Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №751/7645/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/7645/26

Провадження №3/751/1697/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого судді Топіхи Р.М.,

за участю: секретаря судового засідання Островської А.С.,

особи, щодо якої складено протокол, ОСОБА_1

свідка ОСОБА_2

розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1

за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 19 липня 2026 року о 18 годині 30 хвилин за адресою:

АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 маючи явні ознаки алкогольного сп`яніння, вчинив щодо свого онука ОСОБА_3 домашнє насильство психологічного характеру, а саме ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим завдав йому психологічних страждань, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю ОСОБА_3 .

У судовому засідання особа, щодо якої складений протокол,

ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що онуку не погрожував. Раніше онук проживав з матір`ю, де поводив себе не дуже чемно. Потім син забрав його і тепер онук проживає в його сім`ї. У нього дуже складний характер, вони з дружиною не можуть з ним справлятися.

Свідок ОСОБА_2 пояснила, що їх онук дуже складна дитина, до школи не ходив, його ніхто не виховував. Коли вони намагаються його чомусь навчити, йому це не подобається і він викликає поліцію. Онук має проблеми з психічним здоров`ям. Чоловік онука не ображав.

Вислухавши пояснення особи, щодо якої складено протокол, свідка, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 251 КУпАП).

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає у разі вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частиною 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи

Суд безпосередньо дослідив та оцінив докази у справі про адміністративне правопорушення, а саме: - протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 850110 від 19 липня 2026 року; - електронний рапорт інспектора Управління патрульної поліції в Чернігівській області Приступи М.Ф. від 19 липня 2026 року; - пояснення ОСОБА_3 від 19 липня 2026 року; - протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 19 липня 2026 року; - форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 19 липня 2026 року, відповідно до яких поліцейським уповноваженого підрозділу поліції, який провів оцінку ризиків, визначено рівень небезпеки відповідно як високий; - відеозапис до протоколу ВАД № 850110 від 19 липня 2026 року; - копію термінового заборонного припису стосовно кривдника серії ЕТ № 112469 від 19 липня 2026 року.

Відповідно до вимог, викладених у статтях 245, 252, 280, 283 КУпАП, обставини адміністративного правопорушення повинні бути з`ясовані всебічно, повно й об`єктивно в їх сукупності.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких дій, зазначених у диспозиції, та передбачає існування обов`язкової ознаки – завдання шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілому та причинно-наслідкового зв`язку між вчиненими діями і завданою шкодою. Разом з тим, вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами (наприклад аудіо/відео фіксацією), що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

Як вбачається із копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3926 та № 3447 ОСОБА_3 перебував на лікуванні у стаціонарі КНП «Чернігівської обласної дитячої лікарні» Чернігівської обласної ради з 10 травня 2026 по 19 травня 2026 року, основний діагноз F91.3 Опозиційно акцентуйований розлад, а також з

27 травня 2026 до 11 червня 2026 року, основний діагноз F70.1 Розумова відсталість легкого ступеня, зі значними відхиленнями у поведінці, які потребують особливої уваги і лікування.

Положення статті 62 Конституції України визначають, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» та «Коробов проти України»). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, – є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази поза розумним сумнівом не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, оскільки належних та допустимих доказів, які могли б у сукупності підтверджувати факт вчинення ним домашнього насильства суду надано не було.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, провадження у справі про притягнення

ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», статтями 1, 9, 173-2, 247, 251, 252, 256, 283, 284, 287-289 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за

ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Р.М. Топіха