Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №303/5122/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/5122/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.08.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 та її представника – адвоката Білей С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою адвоката Захарчука І.І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 червня 2026 року адміністративні матеріали за №303/5122/26 (провадження № 3/303/1095/26) за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та за №303/5124/26 (провадження № 3/303/1096/26) за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, об`єднано в одне провадження під загальним №303/5122/26 (провадження № 3/303/1095/26).

Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним за ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення і на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 (шістсот вісімдесят) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення, 665,60 грн. на рахунок держави.

Відповідно до постанови суду, - 25 квітня 2026 року о 08:30 год., громадянин ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , умисно висловлював погрози та нецензурну лексику в сторону своєї колишньої співмешканки гр. ОСОБА_2 , чим завдав шкоди психологічному здоров`ю, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Крім цього, 25 квітня 2026 року о 08:30 год., громадянин ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , у присутності неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно висловлював погрози та образи нецензурною лайкою, в сторону матері ОСОБА_2 , чим міг завдати шкоду психологічному здоров`ю дитини ОСОБА_3 , чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, адвокат Захарчук І.І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд за наслідками розгляду апеляційної скарги адміністративне провадження стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – закрити. Щодо вчинення психологічного насильства стосовно дитини ОСОБА_4 та наслідків у виді шкоди психічному здоров`ю, зазначає, що не підтверджене жодними доказами. Стверджує, що зі змісту протоколу та доданих до нього матеріалів не вбачається, яка саме шкода завдана психічному здоров`ю потерпілого – дитини ОСОБА_5 , а висловлюється припущення спричинення такої шкоди. Також вважає, що взагалі немає ніякого доказу протиправного діяння та його наслідків щодо спричинення шкоди психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 .

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити, потерпілої ОСОБА_2 та її представника – адвоката Білей С.В., які просили залишити постанову місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Вимоги ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачають, що суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п`ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб.

Об`єктивна сторона вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Тобто, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції даної норми КУпАП, орган поліції зобов`язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно, в чому саме полягало психологічне насильство, а також вказати яка шкода заподіяна або могла бути заподіяна фізичному чи психологічному здоров`ю, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і це є обов`язковим.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №770957 від 06.06.2026, громадянин ОСОБА_1 25 квітня 2026 року о 08:30 год., за адресою: АДРЕСА_2 , умисно висловлював погрози та нецензурну лексику в сторону своєї колишньої співмешканки гр. ОСОБА_2 , чим завдав шкоди психологічному здоров`ю, та вчинив домашнє насильство психологічного характеру, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

До вказаного протоколу про адміністративне правопорушення додано копію рапорту поліцейського Луцьо І.І. від 15.05.2026 року, копію протоколу прийняття заяви від гр. ОСОБА_2 від 15.05.2026 року про кримінальне правопорушення та іншу подію, копію пояснення потерпілої гр. ОСОБА_2 від 15.04.2026 року, пояснення неповнолітнього ОСОБА_3 від 22.05.2026 року, копію пояснення правопорушника ОСОБА_1 від 21.05.2026 року, компакт-диск з відеозаписом правопорушення.

Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №770938 від 04.06.2026 року вбачається, що громадянин ОСОБА_1 25 квітня 2026 року о 08:30 год., за адресою: АДРЕСА_2 , у присутності неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно висловлював погрози та образи нецензурною лайкою, в сторону матері ОСОБА_2 , чим міг завдати шкоду психологічному здоров`ю дитини ОСОБА_3 , чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

До вказаного протоколу про адміністративне правопорушення додано копію рапорту поліцейського Луцьо І.І. від 15.05.2026 року, протокол прийняття заяви від гр. ОСОБА_2 від 15.05.2026 року про кримінальне правопорушення та іншу подію, пояснення потерпілої гр. ОСОБА_2 від 15.04.2026 року, пояснення неповнолітнього ОСОБА_3 від 22.05.2026 року, пояснення правопорушника ОСОБА_1 від 21.05.2026 року, компакт-диск з відеозаписом правопорушення.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанцій повідомила, що колишній її співмешканець гр. ОСОБА_1 дійсно 25.04.2026 року підвозив її та їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додому. У автомобілі ОСОБА_1 почав висловлювати у її адресу словесні погрози, нецензурно лаявся, у присутності їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_3 . Коли вони прийшли додому то у сина, в результаті даної сварки, піднявся тиск, вона викликала йому швидку медичну допомогу. Після того, як сину надали медичну допомогу вона звернулася до поліції та написала заяву на ОСОБА_1 . Крім цього, вона повідомила, що при матеріалах справи наявний диск з відеозаписом з обставинами події. Просила притягнути правопорушника ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 свою вину не визнав та вказав, що ОСОБА_2 умисно вчиняє конфлікти та обмежує його спілкування із сином, якого він хоче виховувати. Він її не ображав та в її бік нецензурно не висловлювався.

Згідно пояснення правопорушника ОСОБА_1 від 21.05.2026 року, яке наявне у матеріалах справи, та яке ним підтримано у судовому засіданні апеляційного суду слідує, що у 2014 році він познайомився з ОСОБА_6 , у них народилася спільна дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після народження дитини у них є спірні питання, які тривать 11 років, які вони вирішують в суді, де його було визнано батьком дитини. В ході чого остання умисно створює різні ситуації, позбавляє його права на побачення з дитиною. Він кожного місяця оплачує 6000,00 гривень аліментів, а також додаткові витрати дитини, а також приносить продукти харчування, однак від оплати додаткових уроків та секцій відмовляється та агресивно поводиться відносно репетиторів. Йому продемонстрували відеозапис, який відображає бесіду з ОСОБА_8 , яку вона сама спровокувала, дитині було погано у зв`язку з чим вони були у лабораторії і здали аналізи. У них досить напружені відносини і остання умисно це вчиняє. На його думку остання дає сину ОСОБА_9 , якісь препарати, так-як в нього був підвищений тиск та понизився цукор у крові. З метою обстеження сина він витратив близько 10 000,00 гривень. ОСОБА_8 умисно вчиняє конфлікти та обмежує його спілкування із сином. Особа ОСОБА_10 – це колишній її чоловік, з приводу орієнтації про це йому сказала мати та ОСОБА_8 . Зі слів сина, йому стало відомо, що ОСОБА_8 з ним спілкується і він був у Чехії в гостях. На цьому фоні дитина перелякана і боїться висловити свої емоції.

Згідно пояснення неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 від 22.05.2026 року, яке наявне у матеріалах справи, слідує, що 25.04.2026 року близько 07:00 год. ранку ОСОБА_1 приїхав на авто і вони поїхали в лабораторію «ДІВА» на вул. Недецеї. Після того, як вони здали аналізи вони сіли у авто і їхали у напрямку дому. У автомобілі ОСОБА_1 почав його розпитувати про навчання, чи має друзів, в ході чого мама доповнила, що необхідно підтягнути предмети, але він сказав, що не бажає займатися із репетиторами, в ході чого ОСОБА_1 почав нецензурно спілкуватися в сторону Дюли, це його вітчим, який на даний час проживає у Чехії, і він його ображав та погрожував матері у його присутності, це все слухати йому було неприємно і страшно, однак він мовчав, так-як хотів доїхати додому і вийти із авто. На протязі двох років в них неприязні відносини, ОСОБА_1 хоче спілкуватися з ним, однак він не хоче з ним спілкуватися, так-як йому страшно з ним спілкуватися, він не має з ним спільних тем. ОСОБА_1 звинувачує у тому, що він погано навчається, також ображає його зовнішність, що він товстий. Він взагалі не бажає зустрічатися, однак йому відомо, що судом визнано їхні з ОСОБА_1 побачення і він на них ходить, так-як не хоче щоб у мами були проблеми.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, встановлені в Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), – особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 цього Закону домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

У свою чергу, особа, яка постраждала від домашнього насильства – це особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі (п. 8 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Самі по собі, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Для того щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов`язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.

Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперерахованих ознак.

Доводи апеляційної скарги про те, що зі змісту протоколу та доданих до нього матеріалів не вбачається, яка саме шкода завдана психічному здоров`ю потерпілого – дитини ОСОБА_5 , а висловлюється припущення спричинення такої шкоди. Також вважає, що взагалі немає ніякого доказу протиправного діяння та його наслідків щодо спричинення шкоди психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 , однак апеляційний суд ставиться критично до такий доводів апелянта, оскільки такі твердження повністю спростовуються відомостями доказів, що долучені до матеріалів справи.

Зокрема, з відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №770957 від 06.06.2026 вбачається, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої співмешканки гр. ОСОБА_2 , а саме умисно висловлював погрози та нецензурну лексику в сторону, внаслідок чого наніс шкоду її здоров`ю психологічного характеру.

З відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №770938 від 04.06.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 у присутності неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно висловлював погрози та образи нецензурною лайкою, в сторону матері ОСОБА_2 , чим завдав шкоду психологічному здоров`ю дитини ОСОБА_3 , чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.

Згідно рапорту старшого інспектора Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області Луцьо І.І. від 15.05.2026 вбачається, що 15.05.2026 о 09.00 год. в чергову частину Мукачівського РУП ГУНП в З/о із заявою звернулась гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканка АДРЕСА_3 , яка просила прийняти міри до гр. ОСОБА_1 , 1952р.н., мешканця АДРЕСА_4 , і який протягом останнього часу погрожує заявниці фізичною розправою.

Наявний при матеріалах справи відеозапис з мобільного телефону ОСОБА_2 , з достатньою повнотою відображає факт вчинення правопорушником ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, які мали місце 25.04.2026 під час руху транспортного засобу.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що ні положення статті 173-2 КУпАП, ні положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» не встановлюють обов`язковості надання таких доказів для підтвердження факту психологічного домашнього насильства. Відповідно до статті 251 КУпАП обставини справи можуть підтверджуватися будь-якими належними та допустимими доказами, які оцінюються судом у їх сукупності.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, а саме в тому, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої співмешканки гр. ОСОБА_2 , у присутності неповнолітнього сина ОСОБА_3 , чим міг завдати шкоду психологічному здоров`ю дитини ОСОБА_3 , що виразилося у погрозах та нецензурній лексиці.

Інших доказів, які б могли підтвердити твердження апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, ОСОБА_1 та його захисником не надано суду. Цих обставин не встановлено і під час апеляційного розгляду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

З огляду на викладене, апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, які повністю узгоджуються між собою, а доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б свідчили про незаконність винесеної у справі постанови.

Будь-яких інших переконливих доводів, які б ставили під сумнів висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, апелянтом не наведено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 252 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що постанова суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, є законною та обґрунтовано.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Захарчука І.І. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага