Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №521/7619/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа №521/7619/26

Провадження №2/521/6081/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Мурзенко М.В.,

при секретарі – Корнієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И В:

В травні 2026 року до Хаджибейського районного суду м. Одеси звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю ««Новий Колектор»» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 01.04.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та відповідачем було в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора укладено Кредитний договір № 2202373, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 15 000 грн. шляхом перерахування коштів на зазначену ним картку, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого наявна заборгованість в сумі 52649,97 грн., з яких 14 999,97 грн.- заборгованість за кредитом, 30 150,00 грн.- заборгованість за відсотками за користування кредитом, 7 500,00 грн. – штраф. Право вимоги за кредитним договором згідно договору факторингу № 261125/1 від 26.11.2025 р. було відступлено на користь позивача.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором в загальній сумі 52649,97 грн та судові витрати: судовий збір в сумі 2262 грн. 40 коп. та витрати, понесені позивачем внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу у сумі 241,38 грн.

Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21 травня 2026 року по справі було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в своєму надав заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

За таких обставин суд, зі згоди представника позивача, ухвалює заочне рішення, згідно до ст.280 ЦПК України.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Справу розглянуто в змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 01.04.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та відповідачем було в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора укладено Договір про надання фінансового кредиту № 2202373 (далі— Кредитний договір), копія наявна в електронній справі, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 15 000 грн. строком на 360 календарних днів зі сплатою відсотків за користування кредиту:

Згідно п. 6.4-6.4.2 Договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 2 250,00 гривень на 3 (третій) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 450,00 гривень починаючи з 4 (четвертого) дня за кожний день невиконання та/ або неналежного виконання.

Факт перерахування кредитних коштів відповідачу підтверджується копією довідки ТОВ «ПЕЙТЕК» № № 20251126-1022 від 27.11.2025 р. (наявна в електронній справі).

В матеріалах справи відсутні відомості про погашення кредиту.

Також судом встановлено, що між ТОВ «Селфі Кредит» та позивачем було укладено договір факторингу № 261125/1 від 26.11.2025 р., відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило на користь позивача право вимоги за укладеним кредитним договором в розмірі 52 649,97 грн., що підтверджується копією договору факторингу, витягу з додатку № 1 до вказаного договору (копії наявні в електронній справі).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

За змістом ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання».

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту 512, 513 ЦК України випливає, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідачем не виконано зобов`язань, визначених Договором №2202373 від 01.04.2025 року, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування, сплати передбачених кредитними договором комісій, у зв`язку із чим суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідачки заборгованості в загальному розмірі 45 149 (сорок п`ять тисяч сто сорок дев`ять) гривень 97 коп., з яких:

14 999,97 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу;

30 150,00 грн. – сума заборгованості за процентами;

Водночас суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення суми заборгованості за штрафом розмірі 7 500,00 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи, що сума штрафу(пені) за прострочення сплати заборгованості нарахована відповідачці під час дії воєнного стану, така сума штрафу (пені) підлягає списанню кредитором та стягненню не підлягає.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду з цим позовом ТОВ «Новий Колектор» сплачено 2 662,40 грн. судового збору за подання позову, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 3720477951 від 11.05.2026 року.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Новий Колектор» підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, у розмірі 2 283,14 грн.

Також позивачем було заявлено до стягнення судові витрати на копіювання документів в сумі 241,38 грн. 00 коп.

Суд доходить висновку про відмову у їх стягненні, оскільки витрати на відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу не є витратами, пов`язаними із розглядом справи в розумінні ст. 133 ЦПК України.

Так, відповідно до п. 4) ст. 3 ст. 133 ЦПК України, до судових витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати, пов`язані із вчиненням пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 258-259, 268, 280-285 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (код ЄДРПОУ: 43170298) заборгованість за договором № 2202373 від 01.04.2025 року станом на 26.11.2025 р. в загальній сумі 45 149 (сорок п`ять тисяч сто сорок дев`ять) гривень 97 коп., з яких:

14 999,97 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу;

30 150,00 грн. – сума заборгованості за процентами;

В задоволенні позову в іншій частині— відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (код ЄДРПОУ: 43170298) судовий збір сумі 2 283 (дві тисячі двісті вісімдесят три) грн. 14 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду в загальному порядку в тридцятиденний строк.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: