Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №205/6363/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/6363/26

Єдиний унікальний номер 205/6363/26

Провадження № 2/205/4505/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2026 року ТОВ «Факторинг Партнерс» направило поштою до Новокодацького районного суду міста Дніпра позов до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який зареєстровано судом 14 травня 2026 року.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 19 травня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалами судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 19 травня 2026 року клопотання ТОВ «Факторинг Партнерс» про витребування доказів були задоволені частково.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 07 липня 2026 року вирішено питання про заочний розгляд справи.

Позивач у своєму позові посилався на те, що 01 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» було укладено електронний договір про споживчий кредит № 102288408, згідно з умовами якого позивач надав позичальникові кредит у розмірі 1 500 грн. строком на 15 календарних днів до 16 вересня 2021 року. Зазначений Кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Мілоан» та розміщених на їх сайті: miloan.com.ua. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_1 , а відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти і сплатити відсотки за користування коштами та комісію. Відповідач оплату за кредитним договором не здійснив, чим порушив умови договору, у зв`язку з чим розмір заборгованості станом на 04 березня 2026 року становить 12 452 грн. 25 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 500 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 10 952 грн. 25 коп. 30 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення права вимоги у тому числі за кредитним договором № 102288408 від 01 вересня 2021 року. 10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір факторингу, на підставі якого ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги за кредитним договором. 28 серпня 2025 року між ТОВ «Коллект Центр» і ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 102288408 від 01 вересня 2021 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 , на підставі якого позивач набув право вимоги за вказаним кредитним договором. 11 вересня 2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0794-0960, відповідно до умов якого відповідачеві було надано кредит у розмірі 3 500 грн. строком на 300 календарних днів, а позичальник зобов`язався повернути кошти і сплатити відсотки за користування ними у розмірі 3 % від суми за кожен день користування. Відповідач умови кредитного договору не виконав, у зв`язку з чим станом на 04 березня 2026 року становить 13 580 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 500 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 10 080 грн. 28 жовтня 2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 0794-0960 від 11 вересня 2021 року, укладеним між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 13 вересня 2021 року між ТОВ «Маніфою» і відповідачем було укладено кредитний договір № 3164374, згідно з умовами якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 2 000 грн. строком на 26 днів до 09 жовтня 2021 року та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування. Відповідач умови кредитного договору не виконав, кошти не повернув, відсотки не сплатив, тому станом 04 березня 2026 року становить 7 186 грн. 20 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 000 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 5 186 грн. 20 коп. На підставі договору факторингу від 29 грудня 2021 року, укладеного між ТОВ «Маніфою» і ТОВ «Вердикт Капітал», до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором № 3164374 від 13 вересня 2021 року. 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з умовами якого останнє набуло право вимоги за кредитним договором № 3164374 від 13 вересня 2021 року. 28 серпня 2025 року між ТОВ «Коллект Центр» і ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 3164374 від 13 вересня 2021 року. Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 102288408 від 01 вересня 2021 року у розмірі 12 452 грн. 25 коп., заборгованість за кредитним договором № 0794-0960 від 11 вересня 2021 року у розмірі 13 580 грн. та заборгованість за кредитним договором № 3164374 від 13 вересня 2021 року у розмірі 7 186 грн. 20 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 328 грн. та витрати за надання правничої допомоги у розмірі 13 000 грн. Представник позивача просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 про дату та час судового засідання повідомлявся в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» було укладено електронний договір про споживчий кредит № 102288408, згідно з умовами якого позивач надав позичальникові кредит у розмірі 1 500 грн. строком на 15 календарних днів до 16 вересня 2021 року (а.с. 42 оберт-46).

01 вересня 2021 року на картковий рахунок відповідача було перераховано 1 500 грн., що також підтверджується відомостями, наданими АТ «ПУМБ» на виконання ухвали судді від 19 травня 2026 року.

30 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення права вимоги у тому числі за кредитним договором № 102288408 від 01 вересня 2021 року (а.с. 71-73, 75, 79).

10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір факторингу, на підставі якого ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги за кредитним договором (а.с. 105-107, 114).

28 серпня 2025 року між ТОВ «Коллект Центр» і ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 102288408 від 01 вересня 2021 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 (а.с. 115-116, 123).

11 вересня 2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0794-0960, відповідно до умов якого відповідачеві було надано кредит у розмірі 3 500 грн. строком на 300 календарних днів, а позичальник зобов`язався повернути кошти і сплатити відсотки за користування ними у розмірі 3 % від суми за кожен день користування (а.с. 10-13).

11 вересня 2021 року на картковий рахунок ОСОБА_1 було перераховані грошові кошти у розмірі 3 500 грн., що підтверджується відомостями АТ «ПУМБ», наданим на виконання ухвали судді від 19 травня 2026 року.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 0794-0960 від 11 вересня 2021 року, укладеним між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 (а.с. 63-64, 66 оберт, 67).

13 вересня 2021 року між ТОВ «Маніфою» і відповідачем було укладено кредитний договір № 3164374, згідно з умовами якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 2 000 грн. строком на 26 днів до 09 жовтня 2021 року та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування (а.с. 26 оберт - 30).

13 вересня 2021 року ТОВ «Маніфою» було перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2 000 грн., що підтверджується відповіддю АТ «ПУМБ», наданою на виконання ухвали судді про витребування доказів від 19 травня 2026 року.

Відповідач свої зобов`язання не виконав, грошові кошти не повернув, відсотки не сплатив, внаслідок чого станом на 04 березня 2026 року, як стверджує позивач, розмір заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 102288408 від 01 вересня 2021 року складає 12 452 грн. 25 коп., заборгованість за кредитним договором № 0794-0960 від 11 вересня 2021 року складає 13 580 грн. та заборгованість за кредитним договором № 3164374 від 13 вересня 2021 року складає 7 186 грн. 20 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за кредитним договором № 102288408 від 01 вересня 2021 року у розмірі 10 952 грн. 25 коп., заборгованості за відсотками за кредитним договором № 0794-0960 від 11 вересня 2021 року у розмірі 10 080 грн. та заборгованості за відсотками за кредитним договором № 3164374 від 13 вересня 2021 року у розмірі 5 186 грн. 20 коп., суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних в цій частині.

Позичальник, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Мілоан», ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та «Маніфою», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договорів перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредиторами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Отже, положення кредитного договору щодо різних відсоткових ставок не відповідають загальним засадам цивільного законодавства про договір щодо справедливості, добросовісності, розумності його умов.

Таким чином, суд приходить до висновку про зменшення розміру відсотків за користування кредитом за кредитним договором № 102288408 від 01 вересня 2021 року з 10 952 грн. 25 коп. до розміру тіла кредиту у сумі 1 500 грн., заборгованості за відсотками за кредитним договором № 0794-0960 від 11 вересня 2021 року з 10 080 грн. до розміру тіла кредиту у сумі 3 500 грн. та заборгованості за відсотками за кредитним договором № 3164374 від 13 вересня 2021 року із 5 186 грн. 20 коп. до розміру тіла кредиту у сумі 2 000 грн.

З урахуванням того, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість, яка ОСОБА_1 добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 102288408 від 01 вересня 2021 року у розмірі 3 000 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 500 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 1 500 грн., заборгованість за кредитним договором № 0794-0960 від 11 вересня 2021 року складає у розмірі 7 000 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 500 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 3 500 грн. та заборгованість за кредитним договором № 3164374 від 13 вересня 2021 року у розмірі 4 000 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 000 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 2 000 грн., а всього 14 000 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підставі ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктами 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу ; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано копію договору про надання правової допомоги, копію акту наданих послуг (правничої допомоги), копію детального опису наданих послуг до акту наданих послуг (правничої допомоги) від, копію ордера. Розрахунково-касових документів, які би свідчили про понесені позивачем витрати на правничу допомогу до матеріалів справи стороною позивача долучено не було.

Таким чином, оскільки стороною позивача не було доведено належними докази, що витрати у розмірі 13 000 грн. було понесені позивачем відповідно до договору про надання правової допомоги, вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн. задоволенню не підлягають.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 3 328 грн. (а.с. 1).

З урахуванням того, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1 402 грн. 59 коп. (14 000 грн. х 3 328 грн. / 33 218 грн. 45 коп. = 1 402 грн. 59 коп.)

Таким чином, загальна сума, яку належить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс», складає 15 402 грн. 59 коп. (14 000 грн. + 1 402 грн. 59 коп. = 15 402 грн. 59 коп.).

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 525, 526, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1050, ч. 1 ст. 1077 ЦК України, ч. 1, 3 ч. 3 ст. 133, ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 223, ст. ст. 263-265, ч. 4 ст. 268, ч. 1 ст. 280, ст. ст. 281, 282 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 6, офіс 521) заборгованості за кредитним договором № 102288408 від 01 вересня 2021 року у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень та заборгованості за відсотками у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень, заборгованість за кредитним договором № 0794-0960 від 11 вересня 2021 року у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень та заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень та заборгованість за кредитним договором № 3164374 від 13 вересня 2021 року у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень та заборгованості за відсотками у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень, а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 402 (одна тисяча чотириста дві) гривень 59 коп., а всього 15 402 (п`ятнадцять тисяч чотириста дві) гривні 59 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення позивачем може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: