиту у розмірі 7600,00 грн., без пільгового періоду, строком на 12 місяців з наступною автопролонгацією на кожні наступні 12 місяців з наступною автопролонгацією на кожні наступні 12 місяців у випадку відсутності повідомлення від банку про закінчення строку кредиту; процентна ставка згідно з умовами, встановленими Тарифами банку; договір в частині надання кредиту є укладеним в дату отримання повідомлення від банку про встановлення ліміту кредиту, право на отримання кредиту з`являється після отримання відповідного повідомлення банку про встановлення ліміту кредиту.

Відповідно до розділу 11 договору «Інші умови», ОСОБА_1 звернувся до банку з пропозицією (офертою) укласти Комплексний договір про надання банківських послуг на умовах, викладених у вищевказаній заяві про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки та заяві про надання кредиту та на умовах, викладених банком в Універсальному договорі банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (надалі УДБО) і Тарифах Банку, розміщених на офіційному сайті банку.

Поданням та підписанням заяви про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки, заяви про надання кредиту, підтвердив наступне, зокрема: 1) шляхом підписання ним та уповноваженим представником банку заяви про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки між ним та банком укладається договір про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки, невід`ємною частиною якого ж УДБО, Тарифи, заява про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки; 2) до моменту укладення договору надання платіжної картки банк ознайомив його з умовами договору платіжної картки, а також з Тарифами та УДБО, з якими він згоден та зобов`язується виконувати. Банк надав йому примірники договору про надання платіжної картки, Тарифів та УБДО.

Згідно із п.13, п.14 розділу 11 договору «Інші умови» ОСОБА_1 підтвердив, що отримав картку Visa Classic Issue № НОМЕР_1 терміном дії до 30.11.2018 року, а також логін та пароль для доступу до Free Bank. Підтвердив укладення Комплексного договору про надання банківських послуг №26250029827404-КР від 30.01.2017 між ним та ПАТ «Банк Кредит Дніпро» на зазначених в нього умовах.

Оцінюючи зазначений письмовий доказ на предмет допустимості та достовірності, суд виходить з наступного.

Представник відповідача подав клопотання про витребування оригіналів кредитного договору та інших документів. Ухвалою суду від 10.02.2025 зазначене клопотання було задоволено частково, суд зобов`язав позивача надати оригінал комплексного договору про надання банківських послуг №26250029827404-КР (Опитувальник) від 30 січня 2017 року (т.1 а.с.70).

Копію ухвали про зобов`язання подати оригінал доказу позивач отримав 10.11.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу в електронний кабінет користувача Електронного суду та відповідає вимогам ч.5 ст.14 ЦПК України (т.1 а.с.74).

Проте, позивач вимоги ухвали суду не виконав, не подав суду оригінал документа та не повідомив суд про причини такого неподання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або

Згідно зч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок доведення факту укладення кредитного договору та наявності боргу покладений на позивача, оскільки саме позивач заявляє вимогу про стягнення заборгованості з підстав існування договору.

Згідно зі ст.95 ЦПК України письмові докази повинні подаватися в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено Кодексом. При цьому, якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника або з власної ініціативи може витребувати оригінал. Частина 6 цієї ж статті передбачає, що якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У даній справі відповідач подав клопотання про витребування оригіналу, яке суд задовольнив. Проте позивач вимогу суду не виконав, оригінал договору не надав, чим унеможливив його перевірку. За змістом наведених норм процесуального права копія договору за відсутності оригіналу, достовірність якого викликає сумнів, не може бути допустимим доказом факту укладення договору.

Надані позивачем копії документів не усувають сумнівів щодо справжності договору. Засвідчення копії лише підтверджує, що копія виготовлена з певного примірника документа, але не підтверджує, що цей примірник є автентичним і підписаний саме відповідачем. Отже, відмова позивача надати оригінал письмового доказу позбавила суд можливості пересвідчитися у достовірності копій. У силу прямої норми ч.6 ст.95 ЦПК така копія договору не може братися до уваги судом як доказ.

Аналогічна правова позиція відображена й у практиці Верховного Суду. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц (провадження № 61-2616св19) зазначив, що єдиним належним доказом достовірності наданих копій може бути лише дослідження оригіналу документа. Якщо оригінал не подано для такого дослідження, а автентичність копії заперечується, то копія документу не має доказової сили. У згаданій справі Верховний Суд наголосив, що у разі виникнення сумнівів щодо достовірності копій договорів суд зобов`язаний витребувати оригінали та співставити копії з ними; без цього належне з`ясування обставин спору є неможливим. Таким чином, процесуальний закон та усталена судова практика виходять з недопустимості врахування копій документів за відсутності їх оригіналів, коли автентичність цих копій оспорюється стороною.

Враховуючи обставини справи та наведений припис ЦПК України комплексний договір про надання банківських послуг №26250029827404-КР (опитувальник), який укладено 30 січня 2017 року, копія якого наявна в матеріалах цивільної справи, не може бути взята до уваги як доказ.

Разом з тим, суд вважає доведеним факт отримання позивачем кредитних коштів.

АТ «Банк Кредит Дніпро» надав ОСОБА_1 у розпорядження кредитні кошти, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача за період з 30.01.2017 по 29.01.2018, яка надана на виконання ухвали суду від 10.11.2025 (т.1 а.с.95-227).

Доводи відповідача про недоведеність факту видачі кредитних коштів суд відхиляє.

Як роз`яснив Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 14 квітня 2021 року у справі №759/11453/20, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 25.05.2022 у справі № 645/59/16-ц , від 26.10.2022 у справі № 333/5483/20, від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23) належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Верховний Суд підкреслив, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Як вже було встановлено судом, первісним кредитором надано виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 , яка свідчить про рух платежів, зокрема отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі та користуванням ним кредитними коштами. У виписці наявні відомості про погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного представником банку на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, станом на 28.03.2024 ОСОБА_1 мав заборгованість у сумі 122864,23 грн, яка складається з наступного: 57578,78 грн – заборгованість за тілом кредиту, 49804,38 грн – заборгованість за відсотками, 15481,07 грн - заборгованість по комісії.

28 березня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено договір факторингу №28/03-24, відповідно до якого на умовах, встановлених цим Договором та у відповідності до гл. 73 Цивільного кодексу України, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості) відповідно до реєстру боржників згідно додатку. Внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржників за Кредитними договорами. Фактор має право здійснити наступне відступлення третім особам прав вимоги до Боржників, придбаних від Клієнта за цим Договором.

Відповідно до п. 12.1 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками (за наявності) Сторін, та діє до 28.03.2027 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

28 березня 2024 року АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників за договором факторингу №28/03/24 від 24 березня 2024 року, за яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №26250029827404 від 30.01.2017, де боржником є ОСОБА_1 .

На підтвердження обставини переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від АТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «Цикл Фінанс», надано витяг з реєстру боржників, відповідно до якого загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги) становить 122864,23 грн, яка складається з наступного: 57578,78 грн – заборгованість за тілом кредиту, 49804,38 грн – заборгованість за відсотками, 15481,07 грн - заборгованість по комісії.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Докази прав нового кредитора у зобов`язанні передбачені статтею 517 ЦК України, згідно якої первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно зі статтями 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Судом установлено, що відповідач отримав грошові кошти, проте повернув їх не у повному обсязі.

Надалі на підставі укладеного договору факторингу право вимоги про повернення коштів, отриманих в кредит, перейшло до позивача.

Оскільки зобов`язання щодо повернення отриманих грошових коштів відповідач не виконав своєчасно та належним чином, та з урахуванням переходу права вимоги про повернення боргу на підставі договору факторингу до позивача, то суд дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права ТОВ «Цикл Фінанс» та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту.

Разом з тим, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №26250029827404-КР (опитувальник) від 30.01.2017, позивач просив, крім заборгованості за тілом кредиту, стягнути з відповідача прострочену заборгованість по відсотками та комісією.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Надану позивачем копію комплексного договору про надання банківських послуг №26250029827404-КР (опитувальник) від 30 січня 2017 року суд не взяв до уваги як доказ з наведених вище підстав. Зважаючи на викладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, їх розмір та порядок оплати, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками та комісією.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із тим, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Аналогічна позиція міститься в Постанові Верховного суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).

Оскільки відповідач не повернув у повному обсязі отримані кредитні кошти, та з урахуванням переходу права вимоги про повернення боргу за кредитним договором на підставі договору факторингу до позивача, суд дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права ТОВ «Цикл Фінанс» та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у сумі 57578,78 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити у зв`язку з недоведеністю конкретних умов кредитування.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розподіляючи судові витрати, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 2422,40 грн. Позивачем заявлено позовні вимоги на суму 122864,23 грн, з яких задоволено вимоги на суму 57578,78 грн. Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1135,23 грн.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги представник позивача надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, у розмірі 3000,00 грн.

У відповідності до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1405,91 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,223,263,265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №26250029827404 від 30.01.2017 у сумі 57578,78 грн - заборгованості за тілом кредиту.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 1135,23 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1405,91 грн, а разом – 2541,14 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43453613; місцезнаходження за адресою: м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8;

відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено і підписано 27 серпня 2026 року .

Суддя Оладенко О.С.