Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №179/1156/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/1156/26

провадження № 3/179/253/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року с-ще Магдалинівка

Суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Чорна А.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділення поліції № 1 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

якій у відповідності до ст. 268 КУпАП роз`ясненні її права,

за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

Як вбачається, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 951654 від 09.06.2026, 09 червня 2026 року о 15 годині 00 хвилин в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , чіплялась до дітей та висловлювалась нецензурною лайкою в їх адресу, чим порушила спокій громадян та громадський порядок. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 173 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні свою провину не визнала та пояснила, що вона любить дітей, діти люблять її, вона нічого не скоювала. Вона перебувала на лікуванні в психоневрологічному диспансері м. Дніпра, її тільки виписали, зараз вдома приймає ліки.

Вислухавши доводи ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається противоправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 173 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дрібного хуліганства, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Склад адміністративного правопорушення структурно складається з чотирьох обов`язкових елементів: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона. Для констатації наявності складу адміністративного правопорушення необхідне встановлення усіх чотирьох його елементів. Відсутність хоча б одного з них виключає склад правопорушення в цілому.

Суб`єктом адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство є фізична осудна особа, що на момент скоєння правопорушення досягла 16-річного віку.

Суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю вини. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення буде порушено громадський порядок і прагне саме до цього.

Суб`єктивна сторона полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони. Зокрема, громадським місцем є ліфт, таксофон, приміщення та територія закладів охорони здоров`я, навчальних закладів, дитячих майданчиків, спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, закладів фізичної культури і спорту, під`їзди житлових будинків, підземні переходи, транспорт загального користування, що використовується для перевезення пасажирів, приміщення закладів ресторанного господарства, об`єктів культурного призначення, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ, стаціонарно обладнані зупинки маршрутних транспортних засобів, приміщення підприємств, установ та організацій усіх форм власності, готелів та аналогічних засобів розміщення громадян, гуртожитків, аеропортів та на вокзалів.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.

Хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності.

Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, безпричинно, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою.

Поряд з цим диспозицією ст. 173 КУпАП передбачено наслідки за вчинення хуліганських дій, як порушення громадського порядку і спокою громадян.

До протоколу долучені наступні докази, які були досліджені під час судового розгляду, а саме: журнал єдиного обліку; письмові пояснення та заява законного представника неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , письмовими поясненнями ОСОБА_3 ; рапортом працівника поліції, відеозапис з нагрудної відеокамери поліцейського.

Суд зазначає, що сам лише факт висловлювання особою нецензурної лайки без настання наслідків, які свідчать про порушення громадського порядку та спокою громадян, не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. А таких наслідків матеріали справи не містять.

Зокрема, якщо дії особи були викликані неприязними відносинами до певної особи, як довго триваючими так і тими, які виникли раптово, в тому числі і у випадку неправомірної поведінки особи, то такі не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 таких дій, що порушують громадський порядок та спокій громадян.

Наведене дає підстави стверджувати про те, що мотив дій ОСОБА_1 , які проявились в висловлюваннях нецензурною лайкою, був не хуліганський, а особиста неприязнь, яка могла мати і раптово виниклий характер, що вказує на відсутність в її діях як хуліганського мотиву зокрема, так і суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП в цілому.

При розгляді даної справи суддя зауважує на тому, що доказова база, яка долучена до протоколу, ґрунтується лише на письмових поясненнях законного представника неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , яка є заявницею, письмовими поясненнями ОСОБА_3 , яка чула, що ОСОБА_1 висловлювалася нецензурною лайкою, та рапортом старшого інспектора СРПП ВП № 1 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області від 09.06.2026, та не підтверджується будь-якими доказами, в розумінні ст. 251 КУпАП, які б давали правові підстави для висновку про вчинення ОСОБА_1 дрібного хуліганства.

З долучених до матеріалів справи відеозапису з нагрудної відеокамери поліцейського вбачається лише факт складання протоколу ОСОБА_1 та зафіксовані пояснення законного представника неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , яка є заявницею, відтак вказаний відеозапис жодним чином не підтверджує наведених в протоколі обставин.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Встановлені при розгляді справи обставини свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, якими доводиться вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, і таких доказів не здобуто в ході судового розгляду, тому провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу означеного адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 173, п. 1 ст. 247, ст.ст. 256, 283, 284 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.173 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя А.О. Чорна