Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №136/1231/26 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1231/26

провадження № 2/136/621/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у загальному позовному провадженні, цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі — позивач), через свого представника – адвоката Ладана О.А. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (далі — відповідачі), в якому просила визнати за позивачем, право власності на земельну ділянку для будівництва в обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею – 0,2500 га (кад. №0522281000:01:000:0379), що розташована в АДРЕСА_1 .

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки, ОСОБА_6 , 1940 р.н., який до дня своєї смерті проживав у с. Війтівці Липовецького (на даний час – Вінницького) району Вінницької області.

Після смерті батька спадщину, прийняли позивачка та її сестри: ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та брат – ОСОБА_5 , які звернулися із відповідними заявами до державного нотаріуса Липовецької державної нотаріальної контори.

До складу спадкового майна входили житловий будинок, який належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 09.01.2007 року, та земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 0522281000:01:000:0379, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на землю серії ВН №05931, виданого Війтовецькою сільською радою народних депутатів 01.07.2001 року.

03.05.2024 року позивачка звернулась до державного нотаріуса Липовецької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на весь вищевказаний будинок та земельні ділянки. У видачі свідоцтва їй було відмовлено у зв`язку з наявністю інших спадкоємців.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла одна із спадкоємців – ОСОБА_7 , спадщину після якої прийняла її дочка – ОСОБА_2 .

У зв`язку з цим позивачка звернулась до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок із земельними ділянками в порядку спадкування за законом, унаслідок чого Липовецьким районним судом Вінницької області було відкрито провадження у цивільній справі №136/1147/24.

Під час розгляду справи між позивачкою та відповідачами було укладено мирову угоду, яку затверджено ухвалою Липовецького районного суду від 10.12.2024 року. Згідно з указаною ухвалою за ОСОБА_1 визнано право власності на весь житловий будинок із господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом. 10.02.2025 року право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав.

У 2024 році на підставі Державного акту на право власності на землю серії ВН №05931 позивачкою виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі під належним їй будинком, яка раніше належала спадкодавцю, площею 0,2500 га, кадастровий номер 0522281000:01:000:0379, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

На даний час позивачка звернулась до державного реєстратора із заявою про проведення державної реєстрації на її ім?я вказаної земельної ділянки, оскільки вона є єдиною власницею домогосподарства однак їй було відмовлено у проведенні такої реєстрації оскільки, право власності на вказані земельні ділянки зареєстровано за померлим батьком позивача.

Внаслідок викладеного позивач немає можливості належним чином оформити право власності на земельну ділянку під належним їй будинком на її ім`я і змушена звернутися до суду.

Сторонами не врегульовано спір до судового розгляду.

Ухвалою суду від 01.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у загальному позовному провадженні з викликом сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву та витребувано матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_6

Відповідачами у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подано. Водночас відповідачі надали заяви, в яких просили розглянути справу за їх відсутності та зазначили, що позовні вимоги визнають у повному обсязі.

У судове засідання позивач та її представник не з`явились, однак останній у своїй заяві просив суд про розгляд справи за її та позивача відсутності, позов підтримав та просив задовольнити.

З огляду на те, що в судове засідання сторони не з`явились, а відповідачі визнали позовні вимоги у повному обсязі, тому суд проводить розгляд справи у даному підготовчому судовому засіданні (відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України), на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 , 1940 року народження, який до дня смерті проживав у с. Війтівці Липовецького району Вінницької області.

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, увійшли житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 0522281000:01:000:0379, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акта на право власності на землю серії ВН №05931, виданого Війтовецькою сільською радою народних депутатів 01 липня 2001 року.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 , які прийняли спадщину у встановленому законом порядку, є його діти: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Як убачається з матеріалів спадкової справи №91/2016, заведеної 28 травня 2016 року державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори, зазначені спадкоємці звернулися до нотаріуса із відповідними заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .

З матеріалів спадкової справи також встановлено, що частина спадкового майна, яка складалася із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 0522281000:03:000:0375, була оформлена спадкоємцями у рівних частках, а саме по 1/5 частці кожному, з отриманням свідоцтв про право на спадщину за законом.

Відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 09 січня 2007 року житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_6 . Право власності спадкодавця на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 0522281000:01:000:0379, підтверджується Державним актом на право власності на землю серії ВН №05931, виданим Війтовецькою сільською радою народних депутатів 01 липня 2001 року.

03 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Липовецької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок та земельну ділянку, що належали її батькові.

Постановою державного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на все зазначене спадкове майно позивачці відмовлено у зв`язку з наявністю інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 .

Крім того, зі змісту позовної заяви, убачається , що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_7 , яка була спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 . Спадщину після її смерті прийняла її дочка ОСОБА_2 , у зв`язку з чим до неї перейшли належні спадкодавцю спадкові права на майно, що входило до складу спадщини після смерті ОСОБА_6 .

У зв`язку з неможливістю нотаріального оформлення права власності на спірне спадкове майно ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку в порядку спадкування за законом. За результатами розгляду цивільної справи №136/1147/24 між ОСОБА_1 та спадкоємцями було укладено мирову угоду, яку затверджено ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 10 грудня 2024 року.

Згідно з указаною ухвалою за ОСОБА_1 визнано право власності на весь житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом. Право власності позивачки на вказаний житловий будинок було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, на цей час ОСОБА_1 є власником житлового будинку, який розташований на спірній земельній ділянці.

Судом також встановлено, що у 2024 році на підставі Державного акта на право власності на землю серії ВН №05931 від 01 липня 2001 року позивачкою виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2500 га, кадастровий номер 0522281000:01:000:0379, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

На даний час позивачка звернулась до державного реєстратора із заявою про ведення державної реєстрації на її ім?я вказаної земельної ділянки, оскільки вона є єдиною власницею домогосподарства однак їй було відмовлено у проведенні такої реєстрації оскільки, право власності на вказані земельні ділянки зареєстровано за померлим батьком позивача.

Внаслідок викладеного позивач немає можливості належним чином оформити право власності на земельну ділянку під належним їй будинком на її ім`я і змушена звернутися до суду.

Відповідно до положень ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно положень статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 2 вказаної статті визначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно положень ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно положень ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно до положень ст.377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Стаття 1225 ЦК Цивільного кодексу України визначає, що Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Стаття 392 Цивільного кодексу України визначає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Внаслідок викладеного позивач не має можливості належним чином оформити право власності на земельну ділянку під належним їй будинком і тому звернулась до суду із позовом про визнання права власності на земельної ділянки.

Вказані обставини підтверджуються: витягом із спадкового реєстру; Ухвалою Липовецького районного суду від 10.12.2024 року та витягом із державного реєстру речових прав; державним актом на право власності на землю та витягами з ДЗК; витягом із державного реєстру речових прав; витягом про експертну оцінку майна.

Суд, оцінюючи надані позивачем докази вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається позивач і які не оспорюють відповідачі і на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога про визнання права власності на земельну ділянку, ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.259,264,265,273,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 0522281000:01:000:0379, площею 0.2500 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна діялнка); місце розташування: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано учасниками справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду, а зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено в день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення повного рішення суду.

Учасники цивільного процесу:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

Відповідачі:

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 );

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 );

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 );

ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ).

Суддя Дмитро КРИВЕНКО