Вирок від 26 серпня 2026 р. у справі №685/717/26 — Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/717/26

Провадження № 1-кп/685/75/26

В И Р О К

іменем України

27 серпня 2026 року селище Теофіполь

Теофіпольський районний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення:

прокурора Теофіпольського відділу Волочиської окружної прокуратури – ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

сторони захисту:

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

захисника – адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Теофіполь кримінальне провадження № 12026243200000180, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2026 по обвинуваченню

ОСОБА_5 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Човгузів Теофіпольського району Хмельницької області, з середньою освітою, не одружений, на утриманні має одну малолітню дитину, особою з інвалідністю не являється, не працює, депутатом не обирався, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 126-1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 вчинив домашнє насильство, тобто умисне систематичне домашнє насильство психологічного характеру щодо його матері, що призвело до психологічних страждань потерпілої ОСОБА_4 .

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин:

ОСОБА_5 , порушуючи вимоги ст. 28 Конституції України, яка гарантує кожному право на повагу до гідності та забороняє катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання, а також вимоги Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно та систематично вчиняв домашнє насильство щодо своєї матері ОСОБА_4 , з якою ОСОБА_5 спільно проживає в будинку АДРЕСА_1 .

Так, 05.09.2025 близько 19 год ОСОБА_7 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_8 домашнє насильство психологічного характеру, що виразилося у висловлюванні на її адресу нецензурних та образливих слів, за що постановою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 08.10.2025 у справі № 685/902/25 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, 31.01.2026 близько 11 год ОСОБА_7 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_8 домашнє насильство психологічного характеру, що виразилося у висловлюванні на її адресу нецензурної лексики та образливих слів, за що постановою Теофіпольського районного суду Хмельницької області у справі № 685/409/26 від 29.04.2026 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Незважаючи на те, що ОСОБА_5 вже неодноразово притягувався адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства стосовно своєї матері-потерпілої ОСОБА_8 , останній продовжив свої умисні систематичні дії, направлені на вчинення домашнього насильства психологічного характеру та 23.05.2026 близько 22 год 40 хв, перебуваючи за місцем спільного проживання у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , під час конфлікту, ОСОБА_7 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на вчинення систематичного домашнього насильства, діючи умисно, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у виді заподіяння психологічних страждань потерпілій та усвідомлюючи їх настання, вчинив відносно ОСОБА_8 домашнє насильство психологічного характеру, яке виразилося у висловлюванні на її адресу нецензурних та образливих слів, що призвело до психологічних страждань останньої.

Унаслідок вчинення ОСОБА_5 05.09.2025, 31.01.2026 та 23.05.2026 домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_8 , остання піддавалась психологічним стражданням та відповідно до висновку за результатами комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 376 від 01.06.2026, у потерпілої ОСОБА_8 в ході вищеописаних ситуацій, що склалися між нею та сином ОСОБА_5 , встановлено систематичне вчинення психологічного насильства в сім?ї та спрямування психотравмуючої дії з боку ОСОБА_9 на потерпілу. Внаслідок зазначених вище ситуацій, що мали місце 05.09.2025, 31.01.2026, та 23.05.2026 потерпілій ОСОБА_8 завдані психологічні страждання, що полягають у переживанні тривоги, страху за своє життя та здоров?я, відчутті безвиході, невпевненості, зниженому настрої, пригніченості та суму, почутті приниження гідності та образи.

Зазначене діяння ОСОБА_5 кваліфіковано органом досудового розслідування за ст. 126-1 КК України як домашнє насильство.

Під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні 26.08.2026 учасники судового провадження повідомили суд про те, що підтримують укладену 26.08.2026 між потерпілою ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_5 у присутності захисника адвоката ОСОБА_6 угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним відповідно до вимог ст.ст. 468 469, 471 КПК України.

Відповідно до ст. 474 КПК України, розгляд угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання.

Згідно з угодою про примирення, потерпіла ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_5 у присутності захисника обвинуваченого ОСОБА_6 дійшли згоди, що кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ст. 126-1 КК України, ОСОБА_5 вчинив саме за викладених вище обставин, ОСОБА_5 повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 126-1 КК України, а саме у вчиненні домашнього насильства за обставин, викладених у формулюванні обвинувачення згідно з п. 2 угоди про примирення, а також фактичні обставини кримінального провадження, викладені у п. 2 угоди про примирення та підтверджує обставини, які є істотними для даного кримінального провадження, викладені у п. 4 угоди про примирення.

Згідно вказаної угоди сторони дійшли згоди, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ст. 126-1 КК України як вчинення домашнього насильства.

Відповідно до п. 2 угоди про примирення між потерпілою та підозрюваним, її укладено з ініціативи потерпілої ОСОБА_4 , а за змістом п. 4 угоди, її укладено добровільно, укладення угоди не є наслідком застосування щодо сторін чи їх близьких родичів насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

У п. 6 угоди потерпіла підтвердила факт примирення з обвинуваченим, повідомила, що здійснює акт прощення в результаті вільного добровільного остаточного волевиявлення, яке виключає будь-який неправомірний вплив шляхом обіцянок, насильства, погроз, фізичного або психічного примусу, а у п. 7 угоди сторони повністю дійшли згоди щодо правової кваліфікації вчиненого підозрюваним злочину, а саме за ст. 126-1 КК України.

В угоді констатовано, що істотними обставинами для даного провадження є повне визнання обвинуваченим вини у скоєнні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, позиція потерпілої, відсутність обмежень, які виключають укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 5. угоди, ОСОБА_5 повністю та беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, а саме у вчиненні домашнього насильства, погоджується з правовою кваліфікацією його діяння за ст. 126-1 КК України, фактичними обставинами кримінального провадження, викладеними у п. 2 угоди про примирення, а також у п. 10 угоди надав згоду на призначення йому судом покарання, узгодженого сторонами угоди у п. 10 угоди, а саме: за ст. 126-1 КК України - покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень.

У п. 11 угоди її сторони підтвердили про обізнаність з наслідками укладення та затвердження угоди про примирення, у тому числі для обвинуваченого – у виді обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та відмови від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини п?ятої статті 474 КПК України, а для потерпілої – у виді обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди, а у п. 12 угоди підтвердили про обізнаність з правовими наслідками невиконання затвердженої судом угоди про примирення.

Обвинувачений ОСОБА_5 , якому у підготовчому судовому засіданні роз`яснено його права та обов`язки, в підготовчому судовому засіданні свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, визнав повністю та беззастережно.

Також, будучи обізнаним про наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив факт підписання ним угоди про примирення на умовах, викладених у примірнику угоди, наданому суду, просив суд затвердити угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним, надав згоду на призначення узгодженого покарання в угоді при примирення покарання, повідомив, що ініціатором укладення угоди про примирення була потерпіла, укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Захисник адвокат ОСОБА_6 підтримав думку обвинуваченого, просив затвердити угоду про примирення, підтвердив добровільність укладення угоди його підзахисним.

Прокурор ОСОБА_3 повідомив, що вважає угоду такою, що не може бути затверджена судом з призначенням узгодженого сторонами покарання, оскільки у справі відсутні підстави для застосування положень ст. 69 КК України.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердила факт ініціювання саме нею як потерпілою укладення угоди про примирення, а також підтвердила, що укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування до неї насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Суд, роз`яснивши обвинуваченому ОСОБА_5 в ході розгляду справи суть обвинувачення та вид узгодженого покарання, його права, передбачені ст. 474 КПК України, та наслідки укладення і затвердження угоди, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України, з`ясувавши при цьому, що обвинувачений правильно розуміє зміст наданих йому прав та правові наслідки відмови від таких, що виходить також із вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, статей 468-475 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду, а також роз`яснивши сторонам, що у випадку постановлення вироку про затвердження угоди вони на підставі ст. 394 і 424 КПК України будуть обмежені в підставах апеляційного та касаційного оскарження вироку, прийшов до висновку, що сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого відносно визнання ним винуватості у цій справі та сумнівів у добровільності позицій сторін угоди, відображеної у ній, немає, і укладення угоди не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз чи обіцянок.

Суд також враховує наступне.

Відповідно до ст. 126-1 КК України, домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, карається громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційним наглядом на строк до п`яти років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до двох років

За критеріями, визначеними ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, є нетяжким злочином.

Як встановлено в судовому засіданні, ініціатором укладення угоди про примирення була саме потерпіла, що відповідно до положень ч. 1 ст. 469 КПК України свідчить про відсутність перешкод для затвердження відповідної угоди про примирення.

За викладених обставин, виходячи з положень статей 468, 469 КПК України, угоду про примирення може бути укладено.

Зміст угоди відповідає положенням обвинувального акта та вимогам ст. 471 КПК України, а обвинувачення, з яким погоджується обвинувачений ОСОБА_5 , є обґрунтованим і свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, відповідає фактичним обставинам, не суперечить інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб.

Правильною є і узгоджена сторонами кваліфікація діяння обвинуваченого за ст. 126-1 КК України як вчинення домашнього насильства.

Кваліфікація діяння ОСОБА_5 є правильною, ґрунтується на зазначених вище обставинах вчинення правопорушення, повідомленими обвинуваченим суду обставинами і при визнанні обвинуваченим своєї вини не потребує підтвердження іншими доказами.

При узгодженні покарання сторонами враховано як ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і особу обвинуваченого, фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягається вперше.

При визначенні можливості призначення судом покарання, узгодженого сторонами угоди, суд враховує, що можливість застосування у справі положень ст. 69 КК України пов`язана з оцінкою наявності або відсутності у справі передбачених ст. 66 КК України обставин, які пом`якшують покарання, відтак, оскільки сторонами угоди такими обставинами визнано та підтверджено в судовому засіданні щире каяття обвинуваченого та добровільне усунення ним заподіяної шкоди, то зазначені обставини враховуються судом як такі, що підтвердились у результаті розгляду і вирішення питання про затвердження угоди про примирення.

Обставинами, які пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та добровільне усунення заподіяної шкоди

Обставиною, що обтяжує покарання, передбаченою ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Відтак, запропоноване угодою покарання вцілому відповідає положенням ст. 50 та ст. 65 КК України щодо тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, конкретних обставин справи та обставин, що пом`якшують покарання, обставин, що обтяжують покарання.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що угоду про примирення укладено добровільно, її укладення не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи інших дій, ніж ті що передбачені в угоді, відповідає фактичним обставинам правопорушень, не суперечить інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб, відповідає встановленим національними та міжнародними законодавчими актами вимогам і підлягає затвердженню з призначенням узгодженої сторонами міри покарання.

Речові докази у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Витрати на залучення експерта у справі відсутні.

Майнова шкода, завдана злочином, відповідно до обвинувального акта, відсутня.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Строк дії обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу сплинув.

З урахуванням того, що події, які входять до об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, частково мали місце до настання повноліття обвинуваченого, то з урахуванням положень ч. 2 ст. 91-1 КК України, суд не застосовує до ОСОБА_5 обмежувальний захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників у порядку п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України.

Ураховуючи викладене, керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374, 394, 424, 468, 469, 471, 473, 474, 475, 476 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про примирення, укладену 26.08.2026 між потерпілою ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_5 у присутності захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12026243200000180 по обвинуваченню ОСОБА_5 , відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2026.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі тридцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень 00 коп.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом (ч. 5 ст. 476 КПК України).

Роз`яснити ОСОБА_5 , що у разі невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 476 КПК України).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено виключно з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Хмельницького апеляційного суду через Теофіпольський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, потерпілій, прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок складено, підписано і оголошено 27.08.2026.

Головуюча суддя ОСОБА_11