Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №947/17041/26 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/17041/26

Провадження № 2/947/4335/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2026 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Огренич І.В.

за участю секретаря – Коростій М.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_2 – адвоката Кукало О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про розірвання шлюбу та зустрічним позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про розірвання шлюбу, поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, який було укладено 24 вересня 1993 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , згідно якого 24.09.1993 року відділом ЗАЦС Київського РВК м.Одеси було складено актовий запис №1032. При цьому позивач посилається на те, що сімейне життя з відповідачкою не склалося, сторони шлюбних відносин не підтримують, ведуть окреме господарство. У теперішній час сім`я існує лише формально, а тому він вимушений звернутись до суду з даною заявою.

Ухвалою суду від 03 червня 2026 року у справі відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16.06.2026 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя, у якій позивач за зустрічним позовом повідомила, що неповнолітніх дітей на час звернення до суду немає, протягом тривалого часу сторони не проживають разом, немає взаєморозуміння, спільних інтересів, спільне господарство не ведуть. Подальше збереження шлюбу стало неможливим, оскільки сторони є досить різними людьми з протилежними поглядами на життя. Також позивач зазначила, що під час перебування у шлюбі 17 серпня 1995 року за спільні кошти сторонами було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири №9091 від 17.08.1995 року. Посилаючись на ч.1 ст. 70 Сімейного кодексу України, просила здійснити поділ майна у рівних частках.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 17.06.2026 здійснено перехід з розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання у приміщенні Київського районного суду м.Одеси на 19.08.2026 року о 15.30 годин.

Протокольною ухвалою суду від 19.08.2026 зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з позовною заявою ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні просив позовну заяву задовольнити. Зустрічний позов ОСОБА_2 визнав, проти задоволення не заперечував. Просив розглянути справу на стадії підготовчого провадження та прийняти рішення.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Кукало О.М. проти задоволення позову ОСОБА_1 не заперечувала. Зустрічний позов ОСОБА_2 просила задовольнити.

У відповідності до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За вказаних обставин, враховуючи визнання позову та визнання зустрічного позову, суд вважає можливим ухвалити рішення на стадії підготовчого провадження.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, сторони одружені з 24 вересня 1993 року, реєстрація шлюбу здійснена відділом ЗАЦС Київського РВК м.Одеси, актовий запис №1032.

Сторони подружніх відносин не підтримують, загального господарства не ведуть. В даний час шлюб у сторін носить формальний характер.

Відповідно до ч.2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно ст.110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

При таких обставинах та з огляду на згоду сторін на розірвання шлюбу, суд вважає позовні вимоги про розірвання шлюбу такими, що підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних вимог про поділ спільного майна подружжя, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 17 серпня 1995 року за спільні кошти сторонами було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

З договору купівлі-продажу квартири №9091 від 17.08.1995 вбачається, що реєстрація права власності на квартиру здійснена 18.08.1995 на ім`я ОСОБА_1 .

У судовому засіданні ОСОБА_1 визнав, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 придбана під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 за спільні кошти сторін.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно ст.22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (в редакції, що діяла на час придбання квартири) , майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

У відповідності до ч.1 ст.69 Сімейного кодексу України,дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч.1, ч.2 ст.60 Кодексу, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1, ст.61 Сімейного кодексу України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За правилом ч.1 ст. 70 Сімейного кодексу України,у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, з огляду на зазначене вище та визнання ОСОБА_1 зустрічного позову, суд вважає, що вимоги ОСОБА_2 про здійснення поділу спільного сумісного майна подружжя та визнання за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно: частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 69, 5 кв.м., житловою площею 34,2 кв.м. також підлягають задоволенню.

Згідно п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати: судовий збір в сумі 10278 (десять тисяч двісті сімдесят вісім) гривень, 87 коп.

Керуючись ст. 2, 12,13, 76-83, 141, 200, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 24 вересня 1993 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , реєстрація шлюбу зроблена відділом ЗАЦС Київського РВК міста Одеси, актовий запис №1032, розірвати.

Прізвище після розірвання шлюбу: чоловіка - « ОСОБА_3 », дружини - « ОСОБА_4 ».

Визнати квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 69,5 кв.м., житловою площею 34,2 кв.м. спільною власністю подружжя та визнати за ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ) право власності на частки квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 69,5 кв.м., житловою площею 34,2 кв.м. №202 що розташована за адресою: м.Одеса,

Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові втирати у розмірі 10278 (десять тисяч двісті сімдесят вісім) гривень, 87 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено та підписано 27.08.2026.

Суддя І. В. Огренич