Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №289/124/26 — Житомирський апеляційний суд

Суд: Житомирський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 26 серпня 2026 р.

Справа: №289/124/26

Суддя: Скітневська О. М.

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа № 289/124/26Головуючий у 1-й інст.

Категорія 156Доповідач Скітневська О.М.

ПОСТАНОВА

27 серпня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Скітневської О.М., розглянувши у приміщенні судув м. Житомирі заяву адвоката Петренко Катерини Леонідівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід судді Житомирського апеляційного суду Костюковича С.І. у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Радомишльського районного суду Житомирської області від 09 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп. на користь держави.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2026 головуючим суддею визначено Костюковича С.І.

17.08.2026 захисник Петренко К.Л. через систему «Електронний суд» подала клопотання про виклик поліцейського, про витребування повного відеозапису та про повне дослідження матеріалів справи у судовому засіданні.

В судовому засіданні апеляційного суду 17 серпня 2026 року захисник Петренко К.Л. заявила усно клопотання про відвід судді Костюковича С.І. Обгрунтовує відвід тим, що суддя Костюкович С.І. відмовив у задоволенні всіх клопотань захисника, на її думку, суддя є упередженим, необ`єктивним у розгляді справи. Також захисник зазначила, що письмова заява про відвід буде надіслана апеляційному суду захисником додатково.

В судове засідання ОСОБА_1 та захисник Петренко К.Л. не з`явилися. Від адвоката Петренко К.Л. надійшла заява, в якій вона просить здійснювати розгляд заяви про відвід судді Костюковича С.І. без її участі та задовольнити заяву про відвід.

Розглянувши доводи заяви про відвід судді та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд доходить до наступного висновку.

Кодекс України про адміністративне правопорушення не передбачає процесуальних норм, які регламентують можливість заявити відвід судді і, відповідно, не передбачають порядку вирішення питання про відвід судді. Проте, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є складовою частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону та з урахуванням практики ЄСПЛ у справах про адміністративні правопорушення, є можливим вирішення цього питання за аналогією з відповідними положеннями КПК України.

Вичерпний перелік обставин, які виключають участь судді у кримінальному провадженні, встановлений ст. 75 КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений в порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 КПК України.

Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.

Відповідно до п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради Європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» від 01.01.2001 незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але із боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана. Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об`єктивного рішення суду.

Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.

Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28.11.2002 року, зазначив, що по-перше, йдеться про суб`єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці.

Зокрема, суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне.

По-друге, слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., серед інших рішення у справах: «Білуха проти України» від 09.11.2006 року п.п. 49, 54; «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, п. 66; «Агрокомплекс» проти України» від 06.10.2011 року, п. 136; «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року, п.п. 103,107).

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу, в ході об`єктивної перевірки, має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими.

При цьому не можуть бути підставами для відводу судді клопотання, яке містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджені належними й допустимими доказами.

Тобто, обставини, які були покладені в основу клопотання про відвід, повинні бути обґрунтованими та доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів та доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо відвід не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Апеляційний суд зауважує, що доводи, якими захисник Петренко К.Л. обґрунтовує необхідність відводу судді Костюковича С.І., не свідчать про існування обставин, які викликають сумніви в неупередженості та об`єктивності судді.

Передбачених законом підстав, які б викликали сумніви у об`єктивності та неупередженості судді Костюковича С.І. клопотання про відвід не містить, а надавши оцінку доводам заявника щодо мотивів відводу у їх сукупності та, з`ясувавши процесуальні аспекти розгляду даної справи, суд вважає, що заявлений відвід судді Костюковичу С.І., є безпідставним, оскільки ґрунтується на особистих припущеннях захисника, яка заявила клопотання про відвід у зв`язку з незгодою з процесуальними рішеннями судді.

Таким чином, враховуючи те, що обставини, які виключають участь судді у подальшому розгляді справи повинні ґрунтуватися на об`єктивних даних, які викликають сумніви у його неупередженості, вимогах закону, а таких обставин із заявленого клопотання не убачається, суд вважає, що у задоволенні клопотання про відвід необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 75, 80 КПК України, ст. 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви адвоката Петренко Катерини Леонідівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід судді Житомирського апеляційного суду Костюковича С.І. у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ч. 1 ст. 130 КУпАП- відмовити.

Постанова набирає законної сили негайно після її постановлення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

СуддяО. Скітневська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua