Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №138/474/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 138/474/26

Провадження № 22-ц/801/1890/2026

Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції Київська Т. Б.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокуСправа № 138/474/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л.О., Оніщука В.В.,

позивач: ТОВ «ФК « Європейська агенція з повернення боргів»

відповідач : ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04.06.2026 року у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

13.02.2026 року ТОВ «ФК « Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту. Вказало, що 24.04.2025 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою було укладено електронний договір про споживчий кредит №8634231 шляхом підписання його одноразовим ідентифікатором 395881 в особистому кабінеті ОСОБА_1 на офіційному сайті кредитодавця. Відповідно до умов договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 5000 грн строком на 345 днів до 04.04.2026 року ,зі сплатою передбачуваних договором процентів у розмірі 0,97% на день, а відповідачка зобов`язалася у визначений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Товариство свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на банківську карту зазначену ОСОБА_1 НОМЕР_1 . Водночас, відповідачка належним чином свої зобов`язання не виконувала ,внаслідок чого у неї станом на 28.07.2025 року виникла заборгованість у розмірі 16 450 грн, з яких: 5000 грн- заборгованість за тілом кредиту; 1250 грн – заборгованість з комісії за надання кредиту; 4200 – заборгованість з комісії за обслуговування кредиту; 6000 – сума заборгованості за неустойкою.

28.07.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК « Європейська агенція з повернення боргів»(далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») було укладено договір факторингу №28072025, за яким право вимоги за договором про споживчий кредит №8634231 до ОСОБА_1 перейшло до останнього. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало нарахувань за кредитним договором №28072025. Посилаючись на те, що термін повернення кредиту вказаним договором настав, а заборгованість ОСОБА_1 не погашена , позивач просив стягнути з останньої на його користь заборгованість у вказаній сумі.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04.06.2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №8634231 в розмірі 6250 грн та судовий збір у розмір 1011, 45 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вищезазначене рішення скасувати, через порушення норм матеріального та процесуального права ,а у справі ухвалити ухвалити нове рішення , яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказала, що суд не врахував відсутність доказів перерахунку кредитних коштів на карту ОСОБА_1 у вигляді первинних бухгалтерських документів. Окрім того, з відповіді АТ «ПУМБ» від 31.03.2026 року вбачається, що в банку відсутні відкриті рахунки на імя ОСОБА_1 , що також підтверджує неотримання ОСОБА_1 кредитних коштів. Суд також проігнорував докази звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів щодо встановлення осіб, які вчинили шахрайські дії та від її імені уклали кредитний договір про який позивачка нічого не знала.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши доповідача, осіб, що брали участь у судовому засіданні ,перевіривши матеріали справи і оскаржуване рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання непідлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.04.2025 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 8634231, за умовами якого товариство зобов`язалося надати позичальнику грошові кошти у сумі 5000 грн на строк 345 днів до 04.04.2026,зі сплатою комісії за надання кредиту - 1250 грн. , комісії за обслуговування кредиту - 15400 грн. та погашенням в періоди, що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору (п.1.5.2).

Відповідно до п.2.1 договору споживчого кредиту кредитні кошти надають позичальнику безготівково на вказаний нею у заявці на отримання кредиту рахунок з використанням картки НОМЕР_1 .

Відповідно до п.6.1 вказаного договору ,він укладається в електронній формі в особистому кабінету позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

На підтвердження укладання вище вказаного договору позивачем також було надано графік платежів (додаток №1 до договору), паспорт споживчого кредиту, в якому наведено, зокрема, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, орієнтовна реальна річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту, тощо, а також Графік платежів до паспорту споживчого кредиту №8634231.

Крім того, надано заяву ОСОБА_1 на отримання кредиту №8634231 від 24.04.2025 (додаток №2 до договору) ,в якій зазначено персональні дані відповідача, а саме прізвище ім`я по батькові, ідентифікаційний норм, дату народження, номер телефону, паспорт та його серії і номер, а також орган, що його видав, адреса реєстрації, щомісячний дохід, місце роботи, номер платіжного засобу НОМЕР_1 . Також в додаткових контактний даних позичальника для взаємодії за кредитним договором вказано номери телефонів, як такі, що належить позичальнику ОСОБА_1 .

Вказані вище документи підписані одноразовим ідентифікатором, що надсилався на номер телефону.

З платіжного доручення № 152324085 від 24.04.2025 вбачається, що ТОВ «МІЛОАН» здійснило перерахування коштів у розмірі 5000 грн. на банківську картку НОМЕР_1 , призначення платежу «кошти згідно договору №8634231».

Згідно листа АТ «ПУМБ» №КНО-07.8.5/5148 БТ від 31.03.2026 в банку відсутні відкриті рахунки на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8634231 від 24.04.2025 за період з 24.04.2025 (дата видачі кредиту) по 28.07.2025 (дата відступлення права вимоги), підготовлений ТОВ «МІЛОАН», на момент відступлення права вимоги у ОСОБА_1 була наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 450 грн.

28.07.2025 року між ТОВ «Мілон» та ТОВ «ФК « Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №28072025, за умовами якого право вимоги за договором про споживчий кредит №8634231 до ОСОБА_1 перейшло до позивача. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало нарахувань за кредитним договором №28072025.

Згідно акту прийому-передачі Реєстру боржників від 28.07.2025, додаткової угоди №1 від 29.07.2025 до договору факторингу та витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 28072025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №8634231, на суму 16 450 грн, з яких: 5000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4200 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 6000 грн. сума заборгованості за неустойкою; 1250 грн. сума заборгованості за комісією за видачу кредиту.

Задовольняючи частково позовні вимоги , суд виходив із того, що факти укладення ОСОБА_1 у електронному вигляді договору споживчого кредиту №8634231 та отримання кредитних коштів у розмірі 5000 грн строком на 345 днів до 04.04.2026 року ,зі сплатою передбачуваних договором процентів у розмірі 0,97% на день підтверджується наданими позивачем доказами, а наявність кримінального провадження саме по собі не доводить факту шахрайства чи неукладення ОСОБА_1 вказаного договору ,внаслідок чого у останньої обраховується станом на 28.07.2025 року заборгованість у розмірі 16 450 грн, з яких: 5000 грн- заборгованість за тілом кредиту; 1250 грн – заборгованість з комісії за надання кредиту; 4200 – заборгованість з комісії за обслуговування кредиту; 6000 – сума заборгованості за неустойкою. Разом з тим, суд виходив із того, що правові підстави для стягнення 6000 грн неустойки відсутні , оскільки вона нарахована в період дії воєнного стану, коли позичальник звільняється від її сплати, а також відсутні підстави для стягнення 4200 грн комісії за обслуговування кредиту, оскільки договором не визначено конкретного переліку послуг, за які така комісія встановлена.

Колегія суддів вважає, що суд вірно встановив обставини справи, оцінивши докази відповідно до ст. 89 ЦПК, правильно визначив спірні правовідносини і застосував до них норми права і дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, що зводяться до безпідставного визнання судом доведеними фактів укладення ОСОБА_1 кредитного договору та отримання кредитних коштів, оскільки позивач не надав достовірних доказів їх перерахування саме на її банківську картку, а відповідь АТ «ПУМБ» про відсутність відкритих на її ім`я рахунків підтверджує неотримання нею кредитних коштів, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (статті 77-80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Крім того, без здійснення входу позичальником на сайт кредитодавця, без отримання ним умов договору (оферти) і повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що означає прийняття пропозиції (акцепту), кредитний договір не був би укладеним.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі№640/7029/19.

У постанові від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 Верховний Суд дійшов висновку , що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір № 8634231 був укладений в електронній формі з дотриманням передбаченого ЗУ «Про електронну комерцію» порядку його укладення та підписання. ОСОБА_1 здійснила необхідні дії для ідентифікації в інформаційній системі кредитодавця, ознайомлення з умовами кредитування та підтвердження своєї волі на укладення договору шляхом використання надісланого їй одноразового ідентифікатора . При цьому в заяві-анкеті зазначено персональні дані ОСОБА_1 , у тому числі відомості про місце проживання, місце роботи, паспортні дані ,контактні дані у вигляді номерів мобільного зв`язку та номер платіжного засобу, на який вона бажала отримати кредитні кошти.

При цьому у жодних наявних у справі доказах і документах ОСОБА_1 належність їй вказаних у заяві на отримання кредиту номерів мобільного зв`язку і номера платіжного засобу ,на який здійснювалось перерахування коштів ,не спростовувала і не заявляла про те ,що вони їй не належать. Сукупність цих обставин у їх взаємозв`язку підтверджує не лише факт оформлення нею кредитної заявки ,а і волевиявлення відповідача на укладення відповідного правочину.

На підставі цього ,колегія суддів погоджується із ОСОБА_1 суду першої інстанції про доведення факту укладення між ТОВ «Мілоан» та відповідачем кредитного договору №8634231 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року в справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18), згідно яких у разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. зокрема, постанови Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі №607/11746/17, від 25 липня 2024 року справі №500/6150/14).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі №463/9914/20).

Враховуючи викладене , презумпцію правомірності укладеного правочину і те, що відповідач ОСОБА_1 договір споживчого кредиту з підстав безгрошовості не оспорювала , факт передачі грошових коштів не може спростовуватись нею у даному провадженні одним лише запереченням нею цього факту.

Виходячи із цього ,а також наявності у справі посвідченого електронним підписом керівника позивача копії платіжного доручення від 24.04.2024 року про перерахування ТОВ «Мілоан» відповідачці кредитних коштів у сумі 5 000 грн, посилання апелянта на відсутність первинних бухгалтерських документів ,є безпідставними і не спростовує факту перерахування кредитних коштів і виникнення кредитного зобов`язання з їх повернення. Докази підлягають оцінці судом не ізольовано, а в сукупності, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Так само не спростовує висновків суду і відповідь АТ «ПУМБ» про відсутність у нього відкритих на ім`я ОСОБА_1 рахунків ,оскільки у заявці на отримання кредиту ОСОБА_1 вказала номер картки ,на яку здійснюватиметься переказ коштів, випущену банком «JOINT-STOK COMPANY COMERCIA»,куди і були перераховані кредитні кошти згідно платіжного доручення ТОВ «Мілоан» .

В цілому , заперечуючи факт укладення договору та отримання нею коштів, відповідач не надала достатніх доказів на спростування презумпції правомірності укладеного правочину і встановлених судом обставин.

За таких обставин сам по собі витяг з ЄРДР про внесення відомостей до кримінального провадження про вчинення щодо ОСОБА_1 шахрайських дій і подача скарги на бездіяльність слідчого з приводу невнесення цих відомостей до ЄРДР не є достовірними і достатніми доказами дійсності вчинення щодо ОСОБА_1 таких дій , не встановлює винуватості будь-якої особи та не спростовує факту правомірності укладеного в електронному вигляді кредитного договору. На час розгляду цивільної справи відповідне судове рішення, що набрало законної сили , яким було б встановлено факти шахрайських дій щодо ОСОБА_1 третіх осіб, відсутнє.

За таких обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і такими ,що правильних висновків суду про доведеність фактів укладення ОСОБА_1 кредитного договору, надання позивачем кредитних коштів і необхідності стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за ним у визначеному судом розмірі ,не спростовують.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи ,що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, останнє підлягає залишенню без змін,а апеляційна скарга – залишенню без задоволення.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 ч 1.ст.382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення , судові витрати в суді апеляційної інстанції необхідно залишити за її заявницею.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382-384, ЦПК України, суд,

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04.06.2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: Л.О. Голота

В.В. Оніщук