Вирок від 25 серпня 2026 р. у справі №483/870/26 — Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/870/26

Провадження № 1-кп/483/139/2026

ВИРОК

Іменем України

26 серпня 2026 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області в режимі відеоконференції з приміщення Миколаївської апеляційного суду та з використанням прокурором власних технічних засобів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026152260000484 від 16 червня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 смт Завалля, Гайворонського району, Кіровоградської області, є громадянином України, із середньою освітою, в силу ст. 89 КК України судимостей не має, одружений, на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 3-го навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

17 жовтня 2025 року ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 призвано на військову службу під час мобілізації відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022 та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 306 від 18.10.2025 ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини, призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти З навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення.

Відтак, з 17.10.2025, тобто з моменту відправлення ОСОБА_5 з ІНФОРМАЦІЯ_3 до військової частини НОМЕР_1 , він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку - проходження військової служби.

Так, ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем, в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України вчинив кримінальне правопорушення у сфері обігу психотропних речовин, за таких обставин.

12 червня 2026 року ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на незаконне придбання психотропної речовини без мети збуту, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за допомогою мобільного телефону, використовуючи мобільний застосунок «Ligalizer» та здійснюючи листування з відповідним ботом, замовив психотропну речовину PVP загальною масою 3,7061 г.

За вказану психотропну речовину ОСОБА_5 сплатив невстановленій особі грошові кошти в сумі 2 160 гривень шляхом їх переказу на банківську картку № НОМЕР_2 . Після цього, з метою отримання замовлення, він обрав спосіб доставки за допомогою логістичної компанії ТОВ «Нова Пошта» та зазначив дані отримувача «Казіман Теван», а також відділення ТОВ «Нова Пошта» №1, розташоване за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Козирка, вул. Очаківська, 50А.

15 червня 2026 року приблизно о 14 год. 20 хв. ОСОБА_5 отримав SMS-повідомлення про доставлення його замовлення за допомогою експрес-доставки «Нова пошта» до поштового відділення №1 за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Козирка, вул. Очаківська, 50-А (накладна № 20 4514 6300 8864).

Надалі ОСОБА_5 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, - PVP, 15 червня 2026 року приблизно о 14 год. 20 хв. попросив свою дружину ОСОБА_6 отримати його посилку у поштовому відділенні №1 «Нова пошта», розташованому за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Козирка, вул. Очаківська, 50-А.

ОСОБА_6 , не будучи обізнаною про вміст посилки, погодилася її отримати. При цьому ОСОБА_5 повідомив їй номер накладної № 20 4514 6300 8864, який необхідно було повідомити працівнику «Нової пошти» для отримання вказаної посилки.

15 червня 2026 року приблизно о 15 год. 24 хв., після отримання посилки, ОСОБА_6 , яка перебувала неподалік від поштового відділення №1 «Нова пошта», розташованого за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Козирка, вул. Очаківська, 50-А, було зупинено працівниками поліції.

Після цього, 15 червня 2026 року в період часу з 16 год. 20 хв. до 16 год. 50 хв. під час проведення огляду місця події, а саме ділянки місцевості, розташованої неподалік від поштового відділення №1 «Нова пошта» за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Козирка, вул. Очаківська, 50-А, ОСОБА_6 добровільно надала для огляду картонну коробку в полімерному упакуванні з наліпкою накладної № 20 4514 6300 8864.

У вказаній коробці знаходився один ролик для чищення одягу в полімерному корпусі, всередині якого було виявлено та вилучено один полімерний зіп-пакет із речовиною, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, загальною масою 3,7061 г.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, винним себе визнав повністю та показав, що для власного вживання замовив через телеграм-канал психотропну речовину з доставкою за допомогою компанії «Нова пошта» на відділення, розташоване у с. Козирка. Після надходження відправлення він попросив свою дружину отримати його, проте про вміст посилки не повідомив. Свою вину повністю визнав.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів, зібраних під час досудового розслідування, щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким із учасників судового провадження не оспорюються.

При цьому судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю розуміє зміст фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, не заперечує їх та підтверджує свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Судом також з`ясовано, що його позиція є добровільною, послідовною та усвідомленою, будь-яких сумнівів щодо добровільності та істинності його показань і позиції у суду не виникає.

Обвинуваченому роз`яснено положення ч. 3 ст. 349 КПК України та наслідки застосування передбаченого нею порядку судового розгляду, а саме те, що у разі визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються, він буде позбавлений права оскаржити такі обставини в апеляційному порядку. Обвинувачений зазначені наслідки розуміє, підтвердив свою згоду на розгляд кримінального провадження в такому порядку та не наполягає на дослідженні доказів щодо обставин, які ним не оспорюються.

Прокурору також роз`яснено наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема щодо неможливості в подальшому оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального провадження, які під час судового розгляду не оспорювалися та щодо яких суд визнав недоцільним дослідження доказів.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про можливість розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, та обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що стосуються речових доказів, проведених експертних досліджень та їх вартості, а також матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Інші докази, що стосуються фактичних обставин кримінального правопорушення, судом не досліджувалися, оскільки такі обставини сторонами не оспорюються, а їх дослідження за наведених обставин суд визнав недоцільним.

Суд вважає, що такий порядок судового розгляду не порушує прав учасників кримінального провадження, відповідає положенням ч. 3 ст. 349 КПК України та забезпечує можливість ухвалення законного, обґрунтованого і вмотивованого судового рішення.

Окрім повного визнання обвинуваченим своєї вини у незаконному придбанні психотропної речовини у великих розмірах, без мети збуту, вина ОСОБА_5 повністю підтверджується дослідженим під час судового розгляду висновком експертизи СЕ-19/115-26/9119-НЗПРАП від 17 червня 2026 року за змістом якої надана на експертизу кристалічна речовина синього кольору, яка знаходиться у полімерному зіп-пакеті, що поміщений до сейф-пакету PSP 1061319, містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонений – PVP. Маса PVP у складі речовини становить 3,7061г.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995 № 62/95-ВР, незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів - це, зокрема, діяння з придбання, зберігання, перевезення, пересилання та інших дій щодо наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що здійснюються з порушенням законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори.

Згідно із Законом України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 № 60/95-ВР, обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на території України здійснюється відповідно до вимог цього Закону, а фізичним особам забороняється придбавати, виготовляти, зберігати, перевозити та пересилати наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори з порушенням установлених законодавством правил та в цілях, не передбачених законом.

Відповідно до Списку № 2 Таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) віднесено до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких забороненою.

Дослідивши докази, які відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України підлягали дослідженню, та оцінивши їх відповідно до вимог ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття законного й обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 309 КК України - як незаконне придбання психотропної речовини у великих розмірах, без мети збуту.

Вирішуючи питання про вид і міру покарання, суд виходить з положень статей 50, 65–67 КК України.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, та має на меті не лише кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, зобов`язують суд призначити покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень. Таке покарання має відповідати принципам законності, справедливості, індивідуалізації та співмірності, враховувати тяжкість вчиненого, ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, дані про особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Оцінюючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд враховує положення ст. 12 КК України, відповідно до яких кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, а також характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого, форму вини, мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд враховує його вік, сімейний та матеріальний стан, відсутність осіб на утриманні, те, що він на обліку у лікарів-психіатра та нарколога не перебуває, визнання вини та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, як обставини, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, та відсутність обставин, що його обтяжують.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_5 за місцем проходження служби характеризується посередньо, за медичною допомогою не звертався.

З урахуванням викладеного, а також того що ОСОБА_5 в силу статті 89 КК України вважається таким, що не має судимості, суд дійшов висновку, що призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання з іспитовим строком та покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1, пунктом 2 частини 3 статті 76 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та реалізації принципу невідворотності кримінальної відповідальності.

Вирішуючи долю речових доказів, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що 16 червня 2026 року в період часу з 10 год. 00 хв. до 10 год. 30 хв. під час проведення огляду місця події за адресою: м. Миколаїв, вул. Очаківська, 164, працівниками поліції було виявлено та вилучено мобільні телефони марки «Xiaomi 12», IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_5 та телефон марки «Samsung», IMEI: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , що належить ОСОБА_6 ..

Відповідно до постанови слідчого ВП № 5 МРУП ГУНП в Миколаївській області від 16 червня 2026 року зазначені мобільні телефони визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Ухвалами Миколаївського районного суду Миколаївської області від 30 червня 2026 року та 01 липня 2026 року на зазначені мобільні телефони накладено арешт з метою забезпечення їх збереження як речових доказів.

Вирішуючи питання щодо подальшої долі зазначених речових доказів, суд враховує положення ст. 98 КПК України, відповідно до яких речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому речові докази, які були вилучені стороною обвинувачення та не підлягають поверненню власнику, вирішуються судом відповідно до положень цієї статті.

Судом встановлено, що необхідність у подальшому зберіганні мобільних телефонів як речових доказів після закінчення судового розгляду відсутня, а подальше утримання телефонів під арештом не є необхідним для забезпечення завдань кримінального провадження.

Крім того, судом не встановлено обставин, які б відповідно до вимог кримінального закону та кримінального процесуального законодавства давали підстави для застосування до зазначеного майна спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, якщо він не підлягає подальшому застосуванню.

За таких обставин суд дійшов висновку, що після набрання вироком законної сили мобільний телефон марки «Xiaomi 12», IMEI: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 підлягають поверненню його власнику - ОСОБА_5 , а телефон марки «Samsung», IMEI: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 – поверненню ОСОБА_6 , арешт, накладений на них ухвалами Миколаївського районного суду Миколаївської області, підлягає скасуванню.

Крім того, судом встановлено, що під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, масою 3,7061 г визнано речовим доказом та передано на зберігання до кімнати зберігання ревучих доказів ВП № 5 МРУП ГКУНП в Миколаївській області.

Вирішуючи питання щодо долі зазначеного речового доказу, суд враховує, що відповідно до Списку № 2 Таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, PVP віднесено до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.

Враховуючи, що вилучена речовина містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину PVP, обіг якої на території України заборонено, зазначений речовий доказ не може бути повернутий будь-якій особі та підлягає знищенню після набрання вироком законної сили у встановленому законодавством порядку.

За таких обставин суд вважає необхідним речовий доказ - полімерний зіп-пакет із кристалічною речовиною, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину PVP, масою 3,7061 г, - знищити після набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, процесуальні витрати за проведення дослідження психотропних речовин слід покласти на обвинуваченого.

Цивільний позов не заявлено, запобіжний захід в межах даного кримінального провадження обвинуваченому не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 373-375 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 на період іспитового строку обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

На підставі п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України додатково покласти на ОСОБА_5 на період іспитового строку обов`язок - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Скасувати арешт, накладений ухвалами Миколаївського районного суду Миколаївської області від 30 червня 2026 року та 01 липня 2026 року на мобільний телефон марки «Samsung», IMEI: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 та мобільний телефон марки «Xiaomi 12», IMEI: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 .

Речові докази у кримінальному провадженні:

- полімерний зіп-пакет з кристалічною речовиною, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину PVP, масою 3,7061 г, що переданий на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП № 5 МРУП ГУНП в Миколаївській області – знищити.

мобільний телефон марки «Samsung», IMEI: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 та мобільний телефон марки «Xiaomi 12», IMEI: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , що передані на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП № 5 МРУП ГУНП в Миколаївській області, – повернути за належністю.

Стягнути зі ОСОБА_5 в рахунок відшкодування процесуальних витрат на проведення дослідження психотропної речовини – 1 925 (одну тисячу дев`ятсот двадцять п`ять) грн 44 коп. (висновок № СЕ-19/115-26/9119-НЗПРАП від 17 червня 2026 року).

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Головуюча: